Виховна година на тему Україна — єдина країна для старших класів

Виховна година «Україна – єдина країна»
«Ми – різні, але ми - єдині»
для учнів старшої школи
Мета: розширити поняття про єдність, незалежність і суверенність нашої держави та роль у цьому українського козацтва; розвивати в учнів бажання брати посильну участь у розбудові та зміцненні єдності нашої держави; виховувати майбутнього захисника своєї Вітчизни та формувати в учнів активну громадянську позицію щодо єдиної, цілісної держави та захисту її кордонів.
Форма проведення: Розповідь з елементами довідок, повідомлень, бесіди
Місце проведення: класна кімната.
Тривалість: 45 хвилин.
Обладнання: портрет Тараса Шевченка, державні символи

Всім серцем любіть Україну свою,
І вічні ми будемо з нею
В. Сосюра
Свою Україну любіть,
За неї Господа моліть
Т. Шевченко
На світі різні є країни,
Такі є землі – просто рай.
Але своєї України
Де б ти не був, не забувай.
Вона найкраща, найрідніша,
Від діда, прадіда земля.
Тут навіть небо, навіть тиша
До тебе словом промовля.
В.Сіренко
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
В.Симоненко

Хід уроку
Організаційна частина.
Вступна частина.
Слово вчителя.
Вишита колоссям і калиною,
Вигойдана співом солов’я,
Зветься величаво – Україною,
Земле зачарована моя.
Тема нашого першого уроку «Україна – єдина країна»
Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні! Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. Материнський образ України встає з полинових степів і глибинної чорноземної скиби, як барва зоріє із зажури поліських озер, що чистими очима довірливо дивляться на світ, виростає недосяжно на повен зріст із карпатських верховин. Нема життя без України, бо Україна – це мати, яку не вибирають, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.
Багатовікова історія українського народу, народу-великомученика, на долі якого було досить лиха Майже кожне століття, як свідчать джерела, розпочате голодними роками, спустошливими війнами, чужоземними навалами. З XV століття, з часів козаччини, почалася національно-визвольна боротьба за побудову незалежної самостійної держави. Але шлях до незалежності був тяжкий і тернистий.
1 учень:  В минулому Україна була розділена на частини, єдиної держави не існувало. На півдні було розташоване Кримське ханство, яке утворилось у XIV ст. в результаті розпаду Золотої Орди. За рівнем економічного розвитку кримські татари значно відставали від населення України. Вони вели напівкочовий спосіб життя і постійно нападали на нашу країну. Під час цих нападів вони грабували міста і села, спалювали їх, забирали людей у полон. Чоловіків і жінок продавали в рабство; дітей перетворювали на яничарів. Українське населення дуже страждало від цих набігів. Саме на цих землях виникло у XV ст. таке видатне явище, як козацтво.
2 учень: Перші згадки про козаків відносяться до кінця XV ст. Місце, де оселялись козаки, називалось Дике Поле. Це були родючі, але незаселені землі, бо вони найбільше зазнавали нападів з боку кримських татар. Найбільша група людей, що переселялись сюди, селяни-втікачі, які не витримували жорстокого феодального гноблення. Проте релігійний і національний гніт примушував покидати свої домівки навіть досить заможних людей. Козаки оселялись у зимівниках, їх основним заняттям було землеробство і скотарство. Працювати доводилось озброєними, щоб вчасно встигнути відбити напади татар.
3 учень: Між містами Дніпропетровськ і Запоріжжя Дніпро перетинає Український кристалічний щит і тому, оминаючи його, змінює свій напрямок. У цьому місці тверді кристалічні породи виходять над поверхнею води (вода розмиває їх дуже повільно), утворюючи численні пороги й острови. Поблизу Запоріжжя знаходиться найбільший острів Дніпра Хортиця. Перша Січ створена в середині XVI ст. Д. Вишневецьким.

Вчитель: Хто ж міг бути козаком на Січі? (Учні дають свої відповіді)
кожний чоловік, який виконував умови: говорити українською мовою, сповідувати православ’я і бути не одруженим. Жінкам не дозволялось навіть заходити на територію Січі. Існував випробувальний термін сім років, після чого людину зараховували до Запорізького війська.
Вчитель: А чим займались козаки в Січі?
Учень 1.  Головними заняттями були військові походи й підготовка до них. Походи здійснюватись на чайках Дніпром на територію Кримського ханства з метою визволення полонених і підкріплення матеріального становища.
2 учень: Січ була українським військом, організованим, дисциплінованим і боєздатним. Козаки виконували роль прикордонників, захищаючи південні кордони України від нападів кримських татар.
Також козаки підтримували  селянські  повстання в боротьбі проти посилення феодального гніту, брали активну участь у визвольних війнах, стояли на сторожі православ’я та української мови. Нам є на кого рівнятись і з кого брати приклад

Вчитель: А зараз ми проведемо конкурс «Чи знаєте ви?»
Вчитель читає запитання, а учні говорять відповіді. 
Столиця України. (Київ) А чи в усі часи?
Що означає слово «козак»? (Вершник, вільна людина.)
Козацький човен. (Чайка)
Герб України (Тризуб)
Найвідоміша козацька страва. (Куліш.)
Дерево, з якого добувають дьоготь. (Береза)
Кому не дозволялося заходити на територію Запорозької Січі? (Жінкам.)
Найвища гора України. (Говерла)
Найвідоміший футболіст України сучасності. (Андрій Шевченко)
Грошова одиниця України. (Гривна)
Приміщення, в якому жили козаки. (Курінь)
Колір прапора України. (Блакитно – жовтий)
Головна обрядова дія Андріївських вечорниць. (Ворожіння, Кусання калити)
Зібрані цього дня лікарські трави вважаються найцілющими.  (Свято Івана Купала)
Скільки страв повинно бути на столі у Святий вечір? (Дванадцять)
Швидкий український танок. (Гопак)
Хто був останнім гетьманом України? (Кирило Розумовський)
Хто з українських письменників узяв собі псевдонім – назву своєї національності. (Л. Українка)
На території якого материка розташована Україна? (Євразія)

Вчитель: Добре. А що, на вашу думку, треба дитині для того, щоб відчути себе справжнім патріотом України, її громадянином? (учні знову висловлюють свої думки). (Вчитель записує на дошці)
У близькому майбутньому ви будете батьками. А як потрібно виховувати дитину, щоб вона виросла патріотом? (відповіді учнів)
Вчитель. Ми повинні пишатися тим, що ми українці. Народ наш має багато надбань, він мудрий, добрий, працьовитий, чуйний. Усе надбання ми повинні зберігати, боронити, і, по можливості, примножувати усі скарби культури, мистецтва, науки.
Учень 1. 16 липня 1990 року Верховна Рада Української республіки приймає важливий документ – Декларацію про державний суверенітет України.  Декларація стала першим кроком до незалежності нашої держави.
Так, Україна здобула волю і незалежність. Перед усім світом постала держава з давньою славною історією, оригінальною духовною культурою, зі своїми символами, мовою, чесними, працьовитими, миролюбними людьми – українським народом.
Учень 2. Нарешті настав той час, про який казав Тарас Шевченко:
Молю, ридаючи, пошли,
Подай душі убогій силу,
Щоб огненно заговорила,
Щоб слово пламенем взялось,
Щоб людям серце розтопило,
І на Украйні понеслось,
І на Украйні освятилось
Учень 3. 24 серпня 1991 року проголошено Акт про незалежність України. Акт проголошення незалежності завершив тисячолітні прагнення українського народу до волі, до створення своєї суверенної держави.
1993 рік. На всенародне обговорення винесені два варіанти проекту Конституції. України.
1996 рік. 28 червня Верховна Рада України прийняла Основний Закон – Конституцію України. Цей день став національним святом. У цьому році також затверджено українську грошову одиницю гривню.
Україна має свої символи.

Звичайно, що ми згадали тільки деякі важливі події з життя молодої Української держави. Але сьогодні з гордістю можемо сказати: так, є незалежна Українська держава зі своєю землею, своїм народом, своїми символами, своєю рідною мовою, традиціями і культурою.
Про багате надбання нашого народу можуть нам також розказати наші прізвища. Саме слово «прізвище» означає вказівку на те, що стоїть «при звищі», тобто при нашому імені. А ось російське слово «фамилия» в перекладі з латини означає сім’я. Спадкове родове ймення людини, яке вказує на родовід. Багатовікова історія береже багато прізвищ. Виникнення того чи іншого прізвища пов’язане з професіями наших предків, регіонами, де вони жили, їх побутом, звичаями, зовнішністю, характером та іншими визначеннями.
Ось, наприклад, прізвище
Артеменко
Це прізвище пішло від чоловічого імені Артемій, яке принесли у Київську Русь християнство з Давньої Греції, і означало воно «Присвячений Артеміді», богині полювання та Місяця. Окрім того, слово «артемія» перекладається як «досконале здоров’я». Далі ім’я спростилося, і ми його знаємо як «Артем». Тобто, той, кого назвали Атременком, був син Артема. Переважно так називали на території Галицько-Волинського князівства, Прикарпаття та Наддністров’я.
Гурський
Прізвище Гурський належить до цікавого типу сімейних імен, які утворилися від географічних назв.
Традиція створення прізвища прийшла до слов’ян із Західної Європи у XIV ст. та спочатку утвердилася в Польщі, де прізвища дворян почали створюватися від назв їх володінь за допомогою суфіксів –ський, -цький, які стали своєрідними знаками належності до шляхти. Подалі ця традиція розповсюдилася на території України, Білорусії та Росії.
Однією з версій походження прізвища є назва місця, звідки прийшла людина. Відомо, що, наприклад, у Росії є населений пункт з назвою Гурское, а також є Гурово. На сьогодні відомі назви населених пунктів Гурське (Хабаровський край), село Гурово ( у Тульській, Калужській, Волгоградській обласятх), також такі назви є у Польщі.
Заєць
Більшу частину давніх імен складали імена під назвами різних тварин. Миша, Заєць, Вовк, Лисиця, і т.д. Так, щоб захистити новонароджену дитину від злих сил природи, батьки прагнули сховати за ним свою дитину (це ще за часів дохристиянських). Заєць символізував життєву мудрість, швидкість, проворність, хитрість. Носій такого імені, за думкою предків, автоматично здобував усі ці якості. Пізніше дещо змінився зміст, але популярність не пройшла на так звані «тваринні» імена. Так, пізніше Зайцем називали тих, хто швидко бігає: гонець чи мисливець. Утворення прізвищ такого типу (без зміни, без додавання суфіксів) притаманне українським, білоруським та південноруським землям.
Лобач
Сімейне ім’я Лобач належить до найцікавішої групи прізвищ, які утворилися від нецерковних «мирських» імен. Наявність другого ймення було своєрідною даниною давній слов’янській традиції двуіменності. Прізвище Лобач було утворене в якості по батькові від особистого прізвиська родоначальника Лоб за допомогою суфікса –ач, який характерний для української ономастики. Таке прізвисько традиційно надавалося володарю великого, крутого, широкого лоба, а також сміливій, розсудливій, розумній людині. Також можливо, що Лобачем могли прозвати козака, який у бою, зоставшись без зброї, міг одним таким ударом. А ще можливо, що ймення це надалося тому, хто часто хмурився або мав звичку дивитися спідлоба.
Одночасно у давньоруських говорах «лобовим» називали рекрутську присутність, призовника, тому прізвиськом Лоб могли «нагородити» хлопця, призваного у солдати.
Інші дослідники вважають, що прізвище це виникло від місця проживання, адже в давнину «лбом», «лобовиною», «лбиною» називали будь-яку височину, пагорб, курган чи сопку. Таким чином міг бути названий хазяїн «лобового» будинку – того, з якого починалося поселення чи вулиця.
Окрім того, так прозивали представника народу чи, навпаки, державного чиновника, який виступав на «лобному» місці – площі для звертання до жителів, пастви або іншого зібрання.
Меркотан
Прізвище Меркотан – це пам’ятник української історії, культури та мови.
Воно також належить до внутрішньо сімейних «мирських» імен, коли основне ім’я приховували задля захисту від злих сил.
В лексиці давньоруських говірок слово «меркот» використовувалося в значенні «сутінки, напівтемрява, напівсвітло», а також «вечір, надвечір’я». Таким чином, можна припустити, що Меркотаном назвали того, хто народився у вечірню пору, або в мить затемнення, або іншого світового особливого сяяння.
Існує вірогідність того, що прізвищу веде до діалектного українського дієслова «меркотати», що означає «трепетно світити, нарівно рухатися», або «пробігати перед очима». Або могли прозвати соромливу дитину, який постійно крутився побіля батьків «маячив перед очима».
Морозова
Як і Меркотан, - так зване «друге» ім’я, яке надавалося на прикмету обставин народження дитини.
Найпопулярнішим природним йменням в давнину було мирське ім’я Мороз. Також так називали людей за холодний, незворушний норов.
Наявність суфікса –ов, -ев каже про те, що це руське прізвище. Це прізвище було дуже популярним серед руської знаті, і воно з’явилося в числі перших руських прізвищ.

Таран
Прізвище має декілька версій походження.
Ось одна з них: основою послужила одна з форм імені Тарас (Тараня), яку в перекладі з грецької означає «турбувати, сіяти смуту, бентежити»
А ось інша версія: Тараном називали напористу та цілеспрямовану людину (за ознаками тарана, стінобитного знаряддя)
Вчитель. Зараз нашій країні як ніколи потрібно бути єдиною та згуртованою.
Українська земля пройшла війни та мир, поразки та перемоги, пишалася вірними синами та доньками, чарувала світ своїми запашними паляницями та мелодійними піснями. Вона була і залишається вірною матір’ю українців, які свято шанують і люблять її.
Тільки людина з добрим і чуйним серцем, роботяща і вольова може бути справжнім патріотом і громадянином своєї держави, по-справжньому любити і захищати, відстоювати її інтереси і приносити велику користь. Що більше буде зроблено для цього сьогодні, то краще житимемо завтра.
Учень 1. Молюсь за тебе, Україно,
Молюсь за тебе кожен час,
бо ти у нас одна-єдина, -
Писав в своїх віршах Тарас.
Молюсь,- казав він, щоб у тебе
Не було між людьми війни,
Щоб завжди було чисте небо
На нашій стомленій землі.
Щоб завше у садку смерека
Весняним квітом під вікном цвіла
І прилітали з вирію лелеки,
Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!

III. Підбиття підсумку уроку.
Ви – майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте наш народ і нашу мелодійну мову.
Ми Єдина країна! Незважаючи на усі негаразди, що відбуваються зараз, всі ми прагнемо одного – миру, спокою, міцної та квітучої держави та чистого неба над головою.











ђђЗаголовок 1ҐђЗаголовок 315