Родинне свято “Бабусю рідненька, ти все на світі знаєш”

Криворізька гімназія № 127








Родинне свято
“Бабусю рідненька,
ти все на світі знаєш”


вчитель : Шишко Н.М.









Мета: Підвести підсумки роботи з народознавства за темою „Рід. Родина. Рідня”. Виховувати у дітей любов до дорогої людини в сім’ї – до бабусі, почуття взаємоповаги, добра, злагоди.

Обладнання: Класна кімната прикрашена: виставка робіт
- „Золоті руки бабусі” (вишивані рушники, серветки, в’язана кофта);
- народні приказки і прислів’я про бабусь;
- запис теми на дошці „Бабусю рідненька, ти все на світі знаєш...”;
- виставка дитячих малюнків „Моя бабуся”;
- українські страви, виготовлені руками бабусь;
- родовідне дерево-дарунок, що зробила кожна дитина.
Вчитель
Добрий день, шановна родино, любі друзі, дорогі гості, наші бабусі.
Щиро вітаємо вас на нашій родинній зустрічі „Бабуся рідненька, ти все на світі знаєш...”
Вивчаючи народні символи та обряди, народжуючи по країні народознавства, наші учні зазирнули до бабусиної скрині, до джерел народної мудрості. Адже саме від бабусь ми можемо взнати коріння нашого роду, почерпнути мудрість народу. Як підсумок нашої дослідницької роботи сьогодні і зібралися ми на нашу щиру розмову – щоб подякувати за все добро, що вони роблять для дітей, онуків.
Відразу, друзі, хочу сказати, що з різних причин у нас бабусі не всі, але пам’ятайте: сьогодні сказані слова про них сколихнуть їхні душі, де б вони не були, адже відстань для духовного спілкування не знає меж, і будь-яка відстань стає здоланною.
„Пісня про бабусю”, муз. Романа Цася.
Як зростемо великі, то збудуємо хату,
Всіх бабусь запросимо у одну кімнату.
І для них, стареньких, там влаштуємо свято.
Приспів:
Бабця-бабуся, ти моя рідненька,
Бабця-бабуся, дорога моя.
Бабця-бабуся, ти – усім нам ненька.
Зігріва серденько доброта твоя.
Запросимо у гості соловейків з гаю,
Нехай для стареньких красно заспівають,
Щоб бабусі знали, що онуків мають
Приспів:
Вчитель
А тепер дозвольте представити вам шановних гостей – рідних і дорогих бабусь
1 учень
Добрий день, бабусю, дорога моя!
Це для тебе сонечко лагідно сія...
Ласкою повняться рученьки твої.
Я люблю твій голос – теплий, дорогий!
2 учень
В нім землі моєї срібні голоси,
Дружби і любові, і добра й краси.
Назбираю в лісі квітів сон-трави.
Дорога бабуся, літ за 100 живи.
У моєму серці – слід твоїх пісень,
І кажу: „Добридень! Добрий день тобі!”
Вчитель
Ось вслухайтесь, діти, у саме слово: бабуся, бабусенька, бабуня, бабулечка, бабця, бабусечка. Правда, які вони ніжні, красиві, лагідні, пестливі. А чому?
3 учень
Тому, що бабуся прожила на світі удвічі більше за наших маму і тата. Бачила в світи в житті удвічі більше за наших маму і тата. І ми удвічі дорожчі для неї, бо ми діти її дітей. Бо ми – її онучата, дівчатка і хлоп’ятка. Бо ми – її пташенятка, ластів’ятка, нехай іноді поросятка.
4 учень
І коли це бабуся називала мене поросятком?
3 учень
Напевно, тоді, коли ти був бруднулею!
4 учень
Згадав! Це було тоді, коли я
Забруднив чоботята
І щоб сховатися від тата, -
До бабусі утікав!
А вона посварить, покричить,
Поцілує та й мовчить.
Чи сюди, чи туди,
Чи то хліба, чи води,
Чи сорочку, чи штанята, -
Все до бабці, не до тата:
Там безпечно від біди.
І щасливий той живе,
В кого бабця люба є:
Той біди вже не зазнає,
Бо бабусенька скрізь дбає.

Вчитель
А дбає бабуся про себе тому, що ти її дитиночка-кровиночка. Правду кажуть у народі: „Діти – це діти, а справжні діти – це онуки”.
І гадаю танок у виконанні дівчаток вам буде приємним подарунком.
(Танок „Ча-ча-ча”)
5 учень
Ой яка ж бо ти, бабусю,
Дорога та мила.
Того словечком сказати
Не моя ще сила.
Що те сонечко на небі,
В лузі квітка красна,
То бабуся в нашій хаті,
Добра вся та ясна...
6 учень
Ясне сонце світить в небі,
Веселить та гріє, -
В рідній хаті при бабусі
Кожен з нас радіє.
7 учень
Над усіх, над усе на світі,
Бабусю кохана,
А в це родинне свято
Гараздом вітаю.
8 учень
Без журби та у здоров’ї
Жити дай вам, Боже!
А віддячити бабусі
Бог нам допоможе!
Вчитель
Бабуся! Чи є в світі людина краща? Ні. Скільки вона пережила, але яка ніжна, щира! Скільки вона не досипала ночей, голублячи своїх дітей, онучат.
Подивімось у бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів. Це погляд щирості, добра і любові. І хоч горе не обходило бабусиної хати, але особливим блиском світилися очі бабусі тоді, коли приходили, приїжджали до неї онучата. У кожної бабусі своє життя, своя доля.
Бабусина доля! Яка вона...
9 учень
Бабусина доля –
Як ота тополя,
Що посеред степу
В небо порина.
Вітер гне тополі,
Заметілі в полі,
Так біліє в бабці сивина.
Наткало їй горя
Як два Чорних моря, -
То роки голодні,
То шляхи війни...
Тільки і світало,
Як пшеницю жала,
Та як повертались
Доньки і сини.
А іще світало,
Як защебетали
У дворі онуки,
Наче ластівки.
Бабусина доля –
Як в степу тополя,
А над нею небо, як віки.
Вчитель
Бабуся, бабусенька, невтомна бджілка. Заради онуків вона віддасть усе, останньою краплинкою води поділиться. Кажуть, що бабусі більше люблять онуків, ніж власних дітей. Вони з любов’ю передають їм свої уміння.
Від бабусь онучатка вчаться шити, вишивати, бавити немовлят і виконувати домашню роботу.
У народі є багато різних приказок, прислів’їв про бабусь. Деякі з них у нас записані. Давайте всі разом прочитаємо їх:
„Хто бабусю має, той потіху знає”
„Бабця скаже, як зав’яже”
„Там бабусині руки, де онуки”
„Бабусине слівце – плідне деревце”
На плечі наших бабусь-трудівниць випало, крім домашніх турбот, і виховання онучат. Нерідко бабусі замінюють вам тата і маму. Адже ваші батьки за щоденними турботами не мають часу відповідати на всі ваші „чому?”. От і доводиться звертатись до бабусь. А вони – все встигають, на всі запитання дають відповідь. Правда, діти?
І за це ми їм дуже вдячні.
(Танок „Козачок”)
10 учень
Сьогодні вірші читають онуки не для слави,
Ми для вас почнемо ці рядки.

Люба, добра бабцю,
Ми твої внучата,
Звертаємось до тебе,
Щоб щастя побажати.



11 учень
Ой, нема миліше, нема веселіше,
Як в бабці в гостині –
Медом нагодує,
Ще й поцілує личенько дитині.
Яблучок наріже, казочку розкаже,
Ще й лялечку справить.
12 учень
Бабуся радіє, сама молодіє,
Коли внуків бавить.
13 учень
Хоч твоє волосся
Густо посріблилось,
Ти для нас, маленьких,
Другом залишилась.
14 учень
Ти нас батькові й матусі
Помагаєш вчити:
Як вирости чесним,
По правді жити.
15 учень
Ми твої слова розважні
Пам’ятати будемо,
І в життя твою науку
Понесемо всюди.
16 учень
Хай тебе в своїй опіці
Бог не опускає,
Хай тобі тривке здоров’я
И силу посилає.
17 учень
А до того ж, наша бабцю,
Хай ще на додаток,
Гордість дасть тобі й утіху
За нас, за внучаток.
18 учень
Моя бабуся – люба, гарна й мила,
Вона найкраща від усіх людей.
І хоч вона вже трохи посивіла,
Але так щиро любить нас – дітей.

Вчитель
Іще один подарунок любим бабусям.

(Фортепіано. Етюд „Їжачок”)
19 учень
Свою бабусю знаю я з давніх-давніх пір,
Її обличчя любе, її ласкавий зір.
Замислиться бабуся, зажуриться на мить,
І знов, дивись, сміється, ласкаво гомонить.
20 учень
Та над усе найбільше сподобались мені
Її ласкаві руки, умілі та міцні.
Оцій руці хорошій робота не важка,
Бо в’яже, варить, пише бабусина рука.
Буває щось пошиє, ви скажете: краса.
Вона робити вміє ну просто чудеса.
21 учень
І я в бабусі руки цілую залюбки,
Вони немов співають, розказують казки.
Я слухаюсь бабусю, я весь, мов уві сні,
Розумні, ніжні руки, умілі та міцні.
(Танок „Грибочки”)

















22 учень
В нас сім’я маленька, дружна й веселенька,
Бо керує нами справжня голова,
Що про всіх нас дбає, всіх оберігає
І для всіх знаходить теплії слова.
23 учень
Варенички з сиром дідові готує,
Найгарнішу блузку мамі вишиває,
Наукову працю татові друкує,
А мені гарненьку пісеньку співає.
24 учень
І такі бабусі є у кожній хаті.
Тож давайте всіх до купочки зберемо.
І влаштуємо бабцям найпишніше свято,
Бо без них, повірте, всі ми пропадемо!
(Танок „Мамба мінус”)
Вчитель
Любі бабусі! Ваші онуки вміють і радість дарувати і вправно бабусям допомагати. А що з цього виходить, давайте краще послухаємо!
25 учень
Багато в бабусі турбот – не злічить!
Одній всю роботу нелегко зробить
І хочеться нам, друзі, таке усім сказати
Ми будемо бабусі завжди помагати.
Нехай хоч і в маленькім ділі,
Та руки в нас уже умілі:
Ми допомагаємо вправно,
Посуд миємо під краном,
Витираємо тарілки
І... і збираємо черепки.
Вчитель
Дорогі бабусі! Ніжні й щирі слова вам говорили ваші онуки. А зараз я надаю слово вашим дітям. Прийміть від них цю сповідь.
Мами
Милі наші матусі! І ми вам шану складаємо.
І признатися мусимо, що без вас нас немає.
Ви нас, рідні, зростили, нам життя дарували
І безмежно любили, від біди захищали.

Тож сьогодні я хочу вам „спасибі” сказати,
За недоспані ночі, за тривоги багаті.
За натруджені руки, що не знають утоми,
За хвилини розлуки, як не ладиться дома.

Ви завжди у роботі, на вас кинуті діти,
Повсякденні турботи, нема часу й хворіти.
Густі зморшки покрили ваше добре лице,
І все менше в вас сили – пам’ятати б про це.
Ми вас любимо щиро, люблять вас і онуки.
Всім здоров’я вам, миру і цілуємо вам руки.

Вчитель
І щоб засвідчити вам, любі бабусі, що ми знаємо своє коріння, свій родовід та шануємо ми приготували вам маленькі подаруночки.
(Діти дарують своїм бабусям „Родовідне дерево”)
А чи знаєте ви, бабусі, якими вас бачать ваші онуки. Чи добре ви знаєте творчість своїх онуків ми зараз перевіримо.
(Виставка дитячих малюнків „Бабуся рідненька”)
Кожна бабуся „знаходить” себе. А чи правильно – з’ясовується по запису на звороті малюнку.
Всі бабусі себе „знайшли”, а це свідчить про те, що між онуками та бабусями тісний духовний зв’язок..
Отже, любі наші бабусі!
Побажаємо вам сто років жити
Без горя, сліз і без журби!
Хай з вами буде щастя і здоров’я
На многії літа, назавжди!


26 учень

Хай в житті вам радість буде,
Процвітайте, як той цвіт.
Дай же, Боже, любим бабцям
Многих, добрих, щасливих літ!
Вчитель
І на останок, любі бабусі, пригостіть онучат тим, що спекли ви, чи ваші діти, яких ви навчили свого часу

(Бабусі, мами, пригощають дітей, гостей)
Вчитель
Може наші бабусі хочуть онучатам щось сказати, побажати. Будьте так ласкаві
Слово бабусь
Слова подяки
Побажання


Заголовок 1Заголовок 215