Проект «Не зривай первоцвітів!»

Проект «Не зривай первоцвітів!»
1. Стіннівка «Первоцвіти просять захисту».
2. «Портрети» первоцвітів малюнки учнів на великих (однакових за розміром) аркушах паперу.
3. «Корони» для дівчаток, які будуть на сцені представляти квіти .
Вчитель:Сьогодні ми з вами будемо подорожувати до чарівної країни. Мета нашої подорожі – ознайомлення з першими весняними квітами. Підсумком нашої роботи є спільний проект під назвою: «Не зривай первоцвітів!». Ми добре попрацювали і сьогодні розкажемо і покажемо іншим учням, що ми підготували. Отже, ми вирушаємо у подорож...
(Звучить музика П. І. Чайковський «Времена года». На останні такти якої виходять ведучі.)
1. День за днем, за тижнем тижні Непомітно лине час. Різні зміни дивовижніВідбуваються круг нас.
2. Хоче лютий, щоб на світі Панувала вік зима. Та поволі сонце грітиПочинає крадькома.
3. Та здаля вже крок по крокуЙде весна, веселий час,І, розгніваний, до строкуЛютий геть тіка від нас.
4. Прощай, зимо!
Нині свято відзначаєм молоде.
Хай весна гряде крилата.Хай у кожну нашу хатуРадість і добро несе!

Діти співають пісню.
Заходить Весна. Звучить музика (весна танцює)
Весна. Скрізь запахла травами земля,Буйним цвітом зелень ожива,Це ж до вас я вийшла у поля.Я Весна, квітуча, молода...
Я охороняю спокій в лісі, в полі, на луках. Оберігаю кожну рослинку, кожну травинку, дітей та дорослих цього навчаю. Допомагаю їм милуватися красою рідної природи.
Я запрошую вас до своєї чарівної країни, в ній навкруги розквітають квіти, відбуваються дива, мої квіточки познайомлять вас зі своїм походженням, легендами. У моїй казковій країні квіточки з’являються не одночасно, а одна за одною. Діти, я хочу нагадати вам, що ступати треба обережно, щоб не завдати шкоди квітам і вони відчують, які ви чуйні та добрі.

Вчитель: Ще біліє сніг, морози змінюються відлигою, а під сніговою ковдрою вже пробуджується нове життя. Це з’являються провісники зеленої весни.
Першими провісниками весни є «сніжні квіти» - підсніжники. Саме вони мужньо борються з холодною зимою, з'являючись серед снігу.

1. Ще навкруги в лісах лежать сніги,Та на горбочку, там, де сонечко пригріло,Розцвів раніше від усіх і глянув навкругиМалесенький підсніжник білий.
Вчитель: Діти, а чого цікавого ви можете розповісти про підсніжник?
2. Під назвою «підсніжники» об'єднують декілька рослин первоцвітів. Наукова назва підсніжників - «галантус».В перекладі з давньогрецької, підсніжник означає молочно - квітковий, тому що має білі квіти. Молочно - білі квіти здавна символізують ніжність, чистоту, стійкість, вірність. Інколи підсніжники вважали емблемою надії.
3. В Україні найбільш розповсюджений підсніжник звичайний, що росте у Закарпатті, Передкарпатті, Українських Карпатах, Поліссі, Лісостепу і Степу та підсніжник складчастий поширений у Гірському Криму.
4. Всього у світі нараховують близько 18 видів підсніжників. Цікаво, що англійці називають цю квітку сніговою краплею, а німці сніговою конвалією.
5.Підсніжники не тільки провісники весни, а й гарні декоративні й польові квіти. Ця краса не лише спонукає до почуття прекрасного, а навпаки, є об'єктом наживи.
6.Підсніжники занесені до Червоної книги України. Їх охороняють у природних заповідниках Медобори й Канівському, Кримському,  Ялтинському. А ще їх вирощують у ботанічних садах.
7. Прошу запам'ятати всіх присутніх, що порушення закону про охорону підсніжників карається штрафом у 300 гривень, а за кожну зірвану квітку доведеться заплатити ще по 15 гривень.


Вчитель: Любі діти, ми зібрали багато інформації про таку чудову квітку - підсніжник. А хто розповість легенду про підсніжник?
8. Одна з легенд розповідає, що коли Бог вигнав з раю Адама і Єву, йшов сніг і Єва дуже змерзла. На втіху їй кілька сніжинок перетворилися на ніжно-білі квітки підсніжника. Змерзлій Єві вони ніби дали надію, що незабаром буде потепління. З того часу підсніжники вважаються вісниками тепла.
9. А інша легенда розповідає, що плакала снігуронька, проводжала зиму. Йшла сумна, за нею стали всі тужити. Там, де йшла і плакала, торкаючи лози, виросли підсніжники - снігуроньки сльози.
10. А мені бабуся теж розповідала, що богиня Флора, даруючи квітам костюми для карнавалу, підсніжникові подарувала білосніжний костюм. Сніг теж захотів взяти участь в карнавалі, та костюма в нього не було. Він почав просити костюм у квітів, та ніхто на його прохання не відгукнувся, всі боялися холоду. Тільки підсніжник поділився з ним. Закружляли в хороводі квітів підсніжник разом зі сніжком і так подружилися, що не розлучаються до цього дня.

Весна (до залу). Я бачила, деякі люди рвуть у лісі підсніжники цілими кошиками і кудись везуть. А в лісі їх стає все менше і менше. Діти, не виривайте з мого вінка квітку надії білосніжний Підсніжник!

Вчитель: Діти, а давайте ми з вами пограємо!
Гра називається « Мікрофон».
-- Квіти дарують нам (радість, красу, насолоду,гарний настрій, ніжність, свіжість, спокій, любов)
Вчитель:Слідом за підсніжником прокинувся і виглянув пролісок. Подивився він на блакитне небо і захопився його кольором,  тому  пофарбувало  весняне  небо квіточки проліска у свій весняний блакитний колір.
Проліски (дівчатка у блакитному вбранні).
1. Я перша квіточка весни,
Я пролісковий цвіт.
Я пережив зимові сни
І знов родивсь на світ.
Зелені рученьки мої.
Листочками зовуть.   [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
Я полюбив ліси, гаї,
Живу я здавна тут.

У мене очі голубі,
Такі, як неба синь.
Росту між кленів, між дубів,
Люблю і сонце й тінь.
І вірю: люблять всі мене,
Як весну золоту,
Бо знають, що зима мине,
Коли я розцвіту.

2. Проліска дволиста. Придивись, то не небо, то ми, проліски. Весна подарувала нам його голубінь, а Березень засіяв ними дубові ліси, тому весною в лісі два неба; одне над головою, а друге під ногами.
3. Так, ми синьоокі вісники Весни.Немовби в синьому вінкуГалява між дубів То квітнуть проліски в гайкуІ синій сон зацвів.
4. Квіти пролісків першими годують джмелів, бджіл та інших ранніх весняних комах. Живлячись солодким соком (нектаром), джмелі запилюють проліски. Ось так у природі все взаємопов’язано.
5. А я знаю казку про походження проліска, її написала латиська письменниця Ганна Саксе. Богиня снігу народила доньку та назвала її Сніжинкою. Коли вона підросла, то полюбила юнака на ім’я Південний вітер. Його гарячі обійми розтопили Сніжинку, і вона краплею пішла в землю, розчинилася в ній. Ранньої весни Сніжинка, відчуваючи наближення Південного вітру, диханням розтоплює сніг і, висунувши голівку, заглядає у блакитні очі свого коханого.
6. Ми - проліски. Нас теж стає все менше i менше. Нам сумно. Надія лише на тебе, друже!

Весна: Не поспішайте рвати цих квітів! Збір квітів шкідливий для природи тим, що ми не даємо можливості утворити насіння, а значить в лісі не з’являються нові сходи квітів. Для букета всі неодмінно зривають найкращу та найбільшу квітку, і таким чином в природі зникають найкращі рослини. Збір квітів шкідливий ще й тому, що ми шкодимо сусіднім рослинам, ламаємо стебла, вириваємо коріння.
Вчитель: У природі є квіти, які заявляють про себе спочатку квіткою, ніби поспішають прикрасити землю, бо бояться, що не встигнуть продовжити свій рід. До таких квітів належить мати-й-мачуха. А ще називають цю рослинку – підбіл.
Своєю квіткою вона схожа на сонячний промінчик.

1. Ще не зійшов сніг, а рослина пробивається до сонечка. За квіткою з’являється листя, зверху гладеньке, а знизу – пухнасте, м’якеньке та тепле. Саме за це прозвали рослину мати – й – мачуха.

2. Я лікую від кашлю, простуди,З мене чай пити корисно всім.
Мати-й-мачуха звуть мене люди.
Я приходжу із лісу у дім.

3. Мої квіти вміють визначати час! Вони завжди закриваються і засинають о 17 годині.
А ще вони мають багато нектару, пахнуть медом, їх дуже люблять бджоли.
Весна. Ти мені подобаєшся! Я вкрию твоїми квітами Землю, і вони, ніби сотні малесеньких сонечок, засвітяться на необжитих схилах.

Весна: Прошу відгадати загадки.
Це я першим виглядаю з - під снігу,Мов вісник настання весни.Своїм прекрасним білим цвітом,Пробуджую зимові сни.  (підсніжник)

Ну, а я за ним у квітні Голубим намистом квітну. Не одну вже квітку маю -
Сім до неба пiднiмаю. (Пролiски)

Я на iнших геть не схожий:
Кучерявий та пригожий. Постелю пiд голе вiття Фіолетові суцвiття ... (ряст).

Що за квітка така?
і вiд неї дрiмота.
А сама не спить,
Весняним цвітом всіх манить. (Сон-трава)

Вчитель: Ще холодні в лісі ранки,
Сніг ще в лісі дотліва.
Та розкрила на світанку
Сині очі сон-трава.
Сон-трава (виходить на середину, чути дзвіночки).

1. Перші теплі квітневі дні. У ярку на пригріві трава зеленішає, хоч на дні ще лежать рештки сивого снігу. Квітка нагадує фіолетову зірку з жовтою цяткою в центрі. На ніч у квітки закриваються пелюстки і їй не страшний навіть колючий мороз. Сон-квітка зацвіла – незабаром щире тепло прийде!

2. Мої квіти великі, дзвоникоподібні, темно-фіолетові або пучкові, закутані від весняних холодів у теплий кожушок густого опушення білястих волосків. Ніби сріблясте сяйво оточує мене, а всередині квітки є багато жовтих тичинок і маточок, які спірально закручені і нагадують золоті пружинки. Вони розхитуються під поривом вітру і ніби дзвенять (чути знову дзвоники).

3. На ніч квіти сну закриваються, схиляючи свої голівки, засинають. Може, тому в народі назвали цю рослину так поетично: сон-трава, сон-зілля, сончик.

4. Сон-травою лікують багато недуг, зокрема безсоння.

5. А стародавнє слов’янське повір’я говорить, що коли покласти сон-траву на ніч під голову, то уві сні побачиш своє майбутнє.

6. Послухайте легенду про цю чудову квітку.
Колись, дуже давно на нашу землю нападали вороги. Вони забирали в полон молодих дівчат. Хотіли забрати і красуню Марисю. Вона тікала лісом та була дуже настрашена. Марися довго бігла, у неї зовсім не залишилося сил. У відчаї вона заплакала і кожна її сльозинка проросла ліловим дзвоником. Озирнувшись, втікачка на свою радість побачила, що її переслідувачі заснули кам’яним сном.

Весна: Я всіх запрошую до лісу. Подивіться над морем трійчастих зелено-сизуватих листків здіймається справжнісінька повінь суцвіть-китиць з білими, рожевими, бузковими, пурпурно-фіолетовими квітами, які мають витончений запах меду з ваніллю. Це ряст.
1. В народі називають «кониками», «кукурічками», «півниками». Наукова назва рясту в перекладі означає «чуб», «ковпак».
Вiтерець зиму розтряс. і в лiсочку на горбочку Вирiс ряст, синiй ряст.

2. А крім того мої квiти дуже люблять бджоли, та i людям я приношу користь: з моїх бульб виготовляють цiннi лiки.

3. Я дуже нiжний, швидко в'яну, тому не рвіть мене!
Надія лише на тебе, друже!!!
Вчитель: А зараз ми пограємо. Гра називається «Римування».
Спробуймо скласти вірш про весну. Ви повинні швидко дібрати риму до останнього слова рядка.
Весна величний гімн співає,
І перша квітка (зацвітає).
Зимовий сніг вона пробила –
Така тендітна, ніжна, (біла).
Підсніжник – квітка невеличка,
Та як пізніше біле (личко),
Людина знову усміхнеться,
Бо їй милішим світ (здається).
А ось і проліски розквітли,
Дарують нам небесне (світло).
Хоч говорить вони не вміють,
Та так чарівно скрізь (синіють).
Їх на галявинах багато
Весна іде – це справжнє ( свято)!
Вони, як неба синь, привітні:
Веселі, ніжні і (тендітні).
Вчитель: О, послухайте...
(Чути спів жайворонка.)
Вчитель: Це жайворонок, люба Весно! Саме з ним пов’язана легенда про ряст.
1. Летіли над лісом жайворонки, посварились між собою та й почали битися. Билися так, що аж шпорки та чуби свої погубили. Попадали вони на родючий лісовий ґрунт і попроростали гарними весняними квітками.
2. Пам’ятаєте, у Тараса Шевченка:Встала Весна, чорну землюСонну розбудила,Уквітчала її рястом,Барвінком укрила.І на полі жайворонок,Соловейко в гаїЗемлю, убрану весною,Вранці зустрічають.
3. Є в нашого народу звичай: коли розквітнуть проліски та ряст, хлопці й дівчата юрбою ходять у ліс і там топчуть ряст. Топчуть і приспівують:
Топчу, топчу ряст, ряст,Бог здоров’я дасть, дасть.І ще буду топтати,Щоб на той рік діждати!Давайте всі разом.
(Усі в залі легенько притупують, повторюючи: Топчу, топчу...)
1. Цими чудовими дзвоникоподібними квітками я вкрию луки, ліси, узлісся Прикарпаття, Карпати і Закарпаття. Білоцвіт чарівний. Я гадаю, усім подобаються його квіти з шістьма молочно-білими пелюстками, на загострених кінчиках яких зелені плямки.
2. Друзі! Я відкрию вам один секрет. Я можу рости не тільки в лісі, а й у саду, на клумбі. Ще в XV ст. люди, зачаровані моєю красою, садили мої цибулинки в пухкий грунт і з нетерпінням чекали, поки Весна розтопить сніг і я почну цвісти. Спробуйте, посадіть одну мою цибулинку, і через декілька років у вас буде ціла клумба!
Хлопчик (підбігає до Білоцвіту). Дякую, ми обов’язково спробуємо!
Вчитель: Є ще одна дуже чудова квітка – еритроній.
1. Я дуже рідкісна рослина. Росту тільки в Закарпатті та на Львівщині. Запам’ятайте мене, розкажіть про мене всім, не зривайте мене ніколи. Подивіться, який я гарний!

2. Послухайте легенду про еритроній. Одного разу біг собі собака, спіткнувся і вдарився головою об землю. Розсердився він на Землю, що, мовляв, набила йому ґулю на голові, і почав кусатися. Вкусив Землю раз, другий, а за третім разом залишив зуб у землі, а там другий, третій, злякався, та й утік.Прийшла на Землю грайлива Весна, аж дивиться стирчать із Землі ікла собаки. Торкнулася вона їх чарівною паличкою і проросли ікла гарними квітами еритронієм собачим чубом.

3. Я розповім про ще одну березневу рослину примулу-первоцвіт. Ці квіти розцвітають серед перших. Люди їх дуже люблять і шанують, особливо верховинці з гір. Ранньої весни вони прагнуть першими знайти на вершинах гір примулу і прикрасити нею свій капелюх і свій дім.
4. Коли верховинець виїжджає, він бере із собою висушену квітку первоцвіту - як пам’ять про рідні гори та близьких людей.
Хлопчик (підбігає до групи квіток примул).
Бачиш примул на лужечку?Бачиш розписи обновніНа одежах золотих?То рубіни все коштовні Дар чаклунок молодих.
В них таємні аромати,В них вся розкіш їх краси.Я лечу, щоб назбиратиКрапель ранньої роси.
Я повісить в серединціКожній примулі хотівПо перлиночці росинці...
(В. Шекспір)
Вчитель: Люди завдають чимало шкоди ранньоквiтучим рослинам, особливо пiдснiжникам, пролiскам, конвалiям. Багато рослин стали рiдкiсними. Це пролiски, фiалки, медунки, дзвiночки тощо. Найкрасивiша квітка - та, що квітує там, де зросла. Не губiть її! Такі квiти, як пiдснiжник звичайний, пролiски, лiлiя лiсова, конвалiя, квітка-сон, занесенi до Червоної книги.

Червона книга
Невже в майбутньому на світі Не будуть квiтнути дивнi квiти? Конвалії й фіалки нiжнi,
і вiсник березня - пiдснiжник? Невже ми бiльше не побачим, Як сон-трава росою плаче? Троянда степу, квітка мрії, Жар-цвiтом землю не зiгрiє? Ми всі господарi природи.
Тож збережемо її вроду!

Інсценівка «Спокусливі квіти».
(Дійові особи: турист, лісник, підсніжник, Червона книга).
Турист. Ну і що це за пригода?Серед снігу, серед льоду.Лютий ще не встиг піти -А вони взялись цвісти!Квітів я нарву в пакети,Дома пороблю букети,Віднесу їх на базар,В свято жінки - це товар!Принесуть ці квіточкиДо кишені - гривночки!Ой, розумний  хлопець, я,Ой, хлопчина - молодець!Ану, квіточко маленька,Йди мені до рук швиденько,Не вагайся, йди хутчіше,У пакет мій швидше, швидше!
Лісник. Постривай, лишень чекай,Жодну квітку не чіпай!Як посмів, тебе питаю,Рвати цвіт, що розквітає?
Турист. Квіти ці ж бо - польові,Чому рвати ви забороняєте мені?
Лісник. Не для тебе тут у лісіКвітнуть квіти ці взялися.Та яке ж ти право маєш,Що красу таку зриваєш?
Я ніжно першу квітку цю люблю,І я ніяк не можу зрозуміти:Як, ото можуть люди без жалюЧарівну цю красу губити?
(хлопчик - турист тікає, входять «Червона книга», підсніжник)
Червона книга. О, Природо, ховай свої чари,На прогулянку вийшли вандали.Негідники рвуть підсніжники,Тільки б швидше наповнити тару.
Лісник. Невже в майбутньому на світі,Не буде квітнуть дивна квітка:Така приваблива, і ніжна,Провісник березня - підсніжник?
Підсніжник. Складені про мене і легенди і вірші,Я квітка небаченої дивної краси.Миліший всіх - простий підсніжник дикий:Я скромна квітка ранньої весни.
Я з'являюсь найпершим, коли ще довкола лежить сніг. Своїм гострим, як спис, листям, я пробиваю землю, торішнє листя, сніг і гордо виношу свою голівку, але... Мене зривають, тільки - но я зацвітаю. Яке людям діло до мужності, до боротьби, яку я вів із зимою. Через те я потрапив до Червоної книги України.

Червона книга. Сміливим підсніжникам мороз не страшний,В снігах розкошує привітна родина.В них ворог один - здичавілий страшний -Байдужа, безлика і хитра людина.
Тож не рвіть ви квітів, друзі,Подивіться, там у лузі,Кожної весни вам знову,Дарують настрій свій чудовий.
Вміймо природу любити,Кожній рослині радітиЗупинімось - останній є шанс,Ця планета не тільки для нас!
Вчитель: Отож, задумайтесь, діти! Вважаю, що наша зустріч не була даремною.
Ряст, медунка, горицвiт Майорiють серед віт.
Бережiть красу цю, дiти, Не зривайте первоцвiти.


;  ;  ;  15