Материалы для педагогического совета Воспитание личности ребенка с особенностями психофизического развития в современном образовантельном пространстве
«Виховання особистості дитини з особливостями психофізичного розвитку в сучасному освітньому просторі»
Проблема організації виховного процесу набула особливої актуальності й гостроти. Це сталось через ряд обставин. Перша пов'язана з усві домленням найвищої цінності, якою є людина, її життя. Друга зумовлена тим, що сучасне покоління живе на зламі епох, зміна яких пов'язана з динамічними про цесами в певних структурах життя, і розвивається в двох напрямках: відторгнення застарілих форм життя, що чинять опір: формування нових цивілізованих засад життєдіяльності, педагог постійно перебуває в різноманітних ситуаціях, де від нього вимагають уміння самостійно рішення, організувати виховний процес у дитячому на основі співробітництва, спільної діяльності та співпраці.
Освіта суспільства стає сьогодні не лише найважливішим чинником технологічного і соціально-економічного розвитку будь-якої країни, але і умовою виживання цивілізації, подолання її глобальної екологічної і духовної кризи. У XXI столітті, коли людство переходить в інформаційну стадію свого розвитку, освіта повинна стати безперервним процесом, найважливішою частиною життя кожної людини, що забезпечує йому можливість орієнтуватися в безбережному океані інформації,
адаптуватися до безперервних технологічних інновацій.
Наше життя стрімко змінюється, а разом із ним і вимоги до освіти. Нормативними документами визначені головні вимоги сучасності – досягнення якості освіти як основи якості життя.
Усім цілком зрозуміло, що самотужки школа виконати його не може. Нагальною потребою сьогодення стає створення успішного освітнього середовища, бо тільки в ньому може гармонійно розвиватися сучасна школа, де творчо співпрацюють учителі, учні та їхні батьки, а плідне об’єднання зусиль шкільних та позашкільних закладів й усієї громади може подолати прірву між навчанням та життям, виховати громадян, які в подальшому своєю творчою працею зроблять успішною державу в цілому.
Освітній простір будемо трактувати як сукупність певних об'єктів, а освітнє середовище - не тільки як сукупність, але й певні взаємовідносини між об'єктами всередині виділених підмножин. Соціальне та освітнє середовища як множини мають непорожній перетин. Жодне з цих середовищ не є частиною іншого і, в принципі, вони не можуть існувати незалежно один від одного. Чим більший перетин із соціальним середовищем, тим ефективнішим є освітнє середовище. Це зумовлює врахування соціальних чинників при його експертизі. На наш погляд, в освітньому середовищі можна виділити інформаційну, мотиваційну, соціокультурну, комунікативну сфери впливу на учня.
Сьогодення педагогічної практики розглядає освітнє середовище для кожного учня як «універсальний соціально-громадський майданчик, де йде процес визнання та сприйняття своїх можливостей і здібностей, урахування власних потреб, інтересів, формування ціннісних орієнтацій».
Природний та соціальний довкіл навчального закладу, який формує освітні компетенції учнів (слайд ), трактується як освітнє середовище, освітній простір. Наскільки нам відомо, більшість сучасних словників із педагогіки та менеджменту не подають тлумачення самого поняття «освітнє середовище». Окремі з них віддають перевагу терміну «освітній простір» і розглядають його за аналогією до словосполучень «виховний простір», «інформаційний простір», «екологічний простір». Разом із тим, у сучасних дослідженнях спостерігається досить велике розмаїття понять, близьких до освітнього середовища. Зокрема, такими є педагогічне середовище, яке формується на засадах взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу; соціофізичне середовище, внутрішнє середовище освітньої системи, внутрішнє і зовнішнє середовище школи, ближнє соціальне і зовнішнє середовище школи, локальне освітнє середовище та макросередовище, навчальне середовище.
У центрі моделей освітнього середовища стоїть переважно учень.
(слайд )
Головною вимогою сучасної освіти є її орієнтація на людину як основну цінність. При такому підході будь-які форми, методи, технології освіти є не самоціллю, а розглядаються в контексті одного з основних завдань освіти – забезпечити максимально сприятливі умови для саморозвитку
особистості.
У результаті освіта виявляється акцентованою на те, аби допомогти людині усвідомити і збагатити своє "Я", знайти своє місце і визначити соціальну роль в стосунках із зовнішнім світом, активізувати
особистісне самотворення. Високоморальна, духовно багата, гармонійно розвинена особистість, здатна здійснювати постійний саморозвиток, є тією метою, на досягнення якої мають бути направлені всі зусилля педагогіки як науки і області практичної діяльності.
Аналіз літератури з педагогіки та освітнього менеджменту дає підстави стверджувати, що освітнє середовище є динамічним, еволюційно розвивається, змінюється під впливом освітніх реформ і соціуму. Освітнє середовище - це сукупність природних, фізичних та соціальних об'єктів, які впливають на формування учня, сприяють становленню паритетних міжсуб'єктних, об'єктно-суб'єктних взаємодій в освітньому процесі, або перешкоджають цьому, формуючи негативне поле впливів на особистість дитини.
Аналізуючи багатогранне поняття освітнього середовища, хочеться акцентувати увагу на тому, що його найменш доцільно розглядати як "систему впливів і умов формування особистості по заданому
зразку" , але як всіляку полікультурну освіту, індивідуальну для кожного, хто навчається, середовище для побудови власного "Я", що забезпечує створення умов для актуалізації внутрішнього світу того, хто навчається, його особистісного зростання, самореалізації, становлення його самосвідомості.
Кожна людина сьогодні об'єктивно потребує створення умов, які б сприяли інтелектуальному і творчому її зростанню. Такі умови можуть бути створені в креативному освітньому середовищі, що забезпечує максимальну міру індивідуалізації за рахунок широкого використання інформаційних
технологій. Дане середовище надає тому, хто навчається, можливість (самостійного або у взаємодії з педагогом, промовцем в ролі старшого товариша, партнера) формування індивідуалізованої освітньої
траєкторії. Зміст освіти, способи спілкування тих, хто навчається, із знанням в освітньому середовищі повинні максимально підстроюватися під особливості конкретної людини, у напрямі обліку реальних
психологічних механізмів інтелектуального розвитку особистості, когнітивного стилю і ментального досвіду кожного. Треба зауважити, що основна мета креативного освітнього середовища – "розбудити" в людині
творця і максимально розвинути в ній закладений творчий потенціал.
Креативне освітнє середовище повинне не лише надавати можливість кожному вихованцю на будь-якому освітньому рівні розвинути вихідний творчий потенціал, але і (а це на наш погляд – головне) збудити потребу в подальшому самопізнанні, творчому саморозвитку, сформувати в людини
об'єктивну самооцінку. Основними вимогами до креативного освітнього середовища на сьогодні є висока міра невизначеності і проблемності творчого процесу, безперервність і спадкоємність, прийняття того, хто навчається і включення його в активну освітню діяльність. Тому, освітнє
середовище, як цілісне начало, що розвивається і самоорганізується, виступає як засіб багатофакторної детерміації саморозвитку творчої особистості того, хто навчається, як основний чинник продуктивної освіти.
Поняття освітнього простору розробляється впродовж останніх десятиріч ученими, як у нашій країні, так і за рубежем. Вивчення освітнього простору здійснюється з позицій, пов’язаних з сучасним розумінням освіти не тільки як особливої сфери соціального життя, а середовища як чинника освіти. Під розвивальним освітнім середовищем розуміємо спеціально змодельовані умови, що забезпечують різноманітні варіанти вибору шляху розвитку і дорослішання особистості. Створення освітнього середовища дозволяє дитині усвідомити власні можливості, виявити ініціативу і всесторонньо реалізувати себе. Розглядаючи освітній простір як систему чинників, ми вважаємо, що його створення можливо, якщо:
модель освітнього простору охоплює функціонально пов’язані зовнішні і внутрішні компоненти;
внутрішнє ядро моделі є зв’язаним з елементами предметно-просторового середовища і сучасних інноваційних педагогічних технологій;
проектування і реалізацію освітнього простору орієнтовано на показники особистісного розвитку і зростання як дитини, так і педагога.
Освітній простір складається з таких компонентів:
взаємодія з різними освітніми інститутами, соціальними партнерами і учасниками педагогічного процесу;
предметно-розвивальне середовище;
освоєння змісту дошкільної освіти.
Модель освітнього простору є взаємодією зовнішніх і внутрішніх компонентів, процесуально і змістовно пов’язаних завдяки дотриманню таких принципів:
наявність базису середовища для всіх видів діяльності дитини;
ґетероґенності (різноманітності) елементів середовища;
свободи вибору діяльності і переходу від однієї до іншої;
гнучкості і відвертості у відношенні до діяльності і взаємодії як з боку дитини, так і з боку дорослого;
"стимульності свободи" і творчості як з боку дорослого, так і з боку дитини.
Внутрішнім тлом моделі освітнього простору є використання традиційних підходів і сучасних авторських інноваційних технологій (Ш.О.Амонашвілі, В.В. Воскобович, П.М.Ерднієв, М.О.Зайцев, С.М.Лисенкова, М.Монтессорі, Б.Н. Нікітін, Т.О.Піроженко, М.П.Щетинін та ін.), злагоджених на ціннісному, загально психологічному і технологічному рівнях. Реалізація моделі освітнього простору веде до особистісного розвитку і зростання як дитини, так і педагога. Це виражається по відношенню до педагога в такому:
ступені задоволеності своєю працею;
прийнятті себе та інших;
гуманізації всіх видів діяльності, побудованих за принципом діалогу педагога і дитини;
прагненні до творчого зростання.
По відношенню до дитини це виражається так:
емоційно-позитивному ставленні до інших людей, природи, самої себе;
пізнавальної активності;
прагненні створювати свій творчий продукт;
підвищенні рівня самооцінки особистості дитини.
І сьогодні ми з вами зупинимось на життєвому просторі наших вихованців (схема) і на наш вплив на деякі з його сторін.
13 PAGE \* MERGEFORMAT 14715
15