Розробка уроку мужності (11 клас)

Клас: 11- Б Комсомольської гімназії № 2 Зміївської районної ради Харківської області
Класний керівник: Андрющенко С.Ю.
Форма виховної діяльності: відверта розмова
Мета та завдання: продовжити тему єдності народу України та цілісності її території; показати мужність і героїзм захисників України в ім’я свободи, незалежності та демократичного розвитку нашої держави; виховувати політично грамотних громадян України, відважних захисників на прикладах українських військових та добровольців; виховувати любов до своєї Батьківщини, самовідданість і патріотизм.
Обладнення уроку: символіка України; вислови про мужність, героїзм, (наприклад,  
Герой – це людина, яка знає, що є блага, дорожчі за життя; людина, яка присвятила своє життя служінню державі, себе одну – служінню багатьом.    HYPERLINK "http://aphorism.org.ua/search.php?keyword=Готхольд%20Ефраїм%20Лессінг" Готхольд Ефраїм Лессінг
  Слід відзначатися доблестю, а не походженням.      Клавдіан); інтерактивна дошка.
Хід уроку:
Вступне слово вчителя:
Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні! Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає давнини. Материнський образ України встає з полинових степів і глибинної чорноземної скиби, як барва зоріє із зажури поліських озер, що чистими очима довірливо дивляться на світ, виростає недосяжно на повен зріст із карпатських верховин. Нема життя без України, бо Україна – це мати, яку не вибирають, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі!
( Звучить « Пісня про Україну». Вик.Н.Бучинська)
Учень 1:
Коли читаємо книги про минуле, ми захоплюємося героїзмом і звитягою справжніх синів Батьківщини, якими уславлена кожна епоха: і княжа доба, і козацька, віки неволі і часи визвольних змагань.
Учениця 2:
Та чим дорослішаємо ми, тим все більше здатні аналізувати минуле й сучасне. І виникає само по собі питання: « Чому доля нашого народу така трагічна?»
Учень 1:
Так склалося, що ми, звертаючи погляд на свою історію, знаходимо переважно сумні події: зруйнування золотоглавого Києва, битву під Берестечком, драматизм Полтавського бою, підступне знищення Січової Запорізької республіки, Емський указ і Валуєвський циркуляр про заборону української мови, розстріляне Відродження 20-х, голодомор 33-го, чорна наруга 37-го, операція « Вісла», Чорнобильська трагедія…
Учениця 2:
Так хочеться поставити крапку і закричати на весь світ: « Люди, схаменіться!!!»
Вчитель:
До тебе, людино, звертаюсь: Залиш на хвилинку щоденні турботи. З собою побудь у глибокій скорботі, Згадай чоловіка, товариша, брата, Дружину, сестру чи посивілу матір.
Сьогодні , діти,ми будемо говорити про війну 2014 року, яка розпочалася на сході нашої країни.
Учень 1:
Війна на сході України — збройний конфлікт на території Донецької і Луганської області України між з одного боку — організованими та керованими з РФ незаконними збройними формуваннями Донецької і Луганської «народних республік», визнаних терористичними організаціями, за підтримки військових частин РФ та з іншого боку — українськими правоохоронцями із залученням Збройних сил України.
Учениця2:
Конфронтація насильства в регіоні розпочалася в середині квітня 2014 року, коли озброєні групи проросійських активістів почали захоплювати адмінбудівлі та відділки міліції у містах Донбасу (зокрема, у Слов'янську, Артемівську та Краматорську). Українська влада у відповідь заявила про проведення Антитерористичної операції із залученням Збройних сил. Поступово протистояння переросло у масштабний воєнний конфлікт.
( Читається вірш учнем з класу)
У незліченному нашому багатстві
Слова дорогоцінні є:
Батьківщина,
Вірність,
Братерство.
А є ще:
Совість,
Честь…
Ах, якби всі розуміли,
Що це не просто слова,
Яких би ми лих уникли,
І це не просто слова!
( Звучить «Пісня про Україну». Виконує Пономарьов)
Вчитель:
Колись філософ Протагор говорив про те, що людина є мірою всіх речей, а цінність людського життя – це найвища суспільна цінність, захист цього права – найважливіший пріоритет цивілізації. Наші воїни – патріоти на сході нашої країни захищають нас з вами від куль автоматів, від мінометів, від градів. Завдяки їм ми відсвяткували 1 вересня, маємо змогу навчатися, дивитися телевізор, користуватися інтернетом, займатися спортом, їсти, пити, спати в теплих оселях, маємо час дивитися на синє небо, сонце…А якими ви бачите наших воїнів – героїв?
( Використовується технологія « Мозковий штурм». На дошці заздалегідь можна намалювати ромашку і вписати учням риси, притаманні сучасним героям, які є захисниками.)
(Учні читають вірші, які підготували). Наприклад,
Молюсь за тебе, Україно,
Молюсь за тебе кожен час,
Бо ти у нас одна – єдина,-
Писав в своїх віршах Тарас.
У бій за наші ниви, За ясний сміх дитячий, За юний спів щасливий, За славний труд гарячий. Вперед, полки суворі, Під прапором свободи, За наші ясні зорі, За наші тихі води.
Обложена ворогамиРідна Україна,Роздирає нашу землюКлята москалина.Роздирає хамовито,Закон помирає.А тим часом нагла брехняПо світу гуляє.Світ слухає — дивуєтьсяБрехні окупанта.А він топче нашу землю,І грабує банда.Та нічого, ми стерпимо,Ще наш час настанеІ поженем окупантівДо їхньої брами.
(Іван Ваврик.м. Тернопіль)
І знов Майдан в Луганську і Донецьку,Ні, не Майдан — справжнісінька війна!Знов суть свою ворожу і поганськуПоказує москаль, мов сатана.За Сотнею ще рани кровоточать,А тут нових оплакуєм синів.Скажи, москалю, що від нас ти хочеш,Невже нових жертв сильно захотів?Цвітуть тюльпани чорні в Україні,Зривають їх дружини й матері.«...Присвоїти посмертно...» В домовиніЛежить проміння згаслої зорі...А блокпости обстрілюють чужинці,Чиєсь дитя стає мішенню знов...Іде війна!.. Іде війна, вкраїнці!..Іде війна за смерть — не за любов!Знов опустились прапори в скорботі,Усе село прощається з хлоп’ям...І кожен воїн в 45-й ротіДав повну волю тим скупим сльозам...Ще вчора він діливсь бронежилетом,Хоч на російській розмовляв пацан...«Женюсь... женюсь, Серега, этим летом,Пусть только разобьем бандитский клан...»…Він повінчався з українським краєм,З калиною у білому вбранні,Яка червоні слізоньки втираєІ про любов йому шепоче в сні.
(Леся Любарська)
Учитель:
За час АТО в зоні бойових дій загинули військові, мирні жителі, діти, а ті, хто поранений – залишилися без рук, без ніг, а іншим – потрібно лікування тривале і дороге, а може прийдеться їхати і за кордон.
Смерть однієї людини – це трагедія, а тут…брати вбивають друг друга!

Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у воїнів, які втратили своїх друзів, рідних і близьких, душі, які простріляні звістками про смерть близьких, у рано посивілих дітей війни 2014 року, які побачили справжнє пекло від градів, втрату батьків …(Хвилина мовчання за загиблими. Тихесенько грає пісня « Пливе кача по Тисині»).
( Для продовження уроку далі, можна використати технологію «Вільний мікрофон»). Учні вже заздалегідь поділені на кілька груп. Кожній групі пропонується завдання, наприклад, таке: І група- Що потрібно зробити, щоб війна на сході завершилася якомога швидше?; ІІ група- Життя кожного – це дорога, якою тільки йому призначено пройти. І якою буде ця дорога залежить…Потім кожна група висловлює те, що думає в мікрофон.
Учень 1:
«Жити – означає не тільки задовольняти матеріальні запити організму, головне – розуміти свою людську необхідність». Так колись сказав Жуль Верн. І ці слова дуже важливі саме зараз, коли сотні бійців, практично ледь -ледь старші за нас , відбивають атаки в полях, гинуть на блокпостах за наше з вами майбутнє.
Учениця 2:
Бо вони розуміють, що боротьба повинна мати гуманну мету, любов не повинна бути егоїстичною, дружба повинна бути чесною! І тому віддають свої життя за найцінніше – за Україну!
За що стоїш ти на кордоні?За нашу неньку-Україну!До неба простягнув долоніІ дивишся на вкрай-руїну.Десь кулі жалять і гранати,А ти іще не знаєш бою,Згадаєш неньку і про татаЙ закриєш цей кордон собою.І до останніх крапель кровіСтоятимеш за честь та віру.У снах хмарини пурпурові,А тут картину бачиш сіру.І хто з тобою, а хто проти,Не знаєш… Продаються люди.Здається, друг стоїть навпроти,Та цілиться тобі у груди.Разючий біль, ти без жилета,Незрозумілий бій між вами.Ти опинивсь без пістолета,Рятує лиш молитва мами...
(Вікторія Палюта.м. Тернопіль)
( Демонсруються кадри із національного проекту « Хоробрі серця»).
Учитель:
Люди на планеті Земля повинні користуватися тільки одним девізом життя – це Любов’ю, тому що « любовь долго терпит, любовь не зави дует, любовь не превозносит, не гордится, не бесчинствует, не ищет свого, не раздражается, не мыслит зла, не радуется неправде, а сорадуется истине; все покрывает, всему верит, всего надеется, все переносит…Любовь никогда не перестает» ( Коринфенам). « Любовь не делает ближнему зла» ( Римлянам).
( На заготовлених заздалегідь картках написані такі слова: любов, патріотизм, мужність, толерантність). Учитель пропонує учням створити ланцюжок з цих слів і прокоментувати його кожній групі. ЛЮБОВ—ПАТРІОТИЗМ – МУЖНІСТЬ – ТОЛЕРАНТНІСТЬ.)
(Учень читає вірш)
Толерантне ставлення людини
Збереже планету від негод,
Розрубає мотлох павутини,
Переріже нитку перешкод.
Толерантне ставлення до всього
Збереже, врятує і спасе,
Допоможе вгледіть перемогу,
Допоможе витримати все.
Будь завжди нестримним вільнодумцем,
Свої мрії пензлем намалюй .
Освіти життя яскравим сонцем,
Толерантний Всесвіт побудуй!
Учитель:
Діти ви всі знаєте, що триває Всеукраїнська акція « Лист пораненому». Давайте і ми ,прямо зараз, приймемо в ній участь і напишемо лист підтримки та вдячності цим людям. Захисники дуже чекають на них, бо їм дуже важлива ваша думка про наше з вами сьогодення, тому що ви – майбутнє України, а її героям – слава! ( учні пишуть листи).
( Звучить пісня « Схід і Захід разом»).