Урок по украинской литературе на тему Серцем слухати зумій звуки рідної природи” (за оповіданням Григора Тютюнника “Дивак”) (5 класс)

Гончарова Н.І.,
Учитель української мови та літератури
Муніципального загальноосвітнього закладу «Школа №44 м. Донецька»
Тема уроку: “Серцем слухати зумій звуки рідної природи” (за оповіданням Григора Тютюнника “Дивак”). (5 клас).
Мета уроку: ознайомити учнів із цікавими епізодами з життя Григора Тютюнника; опрацювати зміст оповідання «Дивак», з’ясувати його тему та основну думку; розвивати навички осмисленого художнього читання, уміння робити узагальнення на основі прочитаного; виховувати доброту, людяність, любов до природи, уміння бачити незвичайне у звичайному.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Обладнання: портрет письменника, фотографії з дитинства митця.
Методи, прийоми і форми роботи: розповідь учителя, бесіда за запитаннями, виразне читання твору, уявне малювання, словникова робота, робота в парах.
Випереджувальні завдання: 1) за тлумачним словником з’ясувати значення слова дивак; 2) прочитати оповідання «Дивак».
ХІД УРОКУ
I. Організаційний етап
II. Мотиваційний етап
«У печі розгоряється дужче й дужче, в хаті робиться червоно, а на шибках так і виграють блискучими дзьобами різьблені з криги та інею «селезні». І сичать... Чи то хмизок у челюстях сичить і пускає на холодну черінь білу паруючу піну — то з нього сирість виходить...
— Може б, ти мені, Одарко, й на сито прикинула? — питає тітка несміливо.
— Чом не прикинути,— погоджується мати,— Можна й прикинути. Лаштуй, сину, примусію...»
... Дивний спогад дитинства, що потім оживе у творі з простою і звичною назвою — «Сито, сито...». Із нього, минулого, проступає постать людини, чиїм ідеалом були доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших проявах. Тільки той, хто обливався потом на роботі, мерз на морозі, торував гіркі дороги війни, міг «відчувати людину, як рана сіль». Таким був Григір Тютюнник, письменник, про якого Олесь Гончар сказав: «Він увесь із життя».
Усього лише неповних чотирнадцять літ тривала літературна діяльність митця, але встиг він немало — цілком достатньо, щоб стати класиком української літератури.
— Спробуймо перегорнути окремі сторінки життєпису письменника, щоб з’ясувати, звідки ж беруться дивовижні за змістом й образами твори Григора Тютюнника.
III. Актуалізація знань учнів
Учням було дано завдання записати асоціації до слова дивак і з’ясувати його лексичне значення.
(Відповіді учнів: не схожий на інших, дивакуватий, чудний, цікавий, незрозумілий, оригінальний. Дивак – людина з незвичними уподобаннями, особливими звичками, яка викликає подив в оточуючих)
IV. Опрацювання навчального матеріалу
4.1. Розповідь учителя про письменника
СТОРІНКА ПЕРША – «НЕПОВТОРНІСТЬ»
Дідівська хата, старовинна, велика, стояла над шляхом, який веде до Гадяча. У базарні дні проїжджі дядьки зупинялися тут перепочити, попоїти коней, послухати балачок трьох братів — Тютюнників: Павла, Михайла та Филимона, які вміли гарно копіювати односельчан.
Звідти, з рідної Шалівки Зінківського району на Полтавщині, де 5 грудня 1931 року народився Григір Тютюнник, прийде спогад про домівку як осередок дивного світу зі своїми законами... «У хаті стояв давній дух прадідівських яблук «палянишниць» і так само здавна жили і ласкаво, заколисуюче цвіркали щоночі цвіркуни, а долівка і взимку, і влітку була встелена соломою...».
СТОРІНКА ДРУГА – «ТЕ, ЩО НЕ ЗАБУВАЄТЬСЯ»
Край дитинства Григора Тютюнника — Донбас, де він жив у родині дядька Филимона, який разом з дружиною стали для хлопця на той час батьками. Вчився майбутній письменник російською мовою, як пише в автобіографії, «з того часу і до 1962 року я розмовляв, писав листи (іноді оповідання) виключно російською мовою».
Страшним випробуванням для хлопчика стали роки війни. Дядька забрали на фронт. Григорій, рятуючись від голоду, повернувся на Полтавщину до матері. «Ішов пішки, маючи за плечима 11 років, три класи освіти і порожню торбинку, в котрій з початку подорожі було дев’ять сухарів, перепічка і банка меду — земляки дали на дорогу. Потім харчі вийшли. Почав старцювати. Перший раз просити було неймовірно важко, соромно, одбирало язика і в грудях терпло, тоді трохи привик».
СТОРІНКА ТРЕТЯ – «І ВСЕ ОДНО ЦІКАВО СПОСТЕРІГАТИ»
А потім було Зіньківське ремісниче училище, де одягали і давали 700 грамів хліба на день; праця на Харківському заводі ім. Малишева, повернення в Шилівку і колгоспна робота, служба в морфлоті на Далекому Сході, але найголовніше — прагнення вчитися, яке стало реальністю після вступу до Харківського університету. «Чомусь я не уявляв університету без музики, звідкись згори, з високих стель, повинна була линути тиха музика, схожа на органну». Саме в цей період у Григора Тютюнника з’явилася можливість багато читати, осягати премудрості всіляких наук, спілкуватися з цікавими людьми, прислухатися до самого себе, втішатися цими відкриттями, нарешті, пізнавати таїнства творчості.
СТОРІНКА ЧЕТВЕРТА – «ЯКА КРАСА!»
Як майстер довершених творів Григір Тютюнник викликає бажання зазирнути до творчої майстерні. Однак друзі письменника свідчать, що «він був не дуже охочий до розмов про власну роботу». Проте, мабуть, один зі спогадів якнайяскравіше розкриває таємниці його бачення, а відтак і відтворення світу: «Мало хто з киян любить товчію Хрещатика, там, де він переходить у Червоноармійську вулицю. Якось я попав у рух цього людського потоку і, лавіруючи, намагався пошвидше з нього вибратися. Була осіння днина з хляпотливою мжичкою. Незатишно і холодно. Попереду йшла жінка, несучи цілий сніп якихось аж гіркувато-трагічних у своїй незайманості хризантем. Але здавалося, всі байдуже минають її, навіть не глянувши на цю красу. 1 раптом відчулося, що натовп ніби завихрюється, подібно до водяного потоку, коли він вдаряється об гранітний валун. Я побачив Григора в якомусь плащику наопашки з розстебнутим коміром сорочки. Він твердо стояв, як завжди високо піднісши голову, і захоплено дивився на це осіннє диво приречено-зрізаних хризантем.
«Яка краса,— мовив, коли я підійшов до нього,— а ніхто й не подивиться. Яка краса...».
Минуле, сучасне і прийдешнє у творчості Григора Тютюнника не віддільне від людей, які у його оповіданнях, здається, вихоплені з самого життя (вони навіть у найскрутніші хвилини не нарікають, не проклинають долю, а несуть у світ добро, щирість, витонченість почуттів).
— Якщо людина бачить незвичайне у звичайному, то чи означає це, що вона дивна?
— Чи може світ існувати без таких диваків?
На ці та інші питання ми дамо відповідь, ознайомившись з оповіданням Григора Тютюнника «Дивак».
4.2. Перевірка знань змісту оповідання
(«Порушена послідовність»: учитель на окремих аркушах паперу записує події твору; папірці перемішуються й у такому вигляді вручаються учням, які працюють у парах. Завдання: розкласти їх відповідно до розвитку подій у творі. А можна ще провести вікторину або літературний диктант)
4.3. З’ясування знання незрозумілих слів і виразів, як от гирунчик, неглемезда; бокаса ходити, того – ліктем, того – почотом тощо (пояснюємо значення слів упродовж усього уроку).
4.4. Рубрика «Вгадай хто?»
Учні вгадують персонажа твору за описом:
1). Персонаж, який розповідав казки (мати Наталка).
2). Персонаж, який полюбляв їсти мерзлу калину (Олесь).
3). Персонаж, через якого Олесь покинув урок (учителька Матильда Петрівна).
4). Персонаж, якого замучило сумління (Федько)
5). Персонаж, який уважав, що без насилля життя не може бути (дід Прокіп).
4.5. Бесіда
— Що дало підстави односельцям називати Олеся диваком?
— Користуючись кольоровими скалками, спробуйте відтворити світ життя хлопчика. Чи однаковим він буде в школі і за її межами? Від чого це залежить?
— Чому Олесь відмовився малювати горщик? Про яку рису характеру це свідчить?
— Спираючись на текст оповідання, доведіть, що хлопчик любить і знає природу, розуміє кожну рослинку і тваринку.
— Що змусило Олеся сидіти «посеред річки поруч зеленої з ряскою калюжі і плакати»? Чи кожен так готовий відреагувати на побачене? Від чого це залежить?
— Яким ви уявляєте Олеся? (словесне малювання)
— Які деталі портрета хлопчика виділяє автор? («очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть побачити увесь світ»). Про що це свідчить?
— Як ставляться до хлопця однолітки?
Чого навчає хлопчика дід Прокіп? Чи погоджується внук з дідовою наукою?
4.6. Визначення теми та основної думки твору, запис у зошити.
Тема: зображення людини до природи та різниці у її сприйнятті хлопчиком та дідусем.
Ідея: оспівування краси природи та гідного ставлення до неї крізь призму розуміння маленького хлопчика Олеся.
4.7. Дослідження-роздум
— Чому Федько Тойкало, який на річковому плесі називає Олеся зрадником і б’є, потім, зустрівши його на мосту, пригощає пирогом?
— Що, на вашу думку, змінило ставлення до Олеся?
— Перекажіть розмову, яка відбувається між Олесем і дідом. Доведіть, спираючись на почуте, що в хлопчика і в дорослої людини різне бачення навколишнього світу. Чи означає це, що Олесь, підрісши, втратить здатність бачити незвичайне у звичайному? Відповідь аргументуйте.
— Як сказане вами співвіднесене з фіналом твору (тихенько пролитими сльозами і сном, у якому Олесь просить маму розповісти казку про Івасика-Телесика)? Адже саме казки впливають на його цікавість, яка спонукає його вивчати світ навколо нього.
— Чи може світ обійтися без диваків?
У п'ятикласників слід поцікавитись, чи справді Олесь такий уже дивак і чи помічають вони в ньому близькі риси. Діти навіть можуть пофантазувати про те, ким стане Олесь, як виросте. Можливо, буде художником або вченим. Одне певно: він — хороша людина.
V. Підбиття підсумків уроку
Інтерактивна вправа «Мікрофон».
— В оповіданні «Дивак» мені найбільше запам’яталося…
VI. Домашнє завдання
Скласти план-характеристику Олеся.
Додаток
1. «Письменник і кіно». Знайшовши початок, прочитайте на мал. 1 прізвище, ім’я режисера та назву фільму за твором Григора Тютюнника.
Відповідь. Микола Вінграновський, “Климко”.
2. Знайшовши початок, прочитайте на мал. 2 висловлювання Григора Тютюнника.
Відповідь. “Найвища наука життя – мудрість, а найвища мудрість – бути добрим”.

Мал. 1 Мал. 2