Літературно — музична композиція, присвячена вшануванню памяті Т.Г.Шевченка

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
виховного заходу
«ПОЕЗІЄ, З ДУШІ МОЄЇ ЛИЙСЯ»
ПЕРЕДМОВА
Т.Г.Шевченко — центральна постать українського літературного процесу XIX ст. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські
демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу.
У своїй поезії Шевченко звернувся до тем, проблем та ідей (соціальних,
політичних, філософських, історичних, художніх), які до нього ще не
порушувалися в українській літературі або порушувалися надто несміливо й
соціально обмежено.
Збагачуючи українську літературу новими життєвими темами й ідеями,
Шевченко став новатором і в пошуках нових художніх форм та засобів.
Автор “Кобзаря” виробляв і утверджував нове художнє мислення. Його роль
в історії української літератури така ж, як роль Пушкіна в російській,
Міцкевича — в польській літературі. Його значення в розвитку передової
вітчизняної суспільної думки, соціальної і національної свідомості
народу не менше, ніж в історії поезії.
Мета даного виховного заходу – виховати у студентів любов та пошану до минулого, культурної спадщини, розвивати культуру усного мовлення, збагачувати словниковий запас. Використання поетичного слова, інсценізацій, відеоматеріалів сприяє формуванню творчої, всебічно розвиненої особистості студента, прагненню вдосконалювати свої знання та вихованню справжнього патріота своєї країни.
СЦЕНАРІЙ ПРОВЕДЕННЯ
КОНКУРСУ ЧИТЦІВ «ПОЕЗІЄ, З ДУШІ МОЄЇ ЛИЙСЯ»
Ошатно прибрана зала вишитими рушниками. Стоять канделябри зі свічками. Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»).
1 – й ведучий
Гей у нашім краї.
Де степи і гори,
Серце Кобзареве
Із людьми говорить.
Пісня соколина
Гордо лине в маси,
В рідній Україні
Славимо Тараса.
2 – й ведучий
На Дніпрі й Карпатах
Чути величаву
Думу ту крилату,
Що Тараса славить.
Чуєш нас, Тарасе,
Ми — твої онуки,
За твоїм наказом
Волю взяли в руки.
1 -й ведучий
Гей на Україні
Сонечко ласкаве.
Ми під небом синім
Всі поета славим,
Працею вшануєм,
Піснею прикрасим.
Рідний дім будуємЗ іменем Тараса.
2 – й ведучий
Ми чуємо тебе, Кобзарю,
Крізь століття,
І голос твій нам душі окриля.
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля.
У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі, титане, кладемо.
Ми чуємо тебе, Кобзарю,крізь століття,
Тебе своїм сучасником звемо.
(демонстрація фільму про Тарасика)
1-й ведучий.
Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним вченим.
2 – й ведучий. Село на нашій Україні –
Неначе писанка, село.
Зеленим гаєм поросло
Цвітуть сади, біліють хати.
Саме в такій білобокій хатині 9 березня 1814 року в мальовничому селі Моринці, народився наш Тарас.
1 – й ведучий. Через два роки сім’я переїхала до Кирилівки. Батько Тараса був хліборобом, добрим стельмахом та чумаком, вмів читати і писати. Мати передала у спадок потяг до малювання та співу.
Інсценізація уривку із твору «Тарасові шляхи» Оксани Іваненко.
На сцену виходить хлопець у полотняній сорочці, брилі, постолах.
Це — Тарас.
Тарас
Мені тринадцятий минало, Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в Бога...
(Сідає на край сцени)
Тарас. Як прийде Оксана, скажу: ти моя зіронька.
З'являється дівчинка у вишитій сорочці, боса, на голові стрічка.
Тарас {радіє). Ось іди, Оксаночка, сюди, щось тобі скажу.
Оксана. Ну, що?
Тарас. Та йди ближче.
Оксана. Та я й звідси почую.
Тар а с. Знаєш, я кидаю дяка і йду в Лисянку.
Оксана. А чого? Не помирили?
Тарас. Ні, не те: буду там учитися на маляра.
Оксана.О? Так уже годі на кобзаря — підеш на маляра?
Тар ас. Років за два буду маляром!
Оксана. А що це таке — маляр?
Тарас. Як що? Що схотів, те й намалював. Схотів — дерево, схотів — хату, а схотів — козака.
Оксана. Ти бач! Он воно що!
Тарас. Зароблю грошей — поставлю хату з віконницями. Віконниці розмалюю ліліями або барвінком, а на дверях... ех! Козака змалюю на стіні! (Пауза). Тебе змалюю та й дивитимусь на тебе.
Оксана{підходить ближче, сідає). Таке вигадаєш! {Підсовується) Бідний ти, Тарасе, у тебе й сорочка не біла.
Тарас. А ти знаєш оту пісню «Ой зійди, зійди, зіронько моя вечірняя»?
Оксана(тихенько). Ну то й що?
Тарас. Зіронька, то це ти!
Оксана. Як це? Прирівняв! Чим же я до неї подібна?
Тарас. Гарна ти! Немає кращої за тебе!
Оксана. На всю Кирилівку?
Тарас. І на всю Кирилівку, і на весь білий світ!
Взявшись за руки, діти виходять. Звучить лірична мелодія.
1 – й ведучий. Проте дитяча радість і втіха потьмарилась горем:
…матір добрую мою
Ще молодую – у могилу
Нужда та праця положила.
2 – й ведучий. Малому Тарасові було лише 9 років. А згодом
Батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були та голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!
1 –й ведучий. Так залишився тринадцятирічний хлопчик сиротою і помандрував світ за очі. Доля завела його до дяка в школу, де став йому Тарас за помічника.Незабаром на нього чекав поміщицький маєток пана Енгельгард-та, де був він і пастухом, і кухарчуком, і козачком.
2 – й ведучий. Згодом Тарас переїжджає до Петербурга, де пан Енгельгардт віддає його в науку до майстра Ширяєва, бажаючи мати власного живописця. Нові зустрічі, знайомства, враження, а проте туга, туга за рідним краєм найбільше бентежить юнака.
1 – й ведучий. Одного разу Т. Шевченко зустрів у Літньому саду художника Івана Сошенка, свого земляка. Той познайомив хлопця з К. Брюловим, О. Венеціановим, В. Жуковським. Саме вони 22 квітня 1838 року викупили Шевченка з кріпацтва.
2 – й ведучий. 1840 року окремою книжкою під назвою «Кобзар» вийшли Шевченкові поезії та поеми. Україна радо зустріла його.
й ведучий. Прості люди читали і й перечитували «Кобзар», так, які може, ніде не читали і не перечитують жодну книжку Сільські дівчата і плакали над «Катериною», затамувавши подих, слухали селяни «Наймичку» і «Гайдамаків».
2-й ведучий. Шевченковамуза — то доля самої України. Упродовж свого свідомого життя гріла й спопеляла поета віддана гаряча любов до знедоленого рідного краю. Нею перейняті кожне слово, кожен, рядок його безсмертних творів.
Звучить безсмертна поезія Кобзаря у виконанні студентів:
поетичні твори Т.Г. Шевченка: «Думка», «Заповіт», «Минають дні, минають ночі», «Доля», уривок із поеми «Сон», «Мені однаково чи буду», «Думи, мої думи», «Садок вишневий коло хати», уривок із поеми «Кавказ», уривок із поеми «Причинна»; Т. Масенка «Безсмертя мови матерів», В.Коломійця «Солодка земля», В.Симоненка «Лебеді материнства», В.Стуса «За літописом самовидця», Лесі Українки «Як дитиною бувало», «Портрет Шевченка», Л. Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать».
1 -й ведучий. В історії світової культури відомі приклади, коли і в одному митцеві щасливо поєднується поетичне й художнє обдарування. До таких геніїв належить Шевченко. І Ми добре знаємо його як неперевершеного поета, але слід наголосити й на його таланті художника. Жага до і малювання була настільки сильною, що Шевченко стояв на роздоріжжі: перо чи пензель?
(презентація «Шевченко – художник»)
2 – й ведучий. Не заросте стежка до могили Тараса. Сьогодні вона стала широким трактом, яким з усіх країн світу йдуть і йдуть сотні тисяч людей, щоб віддати шану Великому Кобзареві.
1- й ведучий. Уклін тобі, Тарасе,
Великий наш пророче.
Для тебе вірно б’ється
Те серденько дитяче.
2 – й ведучий. За тебе вічно б’ється,
За твої заповіти,
Чого батьки не зможуть,
Те зроблять їхні діти.
(презентація музей «Т.Г.Шевченко»)
А зараз слово надається журі для оголошення переможців конкурсу читців.
ЛІТЕРАТУРА
Гончаренко Н.О. Гімн волі: Поема "Кавказ" Т.Шевченка: Урок. // Дивослово. – 2004. - №6. – С.20-25.
Івакін Ю.О. Коментар до "Кобзаря" Шевченка. Поезії до заслання. – К., 1969. – 372 с.
Канівська О. Шевченкові уроки // Дивослово. – 2000. - №3. – С.24-25.
Кирилюк Є. Тарас Шевченко. – Життя і творчість. – К.: Держлітвидав України, 1964. – 652 с.
Пільгук І. Т.Г.Шевченко – основоположник нової української літератури. – К.: Рад. школа, 1963. – 468 с.
Т.Г.Шевченко. Кобзар. – К.: «Дніпро»,1981