«Із попелу забуття.Спогади ветерана війни в Афганістані (ДРА) М.П. Дігусара та підполковника В.В. Кузьменка»

Відділ освіти Нікопольської райдержадміністраціїДніпропетровська область
Олексіївська загальноосвітня школа І –ІІІ ступенів
Всеукраїнська краєзнавча експедиція учнівської молоді
«Моя Батьківщина - Україна»
Напрямок:«Із попелу забуття»
Тема: «Спогади ветерана війни в Афганістані (ДРА)
М.П. Дігусара та підполковника В.В. Кузьменка»

2014 р.
Відділ освіти Нікопольської райдержадміністрації
Дніпропетровська область
Олексіївська загальноосвітня школа І –ІІІ ступенів
Дігусар Микола Павлович

Кузьменко Валерій Вікторович

Зміст
Передмова…………………………………………………………….4
1.Трохи історії ……………………………………………………....5
2. Події, що призвели до конфлікту………………………………...5
3. Періоди війни……………………………………………………...6
3.1 Штурм палацу Аміна……………………………………….6
3.2 Введення контингенту ОКСВА до ДРА…………………....7
3.3 Етапи проведення бойових дій……………………………..8
3.4 Виведення радянських військ ……………………………...8
4. Втрати сторін……………………………………………………....9
5..«Афганський синдром»…………………………………………..10
6. Техніка та спорядження військ ОКСВА………………………...10
7. Значення авіації під час війни………………………………...….11
8. Озброєння афганських повстанців……………………….…........12
9. « В Афганистане, в «черном тюльпане» (ми пам’ятаємо)...…...13
10.Список використаної літератури………………………………..15
3
Війна в однаковій мірі обкладає даниною чоловіків і жінок,
але з одних стягає кров, з інших — сльози.
В. Теккерей
Передмова
Члени пошукової групи «Пам’ять», досліджуючи війну в Афганістані, знайшли людей, що пройшли через нелегкі випробування тих років, поспілкувалися з ними, створили на базі вивчених матеріалів творчу роботу, яку можна використовувати під час екскурсій у шкільному музеї, на виховних годинах для патріотичного виховання.
15 лютого 2014 року виповнилося 25 років, як закінчилася одна із самих кривавих війн сучасності – війна в Афганістані, яка тривала більше 9 років.
Народна мудрість каже - «час лікує». Але як тяжко залікувати біль та душевні рани близьких та родичів, що втратили своїх синів, братів, чоловіків.
Колишніх хлопчаків, що воювали в Афганістані, тепер називають ветеранами. Вони всі ці роки жили у постійній тривозі, душевних та фізичних муках та з багатьма іншими проблемами. Через афганську війну пройшло близько 700 нікопольців.
Війни починають політики, а розплачуються солдати та офіцери. За що? За які ідеали? В ім’я якої мети тисячі і тисячі хлопців втратили життя на тій війні? Тепер ту війну називають помилковою, а самих учасників по-різному: інтернаціоналісти, «афганці», окупанти. Але вони не просять співчуття та жалю, а тільки розуміння. Ветерани цієї війни не окупанти, вони – солдати, сержанти, прапорщики та офіцери, виконали свій обов’язок перед Батьківщиною і з честю пішли з Афганістану з високо піднятою головою, зберігши свою зброю та військову доблесть.
Всі вони живуть серед нас, в їх серцях ще довго буде жити «їх війна». І трапляється поночі вони кричать, і прокидаються від снів, де гримлять вибухи і свистять кулі. І дуже часто їм чуються голоси друзів, які залишилися в тій юності, що пройшла на тій афганській війні.
4
Трохи історії
Афганістан знаходиться на Середньому Сході. Поділяється на 31 провінцію, 70% території займають гори. Ця країна завжди була однією з найбідніших.. Афганці здавна сповідують іслам ханіфістського напрямку, особливістю якого є аскетизм і консерватизм повсякденного життя. Традиційно панівною елітою в афганському суспільстві були вожді пуштунських племен, верхівка духовенства, багаті землевласники, купці та нечисленний офіцерський корпус. Значна роль військових в Афганістані була звичною. Основним продуктом виробництва країни є опійний мак.
Афганці завжди вважалися хоробрими воїнами. В свій час Олександр Македонський не зважився заглибитися в гори Афганістану – після незначних перемог він продовжив шлях по завоюванню Індії. Пізніше країну намагалися підкорити Чингізхан та Тамерлан, в яких теж нічого не вийшло. Незалежність Афганістану була проголошена 28 лютого 1919 року, а Аманулла-Хан – першим королем Афганістану – до нього всі монархи називалися емірами або ханами.
Перше вторгнення Червоної Армії в Афганістан тривало з 14 квітня до 28 травня 1929 року з метою знищення баз басмачів.
Далі, в 50 -70 роках минулого сторіччя, між СРСР та Афганістаном розвивалися дружні відносини. Правління Захір-шаха, що тривало 40 років, стало відносним періодом розвитку країни.
Як і в кожній мусульманській країні, частиною життя афганців є джихад – боротьба за те, що є для мусульманина найвищою метою, а також ведення війни з агресором в ім’я Аллаха. Учасники джихаду – моджахеди. Загиблий моджахед вважається шахідом – мучеником, що показав свою віру в Аллаха. Зусилля на шляху Аллаха не приймуться, якщо все це робилося заради грошей, слави.
Події, що призвели до конфлікту
Король Захір-Шах наприкінці 50-х років дозволив великій групі офіцерів афганської армії навчатись у радянських академіях. Саме офіцери, які повернулись із СРСР, були першими марксистами, що прагнули захопити владу і здійснити соціальні перетворення. Поряд із військовиками на політичну арену вийшла університетська молодь, яка щиро прагнула вирвати країну з лабет відсталості та бідності.
5
На початку 60-х років у Кабулі навчалися Бабрак Кармаль, Наджибулла Ґульбуддін Хекматіар, Ахмад Шах Масуд, Бургануддін Раббані. Всі вони дійшли до висновку, що в умовах наявного режиму еволюційним шляхом перетворень не здійснити. Корумпований апарат посадовців був категорично проти будь-яких, навіть косметичних змін у державному врядуванні.
Утворилося два угруповання — комуністів та ісламістів, кожне з яких поставило собі за мету збройним шляхом захопити владу. Комуністам із допомогою радянських спецслужб вдалося в 1978 році здійснити військовий переворот. Відразу потуга їхніх радикальних перетворень зіткнулась із запеклим опором афганського селянства, що не бажало коритися кабульським «реформаторам». Особливе невдоволення викликали нововведення в галузі землеволодіння, звичаєвого права і примусової ліквідації неписьменності. Скориставшись непродуманими й різкими заходами комуністичного уряду, ісламісти оголосили себе істинними захисниками мусульманських цінностей. Саме іслам об'єднав різні племена та народності в боротьбі проти кабульського режиму. Народно-демократична партія Афганістану розпочала репресії проти власного населення. Жертвами служби безпеки (ХАД) стали тисячі селян, купців, вождів племен і релігійних об'єднань. У самій партії комуністів точилися гострі суперечки щодо обраної стратегії і тактики побудови суспільства нового типу.
У вересні 1979 року до влади в результаті палацового заколоту прийшов жорстокий тиран Хафізулла Амін, репресивна політика якого не влаштовувала основну масу афганців. У країні фактично спалахнула громадянська війна, яка загрожувала самому існуванню комуністичного уряду.
3.Періоди війни.
3.1 Штурм палацу Аміна.
Радянське вторгнення було проведено за зразком вторгнення в Чехословаччину у 1968 році. Так, 24 грудня 1979 року першими на аеродром «Баграм» (50 км на північ від Кабула) висадилися частини 105-ї гвардійської повітрянодесантної дивізії за допомогою військово-транспортних літаків Іл-76, АН-22, АН-12.
Критичним днем стало 27 грудня 1979 року. В той час як частини 105-ї гвардійської повітрянодесантної дивізії на своїх БМД-1 входили до Кабулу і
6
займали стратегічні точки, інші частини оточили палац Тадж-Бек, куди Амін переїхав задля безпеки. Спочатку його вмовляли подати у відставку на користь Бабрака Кармаля. Хафізула Амін відмовився.
Після цього була проведена унікальна операція «Шторм 333». Спецпідрозділами груп «Зеніт» та «Гром» КДБ СРСР спільно зі спеціальним батальйоном був взятий палац Тадж-Бек.Коли Амін дізнався про напад на палац, він наказав своєму ад’ютанту сповістити про це радянським військовим радникам, сказав: «Радянські допоможуть». Коли ад’ютант доповів, що нападають саме радянські, Амін крикнув «Брешеш, не може бути!» Операція тривала 40 хвилин. Амін був убитий у ході штурму. Свідки цієї події стверджують, що «весь палац був у крові». В результаті операції до влади прийшов уряд Кармаля.
3.2 Введення контингенту ОКСВА до ДРА
Рішення ввести радянські війська до Афганістану ухвалено 12 грудня 1979 року на засіданні Політбюро ЦК КПРС і оформлено секретною ухвалою ЦК КПРС. Офіційна мета введення була — запобігти загрозі іноземного військового втручання. Як формальну підставу Політбюро ЦК КПРС використовувало неодноразові прохання керівництва Афганістану.
Кармаль з території СРСР заявив про новий етап революції. Це співпало із захопленням найбільш важливих об’єктів афганської столиці і введенням радянських військ в Афганістан. Проти введення військ в ООН проголосували 104 країни і лише 18 країн підтримали СРСР. Метою введення ОКСВА (обмеженого контингенту) було скидання Аміна. Спочатку вважали, що війська пробудуть в країні 2-3 місяці, але вони були там довгих 10 років.
У конфлікті брали участь збройні сили уряду Демократичної Республіки Афганістан (ДРА) з одного боку і озброєна опозиція (моджахеди, або «душмани») — з іншого. Боротьба велася за повний політичний контроль над територією Афганістану. Моджахедам в ході конфлікту підтримку подавали військові фахівці США, ряд європейських країн-членів НАТО, а також пакистанські спецслужби.
25 грудня 1979 року почалося введення радянських військ в ДРА по трьох
напрямах: Кушка—Шинданд—Кандагар, Термез—Кундуз—Кабул, Хорог—Файзабад. Десант висаджувався на аеродромах Кабул, Баграм, Кандагар. До
7
складу радянського контингенту входили: управління 40‑ї армії з частинами забезпечення і обслуговування, чотири дивізії, п'ять окремих бригад, чотири окремі полки, чотири полки бойової авіації, три вертолітні полки, одна трубопровідна бригада, одна бригада матеріального забезпечення й деякі інші частини й установи.
3.3 Етапи проведення бойових дій
Перебування радянських військ в Афганістані і їхня бойова діяльність умовно розділяються на чотири етапи.
1‑й етап: грудень 1979 р. — лютий 1980 р. Введення радянських військ до Афганістану, розміщення їх по гарнізонах, організація охорони пунктів дислокації і різних об'єктів. Спецпідрозділи прикордонних військ в ДРА провели десятки планових (2 рази на місяць)операцій щоб забезпечити безпеку кордонів СРСР,
2‑й етап: березень 1980 р. — квітень 1985 р. Ведення активних бойових дій, зокрема широкомасштабних, спільно з афганськими з'єднаннями й частинами. Робота з реорганізації і зміцнення збройних сил ДРА.
3‑й етап: травень 1985 р. — грудень 1986 р. Перехід від активних бойових дій переважно до підтримки дій афганських військ радянською авіацією, артилерією і саперними підрозділами. Підрозділи спецпризначення вели боротьбу з припинення доставки зброї і боєприпасів із‑за кордону. Відбувся вивід 6 радянських полків на Батьківщину.
4‑й етап: січень 1987 р. — лютий 1989 р. Участь радянських військ у проведенні афганським керівництвом політики національного примирення. Продовження підтримки бойової діяльності афганських військ. Підготовка радянських військ до повернення на Батьківщину і здійснення повного їх виводу.
3.4 Виведення радянських військ
28 липня 1986 року Горбачов у промові під час перебування у Владивостоку оголосив про рішення радянського керівництва: починаючи з 15 жовтня і до кінця 1986 року з Афганістану вивести 6 полків — один танковий, два мотострілецьких і три зенітних з їх штатною технікою і озброєнням.
8
Повертатися ці частини мали в райони їх постійної дислокації в СРСР.
14 квітня 1988 року за посередництва ООН в Швейцарії міністрами закордонних справ Афганістану і Пакистану підписані Женевські угоди про політичне врегулювання ситуації в ДРА. Радянський Союз зобов'язався вивести свій контингент в 9‑місячний термін, починаючи з 15 травня; США і Пакистан, зі свого боку, повинні були припинити підтримувати моджахедів.
Відповідно до угод виведення радянських військ з території Афганістану почалося 15 травня 1988 року. 15 лютого 1989 року о 16 год. 21 хв. через міст Дружби пограничної річки Амудар’я під Термезом перейшов останній радянський солдат. Війна в Афганістані тривала 9 років, 1 місяць и 19 днів або 3340 днів. Виведенням військ 40‑ої армії керував останній командувач контингентом генерал‑лейтенант Борис Громов.
Втрати сторін
Один день війни в ДРА коштував Радянському Союзу близько 300 млн. карбованців. На утримання 40-ї армії і ведення бойових дій з бюджету СРСР щорічно витрачалося близько 3 млрд. доларів США
За 10 років перебування в Афганістані в складі ОКСВА побувало 620 000 чоловік. Загиблі 14 453 чоловік. З них: загиблі у бою-9511чоловік, померло від ран та хвороб-3203 чоловіка, загиблі в катастрофах та аваріях-1739 чоловік, пропало без вісті - 292 чоловіка. Санітарні втрати склали 469 932 чоловіка, з них: травмовані,контужені чи поранені – 53 753 чоловіка ( інвалідами признано 15 000 чоловік). Втрати по техніці становили: літаків 118 шт., вертольотів – 333 шт.,танків – 147 шт., БМП та БТР – 1314 шт., автомобілів – 13 017 шт., мінометів - 433 шт. Через горнило радянсько-афганської війни пройшло більше 160 000 українців. З них 2 378 загинули, в тому числі 60 вважаються зниклими безвісти або тими, що потрапили в полон. Поранення отримали більше 8 000 українців, з них 4 687 повернулися додому інвалідами. Із 72 осіб, удостоєних за роки «афганської» війни звання Герой Радянського Союзу, є 11 українців.
Точне число загиблих у війні афганців невідоме. Наявні оцінки коливаються від 1 до 2 млн. чоловік. Біженців нарахували приблизно 6 млн. чол.
9
5. «Афганський синдром»
Через цензурну політику на початку війни у солдат и молодших офіцерів,що їхали в Афганістан,не було інформації про те, що насправді відбувається в Афганістані — про бойові дії, про загиблих і поранених. Рідко хто з солдат чітко представляв собі характер служби. Бажання подвигів, боїв, бажання показати себе «справжнім чоловіком» — це було. І це пішло б на користь, якби поруч з молодими хлопцями був би хтось досвідчений. Тоді б це юнацьке бажання і енергія компенсувалися б спокоєм і життєвою мудрістю.
Різні політичні сили намагалися використати молодих ветеранів як соціально активну категорію населення в своїх інтересах. Сторони, що ворогували у всіх міжнаціональних конфліктах вербували ветеранів в лави бойовиків. Багато з них вступали в організовані кримінальні угрупування.
За даними на листопад 1989 року, 3700 ветеранів Афганської війни знаходилися в місцях позбавлення волі, кількість розлучень і гострих сімейних конфліктів складало в сім’ях «афганців» 75 %; більше ⅔ ветеранів не були задоволені роботою і часто змінювали її через виникаючі конфлікти, 90 % студентів -«афганців» мали академічну заборгованість чи погану успішність, 60 % страждали на алкоголізм чи наркоманію. Ще в 1989 році серед «афганців» було достатньо широко розповсюджений настрій, найбільш яскраво виражений в листі одного з них в «Комсомольську правду»:«Знаєте, якби зараз кинули по Союзу: „ Добровольці! Назад, в Афган!“ — я б пішов… Там все набагато простіше». Тестування, проведене на початку 1990-х років, показало,що як мінімум 35-40 % учасників війни в Афганістані гостро потребували допомоги професійних психологів.
6. Техніка та спорядження військ ОКСВА
У Збройних Силах СРСР сухопутні війська стали найбільш численним, різноманітним по озброєнню видом ЗС. За своєю рухливістю та броньованою міццю вони наблизилися до танкових частин, оснащені бронетранспортерами (БТР-40, БТР-152, БТР-50, БТР-60ПА,БТР-60ПБ) і бойовими машинами піхоти (БМП-1, БМП-2). Вогнева міць зросла, тому що в їх складі з’явилися артилерійські системи Д-30 (122-мм), «Нонна» (120-мм) , різні міномети і реактивні системи залпового вогню (40-ствольна 122-мм БМ-21 «Град»), потужна зброя для війни з танками – ПТКР (протитанкові керовані ракети «Малютка»), зброя ближнього бою – протитанкові гранатомети
10
(РПГ-2, РПГ-7), протитанкові гранатомети (СПГ-9 та ін.).
Для доставки різних вантажів по мінованих гірських дорогах використовували автомобілі «Камаз» та «Урал».
В повітрі прикривали вертольоти Мі-8 (бойовий транспортно-десантний вертоліт), Мі-24 (ударний вертоліт вогневої підтримки), літаки-винищувачі МіГ-21, штурмовики Су-25 «Грач», винищувачі-бомбардувальники Су-17. І звичайно сумновідомий вантажний літак АН-12 - «чорний тюльпан», що відвозив тіла загиблих на війні солдат (вантаж 200)
7.Значення авіації під час війни
Микола Павлович Дігусар, 04.10.1957 р., служив у ДРА старшим сержантом,бортовим авіаційним техніком – повітряним стрільцем бойового ударного вертольота Мі-24 у в/ч 70419 з 07.06.1980 по 21.06.1982 рр. у провінції Кундуз. Йому було привласнено звання «прапорщик», нагороджено медаллю «За бойові заслуги». Він згадує: «Без авіації в Афганістані не було б чого робити. Вертольоти займали особливе місце – недарма їх називали «літаючою кавалерією». В силу своєї універсальності вони застосовувалися для широкого кола задач. Це обумовлювалося тим, що 70 % території цієї країни займали гори, слабо розвинені шосейні дороги та повна відсутність залізниці. Без перебільшення можна сказати, що вертольоти винесли на собі всю важкість війни. Середній рівень підготовки екіпажів, задовільний для мирного часу, в Афганістані виявився зовсім недостатнім. Найкращим вчителем була щоденна робота: за день екіпажі виконували 5-6 вильотів, в повітрі проводили до 8 годин. Отримували захисні шоломи і бронежилети вагою по 16 кг, але одягати їх бажаючих було мало. Двокілограмовий шолом не давав повернути голову, а у важкому бронежилеті можна було «зваритися у власному соку». В кабінах льотчиків та техніків і без того було повне пекло - +80-90°С. Рятуючись від спеки, екіпажі нерідко літали не в статутному одязі – в панамах і трусах. Але ніщо не могло врятувати від всюдисущого пилу, що липнув до тіла, ліз в очі та ніс.
Бойова обстановка потребувала від льотчиків виконання маневрів вищого пілотажу, які не були передбачені інструкціями. В залежності від масштабу операції, окрім вертольотів Мі-24, використовувалися літаки: Су-25 «Грач», винищувачі МіГ-21, винищувачі-бомбардувальники Су-17. Але головним був вертоліт вогневої підтримки МІ-24, моджахеди називали його «шайтан-арба»
11
(«колісниця диявола») за потужне озброєння – чотирьохствольний крупнокаліберний кулемет (12,7 мм), касети НКРС, ПКР, авіабомби.
Найбільше навантаження приходилося на «крайнього» в екіпажі –борттехніка. До звичайної роботи по підготовці вертольота в нього додавалася відповідальність за спорядження боєприпасами, заправку і завантаження. В польоті - слідкував за роботою систем, допомагав пілоту, штурману, вів вогонь із кулемета, автомата та АГС-17 «Пламя», керував стрільбою десантників та їх висадкою. При приземленні на польові майданчики, де можна було налетіти на камінь, підломити шасі або перевернутися, борттехнік першим вискакував і допомагав командиру сісти, при цьому вертоліт здіймав хмари піску.
Взимку найважливішою задачею вертольотів стало постачання до дислокованих в ДРА частин всього – від харчів та боєприпасів до зимового одягу, дров, бо погода була дуже сніжною, а дороги стали непрохідними. Значну частину вантажу складали будматеріали. Всі, хто був в Афганістані, говорять і стверджують, що вертольотчики були у великій пошані. Практично кожен, хто служив там, може розповісти історію, як ці хлопці когось врятували: прикрили з повітря, зняли з гори, оточеної «духами», вчасно підвезли боєприпаси або харчі, доставили у шпиталь».
8.Озброєння афганських повстанців
Для простих афганців війна була способом заробити гроші, тому були розроблені «тарифи» за знищену техніку чи вбитих солдат: автомобіль «Камаз» - 50000 афгані (1000 S), БТР чи БМП -80000 афгані (1600 S), танк -100000 афгані (2000 S), вертоліт чи літак -1000000 афгані (20000 S).
Афганці воювали зброєю, виготовленою за кордоном. Ця війна зібрала стрілецьку зброю з усього світу, тобто країна стала своєрідним зброярським музеєм. Це відомі гвинтівки «Лі-Метфорд», якими воювали англійці у 1899 році. Іншим цікавим зразком є японська «Арісака» - учасниця російсько-японської війни. Використовувався автомат Калашникова китайського виробництва «Тип 56». У 1982 році масово стали використовувати крупнокаліберний кулемет ДШК китайського виробництва, ЗГУ(зенітні горні установки). У 1984 році поява ПЗРК змінила характер використання вертольотів. «Духи» взяли на озброєння ПЗРК «Стріла-2», Mim-43A виробництва США. У 1985 році стали надходити більш довершені
12
американські ПЗРК «Stinger»FIM-92- призначений для ураження повітряних цілей, що низько летять. У 1986 році надійшли ПЗРК «Blowpipe» («Паяльна лампа») виробництва Великобританії. Всього за роки війни моджахеди змогли збити 118 літаків і 333 вертольоти. Радянське командування ПЗРК вже шукали давно, для знайомства з приладом якого було необхідно для розроблення протидій , за трофей призначили нагороду – Зірку Героя і ось 5 січня 1987 року в ході бою спецпризначенці захопили спорядження ПЗРК «Stinger», яке було доставлене у Москву.
Також моджахеди використовували італійські пластикові міни, саморобні розтяжки, мінно-вибухові пристрої (фугаси).
9. «В Афганистане, в «черном тюльпане»…
Пам’ятник загиблим воїнам-афганцям в м. Нікополь розташовано у красивому сквері, де дерева немов застигли у вічній варті. Це святе місце для багатьох нікопольців, але в першу чергу, звичайно, для тих, хто пройшов афганську війну. Будь-який пам’ятник – це витвір мистецтва, створений для увіковічення пам'яті про людей і події. Пам’ятник воїнам-афганцям – дань пам’яті і поваги молодим людям,що не повернулися с війни в ДРА. Імена 18 нікопольців увіковічені на подіумах пам’ятного комплексу «Чорний тюльпан». Це місце пам'яті, болю і жалю за загиблими товаришами для їх рідних і друзів. Перший пам’ятник воїнам-афганцям на території СРСР був встановлений у Дніпропетровську в 1989 році.
Ідея створити такий пам’ятник в Нікополі народилася в організації колишніх воїнів-афганців. Зараз це Нікопольська міська суспільна організація «Союз інтернаціоналістів» УСВА. Автор пам’ятника – головний міський архітектор Василь Повстюк, виконав його майстер-коваль Віктор Рудзіт.
Колишні воїни-афганці приходять до меморіалу не тільки 15 лютого, але й в інші знаменні для них дати, серед них 15 травня – День воїнів-інтернаціоналістів Дніпропетровської області.
В Афганистане, в черном тюльпане,
C водкой в стакане мы молча плывем над землей13
Скорбная птица через границуК руським зарницам несет ребятишек домой.
В черном тюльпане те, кто с заданий,
Едут на родину милую в землю залечь.
В от пуск бессрочный, рваные в клочья,
Им никогда, никогда не обнять теплых плеч.
Когда в оазисы Джеллалабада свалившись на крыло, тюльпан наш падал.
Мы проклинали все свою работу.
Опять бача подвел потерей роту
В Шинданде, Кандагаре и БаграмеОпять на душу кластьтяжелыйкаменьОпять нести на родину героевКоторым в 20 лет могилы роютНо надо подняться, надо собратьсяЕсли сломаться, то можно нарваться и тут
Горы стреляют, Стингер взлетаетЕсли сломаться, то парни второй раз умрутА мы едем совсем не так, как дома
Где нет войны и всё давно знакомоГде трупы видят раз в году пилоты,
Где с облаков не валят вертолетыИ мы идем, от гнева стиснув зубыСухие водкой смачився губыИдут из Пакистана караваны14
А, значит, есть работа для "тюльпана"
И, значит, есть работа для "тюльпана"
В Афганистане, в черном тюльпане,
C водкой в стакане мы молча плывем над землейСкорбная птица через границуК руським зарницам несет наших братьев домой.
Когда в оазисы Джеллалабада свалившись на крыло, тюльпан наш падал.
Мы проклинали все свою работу.
Опять пацан подвел потерей роту
В Шинданде, Кандагаре и БаграмеОпять на душу класти тяжелый каменьОпять нести на родину героевКоторым в 20 лет могилы роют(О. Розенбаум «В Афганистане, в черном тюльпане»)
10. Список використаної літератури
1. Кузьменко В.В. Мои исторические миниатюры. – Н.2012.
2. Колектив авторів. Афганський синдром. – Д.2009.
3. Фото та матеріали з особистого архіву Дігусара М.П.
15
Фотоматеріали до проекту «З попелу забуття»
Прапор джихаду ( фото з інтернет-ресурсу)

Афганці збирають головний продукт країни – мак ( фото з інтернет-ресурсу)

Старий афганець продає на вулиці крам (фото з особистого архіву Дігусара М. П.)

16

Введення радянських військ до ДРА ( фото з інтернет-ресурсу)

Палац Тадж-Бек в Кабулі слугував резиденцією афганського уряду (фото з інтернет-ресурсу)

Антирадянська пропаганда моджахедів (фото з інтернет-ресурсу)
17

Біля бойового Мі-24 бортовий технік - повітряний стрілець Дігусар М. П. (зліва) (фото з особистого архіву Дігусара М. П.)

З бойовим товаришем (фото з особистого архіву Дігусара М. П.)
Нагородження Дігусара М.П. (фото з особистого архіву Дігусара М. П.)

18
18
М. П. Дігусар (праворуч) з бойовим товаришем(фото з особистого архіву Дігусара М. П.)
Нагородження М. П. Дігусара(фото з особистого архіву Дігусара М. П.)

На летовищі (фото з особистого архіву Дігусара М. П.)

Бойовий виліт.(фото з особистого архіву Дігусара М. П.)

19
Бойовий ударний вертоліт Мі-24 у повітрі (фото з особистого архіву Дігусара М. П.)

Провінція Кундуз - місце проходження бойової служби Дігусара М. П. (фото з особистого архіву Дігусара М. П.)

Вертольоти займали особливе місце – недарма їх називали «літаючою кавалерією» (фото з інтернет-ресурсу)


Установка БМ-21«Град» в дії (фото з інтернет-ресурсу)
20

Малолітні повстанці (фото з інтернет-ресурсу)

В горах Афганістану (фото з інтернет-ресурсу)

Бойові побратими на БТР (фото з інтернет-ресурсу)
21

Моджахеди із гаубицею (фото з інтернет-ресурсу)

«Вантаж 200» - тіла загиблих на афганській війні (фото з інтернет-ресурсу)

Транспортний літак АН-12 - «чорний тюльпан» - доправляв загиблих на війні вояків (фото з інтернет-ресурсу)
22

Моджахед зі «Стінгером», який звів нанівець перевагу радянської авіації у повітрі (фото з інтернет-ресурсу)

Винищувач Міг -21 (фото з інтернет-ресурсу)

Штурмовий Су – 25 «Грач» (фото з інтернет-ресурсу)

23

ПЗРК «Blowpipe» («Паяльна лампа») виробництва Великобританії (фото з інтернет-ресурсу)

Гранатомет РПГ-7—радянський ручний протитанковий гранатомет для стрільби активно-реактивними гранатами. (фото з інтернет-ресурсу)
lefttop
Початок виведення радянських військ з ДРА. (фото з інтернет-ресурсу)
24

Монумент загиблим на афганській війні воякам в м. Нікополь. (фото з інтернет-ресурсу)

25
Зустріч учнів 5-а класу Олексіївської ЗОШ з ветераном афганської війни М.П. Дігусаром (фото з особистого архіву М.П.Дігусара)

Дані учасників краєзнавчо – дослідницької роботи.
Пошукова група «Пам’ять»
Список учасників:
№ ПІБ Місце проживання
1 Бабій Вероніка Володимирівна с. Олексіївка, вул. Чкалова, 20-а
2 Конотоп Віталій Русланович с. Олексіївка, вул. 40 років Перемоги, 41
3 Лукашик Владислава Сергіївна с. Олексіївка, вул. Степова, 70
Керівник пошукової групи – Скиба Анна Миколаївна, вчитель математики та інформатики.
Адреса школи:
Телефон:
Електронна адреса: