«Прадавня Українська література. Література й фольклор дохристиянського періоду. „ Велесова книга — найдавніша у світі публікація памятки У-ІХ ст.., скрижалі буття українського народу в прадавні часи»

Урок з української літератури в 9 класі
«Прадавня Українська література.
Література й фольклор дохристиянського періоду. „ Велесова книга" - найдавніша у світі публікація пам'ятки У-ІХ ст.., скрижалі буття українського народу в прадавні часи»
Учитель Голубєва О.Р.
2016
9 класУкраїнська література
Урок № ЗТема: Прадавня українська література. Література й фольклор дохристиянського періоду. «Велесова книга» - найдавніша у світі публікація пам’ятки V - ЇХ ст., скрижалі буття українського народу в прадавні часи.
Мета: сформувати в учнів загальне уявлення про «Велесову книгу»(історія її знайдення, особливості епохи, яку вона відображає, авторство, ідейні домінанти); поглибити систему знань про найдавніше праслов’янське письмо «мерти і різи», його особливості; виховувати інтерес учнів до літератури й фольклору дохристиянського періоду.
Обладнання: зразки змісту дощечок «Велесової книги», картки, тлумачний словник.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Зміст урокуІ. Організаційний момент…………………………………………...1 хв.Підготовка до групової роботи.
ІІ. Перевірка домашнього завдання……………………………….6 хв.ІІІ. Фронтальна актуалізація базових знань……………………..5 хв.«Обговорення проблеми в загальному колі»
Учитель: Вже тисячу років наш народ живе у християнській вірі.
Добре відомо, що християнство не так легко стверджувалось на теренах нашої батьківщини. Язичництво, особливо на окраїнах, чинило серйозний опір християнству. Православна церква різко негативно ставилась до залишків язичницької віри та обрядовості в свідомості і у звичаях нашого народу.
То чи варто зараз нам, православним, знати про язичництво, вивчати обряди і звичаї пращурів, вивчати і захоплюватися пам'яткою, яка проповідує язичницьку віру?
(Кожна група висловлює бачення цієї проблеми).
Учитель: До ваших аргументів, що стверджують потребу знати про віру наших предків, додам кілька своїх. Нам потрібно брати приклад із тих народів, які вміють шанувати свою давнину. Звернімося до прикладу тих же греків. Так, вони прийняли християнство ще в перших століттях нової доби. Але ж вони зберегли для наступних поколінь античну міфологію, літературу, архітектуру, скульптуру. Греки так само, як і італійці та інші європейські народи, дуже шанують дохристиянську культуру, вивчають та пропагують її. Вони розуміють, що в тій культурі - їхнє коріння, їхня слава. Вивчення тієї культури допомагає їм краще пізнати самих себе. Ми повинні рішуче відмовитися від розповсюдженої стереотипної думки, шо віра наших предків
є примітивною. Мовляв, наші далекі пращури були примітивними язичниками, вони не розумілися у явищах природи і тому обожнювали її.
IV. Оголошення теми і мети уроку……………………………………..2 хв.
Учитель: Отже, сьогодні ми розглянемо пам’ятку прадавньої літератури «Велесову книгу», величезне значення якої і полягає в тому, що вона відкриває нам віру наших предків як дуже складне і цілісне духовне утворення, яке сформувалося тисячоліттями і має чимало спільного з іншими давніми світовими релігіями. Могутність цієї віри виявляється в тому, що вона не зникла безслідно, а продовжилася у православній обрядовості. Вчені давно вже зійшлися на думці, що усі значні православні свята ввібрали у себе багато обрядів з прадавньої релігії наших предків. Сьогодні ми познайомимося з писемним твором, який з’явився за 200 років до «Слова о полку Ігоревім». Ця книга розповість нам про дуже багато нового, про часи, що віддалені від нас більш як на тисячу років.
Допоможуть мені у цьому: дослідники, текстологи, історики, екзегети.
Словничок: екзегети (від грецького ехеgеtеs - тлумачити).
Філологи, які здійснюють пояснення і тлумачення літературних текстів, здебільшого давніх.
V. Надання необхідної інформації……………………………………..15 хв.
«Навчаючи - учусь»
І група «дослідники» - учні отримали картку № 1 з інформацією. Завдання: Дослідити історію відкриття «Вересової книги» (Див. додаток№ 1).
ІІ група «історики» - учні отримали картку № 2 з інформацією. Завдання: розповісти про історичну епоху, яка відображена у «Велесовій книзі» (Див. Додаток № 2).
ІІІ група «текстологи» - учні отримали тексти дощечок «Велесової книги». Завдання: розповісти ким і як створювалася пам’ятка, розповісти якими були наші предки, розкрити зміст книги (Див. додаток № 3).
IV група «екзегети» - учні отримали картку № 4. Завдання : розповісти про язичницьких богів, про звичаї та обряди, пов'язані з цією вірою (Див додаток № 4).
Спільне завдання для всіх учнів: коли інформатори від груп надають інформацію, інші учні уважно слухають і складають конспект за поданим планом.
План
Історія відкриття «Велесової книги».
Про історичну епоху, що відображена у «Вересовій книзі».
Суть історичного конфлікту, який розкритий у пам’ятці.
Авторство «Велесової книги».
Зміст книги.
Якими були наші предки.
Про внутрішній світ наших пращурів, віра в язичницьких богів.
Інформатор - «екзегет» пропонує учням записати тлумачний словничок. Конкурс на кращий конспект. Кожна група зачитує кращий конспект.
Робота в групах………………………………………………………….12 хв.
«Незакінчені речення»
Учні кожної групи працюють над закінченням речень. Через 2хв. Кожна група зачитує версії закінчених речень. Якщо версія неправильна, тоді допомагають учні іншої групи. За кожну правильну версію група отримує 26.
Картка №1
«Велесову книгу» знайшов...
Першим розшифрував пам’ятку...
Автентичність цієї книги...
Оригінальною пам’яткою прадавньої літератури є...
Вона є пам’яткою... століття,... часів.
Один з основних мотивів «Велесової книги»...
Картка №2
1 .Знайдена книга була під час війни...
Сторінками її є...
Азбука, якою була написана ця книга, називалася...
Кожна сторінка книги мала малюнок, який називався...
За цією книгою прародителями хорватів, чехів і українців були...
Праслов’яни першими серед народів світу винайшли...
Картка №3
За дощечкою 2а єдиною формою керування життям прадавніх українців було...
У дощечці 6а наголошується на тому, що найстародавнішою назвою предків українців є...
Наші предки (дощечка 6а) першими серед народів приручили...
У прадавні часи існував культ жертовного напою, який називався...
Автори «Велесової книги» твердять, що наші предки перебували у полоні у...
Спроба греків охрестити праслов’ян була...
Картка № 4
Дощечка 1 свідчить про те, що у прадавні часи український народ вірив у три світи, а саме...
Запорукою довічного щастя руси вважали...
Присвятили давні предки цю книгу богу...
Праслов’яни вірили в те, що душі померлих відлітають до Іру і «зрять» на нас...
До великої руїни й страждання народу у прадавні часи призвели напади на Русь...
Оберегом наших предків була....
«Ажурна пилка»
Запропонувати учням розійтися по інших групах, де вони виступатимуть консультантами з окремої теми. У кожній новоствореній групі повинні бути дослідник, історик, текстолог і екзегет.
Завдання для груп: скласти лист-повідомлення нашим предкам про те, що «Велесову книгу» знайдено і люди комп’ютерної ери прочитали її. Висвітлити питання ,як ставляться наші сучасники до історичного минулого пращурів.
VIІ. Підсумок роботи в групах…………………………………………2 хв.
Кожна група підводить підсумки роботи в групі, оголошує результати. Учням із інших груп також пропонується виставити навчальний бал тому чи іншому учню. Учитель корегує і підсумовує результативність груп.
VIII. Домашнє завдання………………………………………………….2 хв.
Підготувати усне повідомлення на тему: «Вересова книга» - найдавніша у світі публікація пам’ятки 5-9 ст., скрижалі буття українського народу в давні часи (середній рівень).
Скласти тести на тему : «Велесова книга» - безцінна пам’ятка нашої культури»(достатній рівень).
Написати твір-роздум на тему: «Мої роздуми над «Велесовою книгою».
Додаток №1
Сталося це у 1919 році, під час громадянської війни. Офіцер білогвардійської армії Алі Ізенбек зайшов у бібліотеку розгромленої поміщицької садиби, розташованої в містечку Великий Бурлук, що в Харківській області. Серед купи розкиданих книжок побачив почорнілі від часу дощечки. Вони були вкриті написами, вирізаними, вочевидь, якимось гострим предметом, До того, як стати офіцером, Алі Ізенбек навчався в Академії художеств, досліджував мистецтво у Туркестані. Тому досвід та інтуїція митця підказали йому: це незвичайні дощечки. їх треба будь-що зберегти. Тому тоді інтуїція митця підказали йому: це незвичайні дощечки, їх треба будь-що зберегти. Він дав розпорядження денщику зібрати всі дощечки у мішок. Пізніше йому довелося разом з білогвардійською армією відступити в Крим. Далі - еміграція в Стамбул, а потім і в Західну Європу. Нарешті поселився в Бельгії, в Брюсселі. Тут заробляв на прожиття, малюючи для фабрики килимів орнаменти. Жив самотньо.
Невідомо, чи ми дізналися б про «Велесову книгу», якби не інший емігрант - Юрій Миролюбов. Він цікавився старовиною, збирав матеріал для своїх творів із життя наших далеких предків. Одного разу Ізенбек запросив Миролюбова до себе, де і показав йому дощечки - мовляв подивися, може щось тебе зацікавить. Миро любов і справді зацікавився тією знахідкою. В одному з листів він досить детально описав дощечки. За його словами, вони були приблизно однакового розміру, 38 см на 22 см, товщиною у 0,5 см. Букви, на думку Миролюбова, були видряпані шилом, а потім натерті чимось бурим, потемнілим від часу, після чого покриті лаком чи олією. Для кожного рядка була проведена лінія, а текст був написаний під нею.||
Ю. Миролюбов здогадався, що йому пощастило натрапити на якусь визначну давню пам’ятку слов’янської писемності, тому й вирішив зняти копії з кожної дощечки. Старанно, щоб не зробити помилки переписував давні письмена. Це була важка робота, достатньо сказати, що на копіювання тексту однієї дощечки, бувало, трапився цілий місяць. Текст пам’ятки читався теж важко: багато незнайомих літер і слів, до того ж слова не виокремлювалися інтервалами. В українських та російських діаспорних виданнях почали з’являтися перші переклади та перші наукові дослідження книги. Зміст цієї пам’ятки почав поступово вияснюватися. Разом з цим приходило розуміння важливості пам’ятки для історії та культури нашого народу.
Додаток №2
Вчені визначають дату написання книги досить приблизно - близько 870 року. На яких підставах будується це їхнє твердження? Річ у тому, що в пам’ятці є згадка про першого-князя Новгорода Рюрика і нічого не говориться про князя Олега. Звідси і висновок про час створення пам’ятки - найімовірніше, що вона писалася десь в останній третині 9 ст.
У пам’ятці є часті розповіді, що стосуються історії слов’янського роду. Причому, в них ідеться про часи, віддалені від часу створення «Велесової книги» на багато століть. Треба думати, що розповіді про ті події передавалися від покоління до покоління у формі переказів, легенд. Таким чином вони дійшли до 9 ст., де і були записані. Одні вчені висловлюють припущення, що книгу складають міфи, перекази, легенди, що створювалися протягом 5 — 9 ст., інші - значно продовжують час, який відображено у пам’ятці - на їхню думку, вона охоплює часовий простір від першого тисячоліття старої доби до першого тисячоліття нової доби.
Та все ж, більшість творів книги стосуються одного історичного конфлікту, що особливо розгорівся протягом 9 ст. Йдеться про збройне протистояння наших предків українці в-русич і в з греками, які здатні колонізувати північне побережжя Чорного моря. Писемний документ своєї епохи з особливою виразністю засвідчує тяжіння наших предків до півдня. Причорноморські степові простори небезпідставно вважали своєю землею, прагнули нею володіти, що і було причиною конфлікту між нашими предками та греками. Проте було ще одна причина, яка зумовила протистояння праукраїнців і греків. Це було релігійне протистояння. Греки- візантійці були носіями християнської релігії і прагнули її розповсюдити і на слов’янський світ. Наші предки молилися своїм богам, тобто мали свою віру, яку прийнято називати язичницькою. Наші предки дуже вперто боронили свою віру. Князі-язичники піднімали народне ополчення на битву за свою віру. З прийняттям християнства руські князі припинили свої походи на південь, натомість частіше почали воювати між собою.
Додаток №3
Останнім часом учені все більше приходять до висновків, що треба рішуче позбавлятися думок, нібито віра наших предків була примітивною, такою, як у первісних, ще напівдиких племен. Це не так, зовсім не віра наших предків була примітивною, такою, як у первісних, ще напівдиких племен. Вірування наших предків складалося довгий час - навіть не століттями, а тисячоліттями. За цей тривалий період вона набула філософічності, тобто пояснювала світобудову, закони життя, виробила систему морально - етичних правил, яких має дотримуватися людина, так і громада в цілому.
Зрозуміло, що за довгий період склався прошарок людей, що були провідниками віри. То були жерці, які здійснювали релігійні обряди, роз'яснювали сутності питання вірування, інакше кажучи, тримали людей у вірі. З письмових джерел можна зробити висновок, що таких жерців називали волхвами. Волхви були найавторитетнішими в народі людьми. їх статус був наближений до князівського. Думається, що суто релігійними питаннями вони не обмежувалися, а й мали великий вплив на громадянсько- політичне життя. Інакше кажучи, вони були ідеологами своїх племен.
Волхви були носіями знань про історичне минуле свого народу осмислювали світобудову, орієнтувалися в географічно-природничих питаннях. Вони умілими проповідниками, тобто ефективно володіли словом як засобом впливу на свою паству. Названа особливість - ефективне володіння словом - була дуже важливою ознакою їх, сказати б професіоналізму. Знайомство з пам'яткою призводить до однозначного висновку, що більшість дощечок - це записи проповідей, з якими волхви виступали перед паствою. Цілком можливо, що волхви, які проголошували проповіді, самі ж і записували їх. Або ж це робив хтось із їхнього оточення. Аналіз стильових дощечок дає підстави вважати, що їх творили не менше як три автори. Поштовхом до створення «Велесової книги», думається, було загострення релігійного протистояння, що відбулося в другій половині 10 століття, коли на східнослов’янські племена відчутно посилався вплив християнської Візантії. Вочевидь, у таких умовах книги як зібрання найбільш потужних за своїм впливом проповідей, мала бути ідейною зброєю прихильників віри наших предків. Звичайно ми не знаємо імен волхвів, чиї проповіді дійшли до нас. Проте зміст їхніх творів дає нам уявлення про них. Вони були справжніми вождями свого народу, виховували його гордим і волелюбним, таким, що не терпить чужого ярма. Самі були великими патріотами і прагнули виховати свій народ у високому патріотичному дусі. Добре розуміти, що патріотизм, любов до своєї землі робить народ великим і непереможним. Один із візантійських істориків, який так описав наших предків, що прибули на човнах під стіни Константинополя: На човнах були варвари, що тримали у руках мечі, грозилися на город і кричали. Ці варвари - роси були хорошого зросту, русяві і з сірими очима. Значніші між ними голили бороди і носили довгі вуси; на головах, з довгими оселедцями.
Додаток №4
Яким же богам молилися наші предки? За підрахунками вчених у «Велесовій книзі» 49 разів згадано Перуна, 34 рази — Дажбога, 31 - Сварбога, 12 - Велеса. Це головні боги. Про кожного і них можна розповідати багато. Не випадково у пам’яті так часто згадується бог воїнства - Перун. Нашим предкам доводилося часто воювати. До Перуна зверталися з проханням сприяти у битвах. Він був володарем грому і блискавок, тобто володів могутньою силою. Перун був різним і водночас мудрим богом, Чи не найулюбленішим богом був Дажбог. Під цим ім’ям обожнювалося Сонце, яке згідно з віруванням наших предків, давало життя. Наші предки молилися, звертаючись обличчям до сонця, а себе вважали «онуками Дажбожими», тобто вірили у своє божественне походження, і це викликало у них самоповагу, почуття відповідальності за свої вчинки.
Дуже шанобливим був Сварбог. Це бог - отець, творець світу і людини. Текст З0-ї дощечки засвідчує, що єдиним, найстаршим богом є Сварбог, який у своїх проявах безкінечно множинний: «Якщо ж трапиться блудень, що хотів би порахувати богів, поділити в небі, то вигнаний буде з роду, бо бог є єдиний і множинний. І хай не розділяє ніхто того множества і не говорить, що мали богів многих.»
Одним із найбільш наближених до людей богом був Велес - покровитель хліборобства, скотарства. Предки вважали, що він навчив їх землю орати і зерно сіяти. Без цього бога люди ставали безпорадними, нездатними переборювати труднощі - ставали «як віск».
Окремо треба сказати про Мати - Птицю, Мати - Славу. Про неї ми раніше, до появи «Велесової книги», нічого не знали. Мати — Слава - це віща птиця, посланниця богів. Вона могла пророчити наслідки бою, підказувати воїнам, як краще здобути перемогу. Мати - Слава була оберегом наших предків.
Одним із наскрізних зорвих образів книги є образ вогнища. В різних текстах читаємо: «і почали городи ставити, вогнища повсюди розкладати», «...і тому відійшли ми до Києвграда і до Голуні і там оселилися, вогні свої палячи до неба...», «І тут пісні співаємо біля вогнищ, щоб під проводом волхвів молилися до своїх богів». Палюче вогнище немовби об’єднувало думати про високе. Зверталися до богів, сповідувалися перед нами.
Русичі, які трималися віри і жили гідним життям, після смерті попадали в Рай (Ірій). Рай у книзі описаний дуже яскраво. Там «квіти красиві, і дерева, і луки», степи зелені, джерела з цілющою водою...» «І ніхто не поневолений у краї тому, і нема рабів там...». Люди, що живуть у Раю, зайняті хліборобською працею. Той хто попадає в Рай, живе разом з богами. Звідси з небес, пращури разом з богами спостерігали за земним життям. Кожний русич немовби відчував їхній погляд і намагався жити так, щоб не викликати незадоволення своїх богів і пращурів.
Се душі пращурів наших од Іду зрять на нас і там з жалю плачуть і виказують нам, що не берегли ми Праву, Наву і Яву...