Стаття,,РОЗВИТОК ТРАНСПЕРСОНАЛЬНИХ ІДЕЙ В ПСИХОЛОГІЇ,,

ДНЗ Черкаське вище професійне училище ім. Г. Ф. Короленка
Практичний психолог
Зайчук Ян Михайлович

РОЗВИТОК ТРАНСПЕРСОНАЛЬНИХ ІДЕЙ В ПСИХОЛОГІЇ
Трансперсональна психологія виникла в США на основі гуманістичної психології як альтернативна течія психоаналитітичному і бихевіористичному підходам. Спочатку дослідники концентрувалися на дослідженнях змінених станів свідомості, що проводилися А. Маслоу та групою його однодумців. Біхевіористична і психоаналітична теорії не могли в повній мірі пояснити всю складність людської психіки, що й призвело до розвитку гуманістичної психології. Представником гуманістичної психології є відомий американський психолог А. Маслоу. Дослідник визначив доскональний критичний аналіз меж біхевіоризму і психоаналізу, або як він їх назвав, «першої і другої сил» в психологічній науці та всередині психології були виробленіоснови нового бачення  сутності людської психіки.  Односторонність у трактуванні психологічних явищ і процесів, а також не достатнє врахування важливості більш високих, істинно людських властивостей, унікальних для життя саме людини, на зразок любові, самосвідомості, свободи волі і особистої свободи, моральності, мистецтва, філософії, віри, науки не давало об’єктивності у розумінні складних психологічних процесів. Науковець також не погоджувався з невраховуванням біхевіористами свідомості і самоспостереження та їх виняткову зосередженість на вивченні поведінки, що призводило до необ’єктивності розуміння людської психіки. А. Маслоу зауважував на не досконалості психоаналітичного напрямку, стверджуючи, що Фрейд і його послідовники робили свої висновки щодо людської душі, відштовхуючись, перш за все, від досліджень в області психопатології, і не схвалював їх біологічний редукціонізм і схильність пояснювати всі психологічні процеси мовою основних інстинктів. Дослідники гуманістичної психології звертали свою увагу на людей психічно здорових, які наділені надзвичайними здібностями. Науковці трансперсональної психології також підкреслювали, що психологія повинна бути сприйнятливою до потреб життя людей і слугувати найважливішим інтересам і цілям людської спільноти.  А. Маслоу та Е. Сьютіч заснували «Асоціацію гуманістичної психології»(АГП). Цей напрям став надзвичайно відомим серед тих, наукових шкіл в Америці досліджували душевне здоров'я людей.
Однак, незважаючи на популярність гуманістичної психології, самі її засновники А. Маслоу і Е.Сьютіч удосконалювали цей напрям. Зробили акцент на важливу складову духовний вимір людської психіки. Відродження уваги до східної духовної філософії, до різних містичних традицій, до медитації, до давньої і народної мудрості, так само як і поширення психоделічного експериментування протягом бурхливих 1960-их років абсолютно ясно показало, що всеосяжна і дійсна для всіх культур психологія повинна була увібрати в себе відомості про містичні стани, космічну свідомість, психоделічні переживання, явища трансу, творчого, релігійного, художнього та наукового натхнення.  У 1967 році група дослідників С. Гроф, С. Маргуліс А. Маслоу, Е. Сьютіч і
Д. Фейдіман зустрілася у Каліфорнії, з метою створення нової психології, яка буде враховувати всю повноту людських переживань. В ході цих досліджень утворився новий напрямок трансперсональна психологія[2].
Згодом було створено «Асоціацію трансперсональної психології» (АТП) і «Журнал трансперсональної психології». Кілька років по тому, в 1975 році,
Р. Фрейджер заснував в Пало Альто (в Каліфорнії) Інститут трансперсональної психології, який більше трьох десятиліть залишався на вершині освіти, дослідження та терапії в області трансперсональної психології.  Трансперсональна психологія, або «четверта сила» [2] , яка направлена на дослідження хибних уявленнях в панівній психіатрії та психології, поданнями щодо віри та духовності. М. Харнер, американський антрополог який в ході своєї польової роботи в джунглях Амазонки також пройшов разючу шаманську посвяту, в передмові до своєї книги «Шлях шамана» зауважив про недоліки психології. Згідно його поглядів в індустріальній цивілізації розуміння душі дуже сильно спотворено двома шляхами: воно етноцентричне і когніоцентрічне[4]. В трансперсональній психології, була заснована наприкінці 1960-х років.В транс персональній психології було зроблено акцент на традиціях первісних людей, що дало можливість більш точніше дослідити особливості формування і протікання психологічних процесів.
Трансперсональна психологія виявилася надзвичайно вразливою для звинувачень в «ірраціональності» , «не науковості» , без врахування величезної кількість спостережень і даних, на яких грунтувався новий напрямок. Серед засновників трансперсональної психології були видатні психологи як Ф. Воон, Д. Корнфілд, С. Кріппнер, Р. Мецнер, А. Мінделл, К. Рінг, Р. Тарнас, Ч. Тарт, Д. Фейдімен, Д. Х'юстон, Р. Уолш, і такі антропологи, як Е. Ерріен, Майкл і Сандра Харнер та інші. Вони створювали і приймали трансперсональне бачення людської психіки і тому розуміли: попередні понятійні схеми абсолютно не підходять для передачі переживань і спостережень та нездатні  їх пояснити.  За перші два десятиліття змінилось бачення існування трансперсональної психології, невизначений статус цієї неодисципліни серед «природних наук» помінявся досить істотно. Адже внаслідок появи нових революційних уявлень і відкриттів в різних областях науки, філософія традиційної західної науки, її основні положення, і її декартово-ньютоновска парадигма піддавалися все більш серйозним випробування [1].  Дивовижна схожість між баченням світу сучасною фізикою і світобаченням східної духовної філософії, яка відчувається в працях А. Ейнштейна, Н. Бора В. Гейзенберга, Е. Шредінгера та інших, знайшла повне вираження в книзі Ф. Капрі «Дао фізика» . Відкриваючи нові горизонти бачення Ф. Капрі в наступні роки було доповнено й удосконалено роботами Ф. А. Волфа, Н. Герберта, А. Госвамі і багатьох інших. Вагомим у цьому відношенні був внесок Д. Бома, колишнього соратника А. Ейнштейна і автора монографій з квантової фізики і теорії відносності. Його поняття експліцитного та імпліцитного порядку та його теорія цілісного руху, розвиваючі значимість голографічного мислення в науці здобули велику популярність в трансперсональної психології, також як і голографічна модель мозку К. Прібрама [2] .
Вагомий внесок у трансперсональну психологію та в нове всеосяжне бачення світу вніс Е. Ласло, відомий творець теорії систем. У своєму інтелектуальному перевороті і в цілому ряді книг Е. Ласло досліджував широку область наук, що включає астрофізику, квантову фізику і теорію відносності, біологію і психологію. Науковець, залучаючи передові досягнення природничих наук і математики, запропонував вирішення сучасних парадоксів західної науки, що перевершує межі окремих дисциплін. Дослідник досягнув результату через висунення своєї «гіпотези зв'язності», наріжним каменем якої є існування того, що він називає «пси-полем». Науковець описує його як якесь доквантовое поле, що містить голографічний запис всіх подій, які трапилися у феноменальному світі. В свою всеосяжну теорію Е. Ласло абсолютно відкрито включає трансперсональну психологію, і духовну філософію [4].
Революційні досягнення в науці, абсолютно не сумісні з декартово-ньютонським мисленням сімнадцятого сторіччя і моністичним матеріалізмом але поєднуються з трансперсональною психологією. У підсумку таких новітніх понятійних досягнень в багатьох науках можна все більше і більше сподіватися, що трансперсональна психологія в майбутньому буде прогресивно розвиватися і стане невід'ємною частиною в корені нового наукового світобачення [2].Новий альтернативний підхід у науці дасть змогу ширшого розуміння психологічних процесів та явищ. Отже, ефективнішому наданню психокорекційної та психотерапевтичної допомоги клієнтові.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук,
доцент кафедри практичної психології
Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Cірик І.В .

Література:
1. Марцинковская Т.Д. История психологии. / Марцинковская Т.Д. – М.: Академия, 2004 – 544 с.
2. Станислав Гроф «Исцеление наших самых глубоких ран. Холотропный сдвиг парадигмы» М: Ганга, 2013. – 400 с.
3. Морозов О.В. Історія психології. Учебное пособие для вузов / Морозов О.В. –М.:Академыческий проект, 2003. –288 с.
4. Ждан А.Н. История Психологии от античности до наших дней:Учебник. / Ждан А.Н. М.: МГУ, 1990.367 с.
5. Ярошевский М.Г. История психологии:от античности до середины ХХ в. / Ярошевский М.Г. – М.:Академия , 1996. – 416 с.

Заголовок 1Заголовок 215