Разработка урока ” Життя і літературна діяльність Івана Котляревського”.
Урок №1
Тема :” Життя і літературна діяльність Івана Котляревського”.
Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю письменника, зачинателя нової української літератури, розвивати навички сприймання інформації на слух, на прикладах із життя письменника виховувати гуманізм, патріотизм,прагнення до самоосвіти та самовдосконалення.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: портрет письменника,видання творів І.П.Котляревського.
Епіграф: Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!
Т.Г.Шевченко
I. Організація класу.
II. Проголошення теми уроку.
III. Сприймання учнями навчального матеріалу.
1. Лекція вчителя”Шлях до вершини”(учні занотовують дати і пояснення до них зі слів учителя).
Велич і значення діяльності І.Котляревського важко переоцінити.
Народився І.П.Котляревський 9 вересня 1769 року в Полтаві в родині дрібного чиновника - канцеляриста, дворянина за своїм соціальним становищем. Мати письменника походила родом із сім'ї козака Решетилівської сотні.
Полтава! Красуня Полтава над срібно хвилею Ворсклою в часи Котляревського більше була подібна на велике село.
Жодних з біографів не доводять достовірних даних про те, де здобув початкову освіту майбутній письменник. Найімовірніше – в дяка, в приходській школі, що існувала в Полтаві ще в XVII столітті.
З 13 лютого 1789 року і до літніх канікул 1789 року Іван учився в Полтавській духовній семінарії, яка була відкрита 1779 року. Навчання було нецікаве, схоластичне. Значне місце серед навчальних предметів посідали грецька та латинська мови. Але це було на шкоду: опанувавши ці мови, учні мали можливість в оригіналі читати Вергілія,Овідія, Горація - авторів античної літератури.
Семінаристи повинні були також добре знати російську, французьку та німецьку мови, російську літературу. Котляревський любив літературу, виявив не лише потяг до неї, але й певний талант до вирішування, вмів до всякого слова майстерно добирати рими, за що товариші звали його римачем.
Учився Котляревський добре. Про це свідчить той факт, що 1788року його та ще чотирьох учнів було відібрано для продовження освіти в Олександро-Невській семінарій (С.Петербург). проте цього не сталося лише тому, що Івана не могли відшукати – його не було вдома ( він десь в осінню пору навчав поміщицьких дітей, заробляючи собі на прожиток).
У 1780 році Котляревський, не закінчивши навчання, залишає семінарію.
Став чиновником, канцеляристом в Полтаві, а потім домашнім учителем в поміщицьких маєтках на Полтавщині.
У 1796 році Іван Котляревський залишає вчителювання і поступає на військову службу. Дванадцять років (1796-1808) віддав він їй. Служив у Сіверському полку, який перебував на Миргородщині. До своїх обов'язків ставився сумлінно, брав участь у воєнних діях (похід проти Туреччини, облога Ізмаїла), одержав ряд нагород, серед них і орден Анни 3-го ступеня.
У 1806-1807 роках Котляревський брав участь у російсько –турецькій війні. Наприклад 1807р. Котляревського переводять на службу до Псковського полку, який тоді стояв у Литві. Та служити тут офіцеру Котляревському не довелося: як тільки він прибув на місце нового призначення, 23січня 1808 року вийшов у відставку. Причини невідомі. Котляревський повертається в Петербург, але страждає в пошуках роботи. Український письменник без щматка хліба тужив за батьківщиною. Одягненій у військову шинелю, яка часто служила йому й за постіль, він дрижав від холоду не лише надворі, але і в сирому помешканні, де він зупинявся. Та, фізично сильний від природи, Котляревський переносить злигодні.
Не влаштувавшись на службу в Петербурзі, письменник повертається в Полтаву. І тут невдовзі – в 1810 році – він одержує скромну , але в той час дуже почесну посаду наглядача “Будинку виховання дітей бідних дворян”. Наглядач – це помічник директора. Отже,Котляревському знову посміхнулась доля вчителя і наставника юнацтва.
Як вихователь, Котляревський відзначився високою гуманністю, батьківською ласкою і теплотою, розсудливою вимогливістю. Про нього далеко линула слава, як доброго, чесного і вмілого вихователя,високого ерудованого вчителя.
В середині 1812 року І.П.Котляревському довелося знову повернутись до військової служби. Необхідно було формувати пятий козацький полк для участі у війні з Наполеоном. Котляревський старанно поставився до цієї справи,за 17 днів полк був сформований, хоч для цієї справи відводився цілий місяць.
За сумлінне й успішне виконання цього завдання Котляревського було нагороджено пам'ятною медаллю, встановленою на честь переможного завершення Вітчизняної війни 1812 року. Та військова служба його не вабила. Котляревського не покидала думка про дітей, якими він опікувався.він написав листа до генерал-губернатора з проханням повернутися до своєї попередньої роботи. Певно високе начальство зважило на це прохання і Котляревський повернувся до дітей.
Досить важливою сторінкою в біографії Котляревського є його театральна діяльність. Він охоче ф активно брав участь у домашніх виставах, які відбувалися в хоромах генерал-губернатора Лобанова – Ростовського. Організував спектакль і для своїх вихователів “Будинку..”
1818 року директором першого постійного театру в Полтаві було 'призначено Котляревського, який водночас залишався і наглядачем “Будинку..”. Котляревський був не лише керівником театру, а виступав і як режисер, і як актор. Він брав участь з викупі з кріпацтва артиста Михайла Щепкіна та його родини.
Для Полтавського театру Котляревський написав дві пєси – “Наталка Полтавка ” і “Москаль - чарівник”.
З 1827 року І.П.Котляревського призначають ще на одну посаду (крім наглядача “будинку виховання дітей бідних дворян ”) – опікуном богоугодного закладу, куди входили лікарня, притулок для інвалідів і немічних старих. На цій посаді він перебував вісім років.
Та невблаганний плин часу висотував сили, підривав здоров'я. У 1835 році за станом здоров'я Котляревський залишає службу і йде у відставку. Незалежно від річної пенсії в розмірі 500 карбованців, Котляревському за сумлінну працю, зокрема в “Будинку виховання дітей бідних дворян ”, в нагороду призначили на рік 700 карбованців.
Сивоголовий, знесилений фізично, але бадьорий духом, письменник не впадає у відчай, хоч хвороба швидко підступає. Доживає самітно, неодружений. На волю відпускає дві сім'ї кріпаків, що належали йому.
На 70-му році життя, 29 жовтня 1838 року о другій годині після півдня, тихо угас письменник. В Полтаві його похоронили. Відаючи останню шану померлому. На похороні біля труни вихованці закладу, яким 25 років керував Котляревський.
Про заслуги першого бояна нової української літератури пише Іван Франко у вірші” Котляревський”:
Орел могучий на вершку сніжному
Сидів і оком вздовж і вшир гонив,
Втім, схопився і по снігу мілкому
Крилом ударив і в лазур поплив.
Та груду снігу він крилом відбив,
І вниз вона по склоні кам'яному
Котиться стала—час малий проплив,
І вниз ревла лавина дужче грому.
Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнський словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий,
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
( Вірш читає учень)
Учитель:
І.П. Котляревський написав і небагато творів, але вони ввійшли в золотий фонд української класичної літератури.
( Учитель вивішує на дошці таблицю, яку учні переписують до своїх зошитів).
Головні твори Івана Котляревського
Поема: “Енеїда”- 1794-1825 (1826)
П'єси: “Наталка Полтавка” – 1819
“Москаль - чарівник” - 1819
IV. Узагальнення знань.
1. Бесіда:
- Що дізналися про І.П.Котляревського як особистість?
- в якій родині народився І.Котляревський?
- Що відомо про роки навчання?
- Коли перебуває на військовій службі?
- Коли і де були поставлені п'єси “Наталка Полтавка і “ і ”Москаль - чарівник”?
- Якими словами озвався молодий Тарас Шевченко на смерть Івана Котляревського?
V. Домашнє завдання:
а) вивчити за підручником біографію І.П.Котляревського
б) запам’ятати таблицю “ Головні твори І.П.Котляревського”