Виступ на тему «Теоретичні аспекти акмеологічної освіти на уроках української мови та літератури»

Бердянська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 1 Бердянської міської Запорізької області










Виступ
на засіданні методичного об'єднання вчителів української мови та літератури на тему
«Теоретичні аспекти акмеологічної освіти на уроках української мови та літератури»


Підготувала вчитель української мови та літератури Баранова Л.В.



Вересень, 2012 р.Теоретичні аспекти акмеологічної освіти на уроках української мови та літератури
Об’єктом дослідження в шкільній акмеології є підростаюча людина. У свою чергу акмеологічний підхід до освіти повинен бути спрямований на:
самовдосконалення людини в освітньому середовищі;
саморозвиток особистості;
просування підростаючої людини від однієї вершини до іншої;
досягнення «акме» в різних видах діяльності, у творчості й здоров’ї.
Сучасний контингент учнів вимагає підготовки не стільки вчителя-предметника, скільки спеціаліста з розвитку дитини. Тому він повинен володіти інтегрованими філософсько-психолого-педагогічними знаннями й будувати акмеологію освіти учнів на засадах українознавства.
Виходячи з цього, учитель-словесник в умовах глобалізації світового суспільства повинен будувати власний навчальний процес на основі освітніх процесів
розвитку людини,
її менталітету, що сприяють розвитку розумових здібностей
інтелекту, та
мислення, морально-духовному вихованню.
Тому кожен учитель як української мови, так і української літератури, виходячи з позицій саморозвитку учня як вищого рівня розвитку, повинен ставити перед собою й вирішувати на своїх уроках такі завдання:
вивчення варіативних акмеформ у цілісному стійкому розвитку підростаючої людини в освітньому середовищі:
зрілість,
здоров’я,
творчість,
моральність,
духовність,
індивідуальність;
дослідження залежності між рівнем досягнутих результатів і способами вирішення завдань із метою забезпечення індивідуального розвитку учня;
вироблення педагогічних стратегій досягнення вершин навчально-пізнавальної діяльності учнів:
індивідуальної,
групової,
колективної.
Слід пам’ятати, що саме уроки української мови та літератури включають усі три концепції розвитку освіти:
гуманістичну,
культурологічну,
акмеологічну,
основними методологічними поняттями яких є відповідно Людина як цілість, Культура Людини, Розвиток Людини. Ці три поняття виконують системоутворюючу роль і саме навколо них проходить інтеграція знань про Людину та середовище її існування. Тому вчителі української мови та літератури в першу чергу мають можливість на основі «Українознавства» як цілісної наукової системи інтегрувати на своїх уроках такі концептуальні центри, як:
Україна-етнос;
природа (екологія) України;
мова;
історія;
нація;
держава;
культура;
ментальність;
історична місія.
Створення на уроках акмеологічного середовища на засадах українознавства забезпечує акме-розвиток
морально-духовних цінностей учнів;
творчих здібностей вихованців.
Слід зазначити, що професіоналізм педагога в акмеологічній школі повинен бути спрямований на досягнення вершин у розвитку саме творчих здібностей учнів. Для цього на уроках української мови та літератури необхідно створити умови для становлення й розвитку учнів, їхнього уявлення про УСПІХ, високі ДОСЯГНЕННЯ й використовувати акмеологічні технології, спрямовані на розвиток ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ та ПІДВИЩЕННЯ АДАПТАЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ вихованців.
Основна задача акмеологічних технологій – сформувати й закріпити в самосвідомості людини (учня) необхідність у самопізнанні, саморозвитку й самореалізації, що дозволить спеціальними прийомами й техніками само –актуалізувати особистісне «Я». До таких технологій , які є доцільними для впровадження на уроках української мови та літератури, можна віднести:
ігрові технології (дидактична гра, моделююча, ситуативна);
технології розвивального навчання (розвиток теоретичного мислення учнів);
технології особистісно-орієнтованого навчання (ділова гра, аналіз конкретних ситуацій, консультування, дискусія тощо);
технології проектів (дослідження, презентація, відеофільм);
діалогові технології (рольові ігри типу «учень – учитель», «учень – автор», «учитель – автор» тощо),
технології дитиноцентристського спрямування (навчально-пізнавальна гра, створення ситуації успіху, створення проблемних ситуацій, поштовх до пошуку альтернативних рішень, виконання творчих завдань, кооперація учнів для виконання завдань, створення ситуації взаємодопомоги).
Як же краще організувати навчално-виховний процес для успішної самореалізації учнів? Слід виділити п’ять етапів у засвоєнні дитиною розумових і предметних умінь (компетенцій).
І етап: Процес накопичення певного досвіду (учень виконує дії та завдання вчителя).
ІІ етап: Діагностика вчителем рівня сформованості вмінь через контрольно-діагностичні завдання).
ІІІ етап: Створення в учнів внутрішньої мотивації, зацікавленості діями («Хочу вміти»).
ІV етап: Пояснення порядку й способу дій і показ зразка діяльності (евристична бесіда).
V етап: Організація колективної діяльності за зразком (практичні завдання; робота спрямована на збереження в учнів упевненості в обов’язковому успіху нової для дітей роботи; зростає самостійна й розумова активність).
VІ етап: Застосування способу діяльності в нових умовах, перенесення його в нову ситуацію (використання нових текстів, інформації, засобів наочності).
Така грамотна й поетапна організація навчально-виховного процесу на уроках з боку вчителя створює ситуацію «успіху», акмемотивує учнів із різним рівнем інтелектуального розвитку до наступної практичної діяльності.
Які акме-прийоми навчання найдоцільніше застосовувати , щоб забезпечити засвоєння учнями загальнолюдських і національних цінностей на уроках української мови й літератури? Перш за все це:
конструювання ситуації вибору й уміння приймати правильне рішення;
конструювання рольової ситуації (ототожнення) (форми: «сократівські бесіди», «публічні лекції», «захист проектів», «філософський стіл»).
Серед методів, що сприяють особистісним зонам розвитку учня як особистості, що прагне досягти власної «акме», слід відзначити:
метод організації пізнавальної діяльності (забезпечує засвоєння навчальної інформації);
метод організації практичної діяльності (забезпечує засвоєння нових способів діяльності);
метод організації творчо-пошукової діяльності (уможливлює накопичення досвіду розв’язання проблем);
метод організації ціннісно-смислової діяльності (забезпечує розуміння відносності цінностей, готує учнів до самостійного вибору життєвих пріоритетів).
Названі технології, методи, прийоми та форми навчально-виховної роботи в акмеологічній школі спрямовані на поєднання трьох головних феноменів
ЛЮДИНА – ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ – ПЕДАГОГ .
Саме від останнього залежить успішне навчання, творчість,
пізнавальні здібності учнів.
Іншими словами, щоб забезпечити підвищений рівень освіти, учитель повинен спрямовувати власну роботу на успіх своїх вихованців, їхні досягнення, високу мотивацію досягнень, інтеграцію, продуктивність тощо.
Слід пам’ятати, що гарний учитель розвиває здатності учня до певної межі, а великий учитель відразу бачить цю межу, розвиває акмеологічну компетентність своїх вихованців, стимулює мотивацію до високих досягнень (акме-здібності) і стимулює акме-мотивацію.




15