Тренінгове заняття для батьків Поговоримо про емоції дітей

Криворізька гімназія №95
Потомахіна Л.А. пр. психолог
ТРЕНІНГ для батьків
«ПОГОВОРИМО ПРО ЕМОЦІЇ ДІТЕЙ»
Мета: збереження емоційно благополучного клімату в родині;
забезпечення зв’язку між вчителями та батьками; доведення до відома дорослих особливостей емоційного розвитку дитини; допомога у вихованні дитини.
ПЕРЕБІГ ЗАНЯТТЯ 1,5 години
Здатність почути, зрозуміти дитину –
своєрідний місток між батьками та дітьми.
«Емоційне благополуччя дитини — запорука щасливої особистості»
Вступне слово психолога (2 хв.)
Я рада вітати Вас, шановні учасники тренінгу, сьогодні ми з вами зібралися
для того, щоб поговорити про емоції наших дітей.
Процес емоційного розвитку дитини починається з перших днів її існування. Любов батьків — основа розвитку емоційного світу дитини. Дитина потребує позитивних емоцій, оскільки емоційне здоров’я потребує захисту. І саме від батьків залежить, чи стане дитина щасливою, успішною особистістю.
Важливу роль в емоційному розвитку дитини відіграють взаємини батьків між собою. Вони для дітей — перші та головні еталони. Пізніше діти ці
взаємини відтворять у власній сім’ї. Якщо у родині панує радісна атмосфера, емоційний комфорт, тоді формується щаслива, успішна особистість, яка вміє адекватно виражати свої емоції, бути відкритою для людей. Коли ж у сім’ї відбуваються конфлікти, виникає напруження, дитина може відчувати свою провину в тому, що батьки сваряться, — адже вона погана, і все це через неї. Це породжує комплекси, страх. Найбільший страх дитини — це те, що її не люблять батьки, що її покинуть, бо вона погана. Часом у родині виникають ситуації психологічної незацікавленості, байдужості до дитини. Про неї піклуються, але дуже рідко обіймають, пестять. У дитини, яка не відчуває любові батьків формується така риса, як негативізм — дитина починає шукати будь-якої уваги навіть негативної, провокує покарання, намагаючись роздратувати батьків. Діти, які ростуть у постійному осуді, вчаться виживати, порушуючи всі норми людських стосунків.
Тому так важливо виховувати дитину в атмосфері безумовної любові до неї, створити для неї емоційний комфорт, підтримати її віру в себе, запевнити її в тому, що вона сильна та талановита.
І сьогодні ми будимо говорити проте, як дорослі можуть сприяти емоційному розвитку дітей.
Вправа «Знайомство» (3 хв.)
Та для початку я б хотіла ближче познайомитись з вами. І зробимо це ось як: Ви називаєте своє ім’я, скількох дітей виховуєте та ім’я дитини що навчається в нашій гімназії. З Вашого дозволу я почну з себе – мене звати Людмила, я мама трьох дітей, старший син другокласник.
Погодження «Правил групи» (1 хв.)
Для того щоб нам з Вами комфортніше працювалось я пропоную встановити певні правила.
Я можу декілька правил Вам запропонувати, якщо Ви з ними згодні ми їх залишаємо, якщо захочете щось додати ми додамо.
активність;
конфіденційність;
лаконічність;
доброзичливість;
Ну що ж всі робочі моменти позаду можна починати.
Вправа «Продовж речення». (7 хв.)
Мета: акцентувати позитивні якості учасників групи.
Я напевно не помилюсь якщо буду стверджувати проте що всі батьки люблять свої дітей, вважають, що знають свою дитину, знають про що думають їх діти, на що вони здатні, а на що ні. Зараз я пропоную Вам продовжити речення. Кожен з Вас має листочки на яких є початок речення, закінчить будь-ласка його.
Я розумію, що моя дитина …
Понад усе я ціную в дитині …
Я хочу щоб моя дитина …
Скажіть будь-ласка від кого чи від чого залежить майбутнє наших дітей. (від батьків ,виховання). Кожна сім’я намагається виховати ідеальну дитину: щоб не обманювали, не брали чужого, не билися, слухалися… а чи являємося ми для дітей прикладом ідеальності? Зараз я хочу попросити Вас назвати 10 якостей ідеальних батьків. (записую на ватмані)
А тепер спробуйте оцінити себе по 5-ти бальній шкалі, де 0 – якість зовсім відсутня, а 5- якість розвинута в повній мірі. Тепер подивіться на свої результати, наскільки Ви близькі до ідеалу, чи побачили Ви над чим Вам треба попрацювати?
Як ми бачимо дорослі теж не ідеальні, але ми дуже прагнемо бути кращими, бути прикладом для своїх дітей. Та на жаль наше буденне життя забирає в нас дуже багато часу: ми працюємо, робимо домашні справи, турбуємося про благополуччя всіх членів родини. І часу на душевні розмови, на прояв любові просто не вистачає, і результат цьому непорозуміння в стосунках з дітьми, не розуміння того чому наші діти інколи ведуть себе так, як раніше не вели…
Вправа «Знайди причину» (5 хв)
Мета: звернути увагу батьків на причини що грають важливу роль в емоційному розвитку дитини
Мені б хотілося зараз разом з вами спробувати встановити ті причини які заважають та навпаки допомагають дитині в емоційному розвитку. Я б хотіла щоб Ви об’єдналися в дві команди: перша буде працювати над причинами що заважають, друга – причини що допомагають у емоційному розвитку дитини .
Причини що заважають:
Хвороби;
Жорстоке поводження;
Сварки;
Неприймання думки дітей .
Причини що допомагають:
Терпіння;
Підтримка;
Любов;
Повага.
Як ви гадаєте, чи допоможе нам з вами в відношеннях з дітьми знання цих причин? Ви напевно чули ці слова «Діти вчаться тому, чому їх вчать», та вчать не на словах, а власними прикладами. Інколи ми даємо дітям обіцянки, та самі не дотримуємося їх. Шукаємо виправдання, і навіть, не вибачаємося перед дітьми. А результат який? Діти розуміють що можна говорити не правду, вибачатися не обов’язково. Ми дозволяємо собі слухати дитину, та не чути її. Результат – діти не чують нас, а ми при цьому гніваємося на них. Коли ми починаємо аналізувати вчинок дитини, говоримо «як ти міг, я скільки раз тобі повторювала…» ми навіть не замислюємося над тим, що це результат наших вчинків. Повірте мені наші діти, дуже терплячі, вони довгий час намагаються зрозуміти нас, слухатися нас. Та коли не відчувають щирої віддачі, емоційної підтримки, зв'язок між батьками та дитиною переривається.
До Вашої уваги я б хотіла представити які прохання висловлюють діти до батьків. (2 хв.)
1. Не балуйте меня, вы меня этим портите. Я очень хорошо знаю, что не обязательно предоставлять мне все, что я запрашиваю. Я просто испытываю вас.
2. Не бойтесь быть твердыми со мной. Я предпочитаю именно такой подход. Это позволяет мне определить свое место.
3. Не требуйте от меня немедленных объяснений, зачем я сделал то или иное. Я иногда и сам не знаю, почему поступаю так, а не иначе.
4. Не подвергайте слишком большому испытанию мою честность. Будучи запуган, я легко превращаюсь в лжеца.
5. Не давайте обещаний, которых вы не можете выполнить — это поколеблет мою веру в вас.
6. Не будьте непоследовательными. Это сбивает меня с толку и заставляет упорнее пытаться во всех случаях оставить последнее слово за собой.
7. Не поправляйте меня в присутствии посторонних людей. Я обращу гораздо большее внимание на ваше замечание, если вы скажете мне все спокойно с глазу на глаз.
8. Не беспокойтесь, что мы проводим вместе слишком мало времени. Для меня важнее то, как мы его проводим.
9. Не нужно думать что я еще маленький, поверте я знаю больше чем вы думаете. И многое могу понять если со сной говорить.
10. Мне важно знать от вас что правильно, а что нет. Но более всего мне важно увидеть в ваших поступках подтверждение того, понимаете ли вы сами что правильно, а что нет.
- Шановні батьки, як ви розумієте, ми з вами повинні піклуватися не тільки про одяг, їжу, вивчені уроки, а й про те щоб емоційний світ наших дітей допомагав їм у житті. Саме ми дорослі можемо бути джерелом комфорту і підтримки для дітей.
- Що ж ми можемо зробити, які почуття проявляти для того щоб кінцевий результат задовольняв нас і наших дітей? (проявляти тепло, повагу, щирість, емпатію)
- Я пропоную Вам об’єднатися в пари , кожна пара отримує назву почуття і спробуйте знайти, через що ми можемо їх виразити.
Вправа «Що я можу?» (7 хв.)
ТЕПЛО
Під словом «тепло» розуміємо інтерес до дітей, доброзичливість і реакцію на їхні потреби. Діти відчувають, що їх люблять, цінують, приймають.
Тепло може виражатися в тому, що дорослі:
􀁹 завжди поруч;
􀁹 торкаються ніжно дитини;
􀁹 встановлюють і підтримують з нею зоровий контакт;
􀁹 використовують можливість, щоб поговорити з дитиною; так, щоб та їх бачила.
ПОВАГУ
Повага до дітей означає віру в їх здібності та потенціал розвитку.
Щоб проявити повагу:
􀁹 дізнайтеся про особливості, інтереси, потреби, схильності дитини;
􀁹 робіть так, щоб діти самі шукали власні рішення;
􀁹 просіть дітей поділитися своїми ідеями.
ЕМПАТІЮ
Здатність розуміти і приймати емоційний стан, недоліки, думку іншого і є емпатія. Навчитися виражати емпатію означає мати досвід такого самого ставлення до себе.
Дорослі можуть проявляти емпатію до дітей різними способами:
􀁹 пристосовуючись до настрою дитини;
􀁹 виражаючи почуття дітей мімікою, голосом, жестами;
􀁹 повторюючи за дітьми звуки;
􀁹 називаючи емоції дітей просто і без оцінки: «Ти почуваєшся щасливим»; «Ти дуже розхвилювався»; «Ти засмучений»;
􀁹 хвалячи дітей, коли вони виявляють зародки емпатії стосовно інших: «Як ти добре мене обійняв», «Ти пожалів Марійку»;
􀁹 у відповідь на жести дитини промовляють: «Ти хочеш ...».
ЩИРІСТЬ
Щирість означає, що дорослі мають бути правдиві, розумні і вміють похвалити дитину.
Щирість виражається так:
􀁹 чесно зізнайтеся, коли щось не так. Уникайте вселяти в дітей помилкові надії;
􀁹 будьте поруч, коли діти чимось самостійно займаються, щоб підтримати і підбадьорити їх;
􀁹 подякуйте дітям за допомогу чи спробу щось зробити;
􀁹 пояснюйте дитині, чому ви просите її зробити щось, чого їй спочатку не хочеться.
Діти вчаться керувати своїми емоціями, взаємодіючи з іншими людьми. Вони спостерігають за тим, як дорослі керують своїми емоціями, і беруть
інформацію з того, як з ними поводяться в різних емоційних ситуаціях. З цього досвіду вони беруть корисні або шкідливі уроки. Коли дорослі ігнорують емоційні сигнали дітей, діти відчувають, що їхні почуття не мають значення для дорослих або
просто «неправильні». Дорослі часто дозволяють собі неправильно
поводитися — вони нав’язують, забороняють, не об’єктивно трактують дійсність, допускають раптові зміни у власній поведінці. Вони роблять це, наприклад, коли хочуть уникнути неприємної ситуації чи згладити її гостроту. Ефект у цьому випадку виходить зворотний. При цьому ситуація не просто не вирішується, а загострюється, і діти позбавляються можливості зрозуміти те, як можна було впоратися зі своїм станом.
На завершення нашої зустрічі я приготувала невеличкий відеоролик «Лист сина до батька »
Фільм (6 хв.)
На які думки надихнув Вас фільм?
9 Підведення підсумків
Закінчити наше заняття мені б хотілося невеличкою анкетою:
На сьогоднішньому занятті я…
Для мене було важливим …
Мені б хотілося…
Закінчується наша зустріч, хочеться сказати велике спасибі всім учасникам нашого заняття і сподіваюсь, що ця зустріч допоможе вам краще розуміти своїх дітей і зробити ще один крок до взаєморозуміння.
Рекомендації батькам щодо забезпечення
емоційного розвитку дитини
1. Визнавайте наявність у дітей емоцій, не спростовуйте їх
Іноді дорослі заперечують наявність почуттів у дітей, накладаючи заборону на емоції. Слова «не бійся», «не можна сердитися», «дай-но, посміхнися», «чого тут плакати» — спростовують самі емоції. Іноді дорослі зменшують емоції дітей — «нічого тут страшного немає», «нічого з тобою поганого не трапиться». Як правило,
дорослі хочуть зробити як краще, але, на жаль, така реакція дорослих сигналізує дітям, що їхні почуття й емоції неправильні, не приймаються дорослими, що вони надходять неправильно. Правильна стратегія в таких випадках — визнати почуття дитини і спробувати пояснити, чому потрібно робити якось інакше. Жартувати над дитиною чи соромити її, щоб вивести з емоційного стану, щонайменше, неправильно. Діти ображаються, коли чують: «Ти ж не маленький», «Ти ж не дівчинка», «Ось я бабусі розповім, як ти поводився». Таке присоромленняпідриває віру в справедливість і любов дорослого, змушує сумніватися у власній правильності та адекватності.
2. Визнавайте наявність у дітей страху і не тисніть на дітей, коли вони бояться
Помилково міркувати, що якщо дітей залишити віч-на-віч зі своїм страхом і страх зросте, то діти переборють його. На жаль, коли страх збільшується, він може залишитися на все життя. А неправильне поводження дорослих у цій
ситуації може підірвати дитячу довіру. Страхи слід визнавати і допомагати дитині
поступово переборювати їх.
3. Визнавайте наявність складних, хворобливих ситуацій
Іноді, щоб захистити дітей від хворобливого емоційного досвіду, дорослі спотворюють те, що відбувається. Наприклад, Ігор боїться уколів. Медсестра, намагаючись його заспокоїти, каже: «Боляче не буде». Але це зовсім не так. Чи не
краще йому сказати правду: «Буде боляче, але тільки трішки і відразу мине». Або вранці, коли Тетянка прощається з мамою, вихователька каже їй: «Не плач, мама зараз піде на роботу і відразу повернеться». Таке перекручення не допоможе дитині навчитися керувати ситуацією і навіть підриває довіру до дорослого. Так, в останньому прикладі правильно було б сказати: «Я розумію, тобі дуже сумно, що мама йде, але вона обов’язково повернеться». Дорослі мають ретельно підбирати слова і пояснення, щоб не зашкодити розвиткові здорових емоцій.
4. Будьте послідовні, не допускайте різкої зміни настрою
Діти рідко дивуються тому, що роблять дорослі у тому разі, якщо поведінку їх узагалі складно зрозуміти. Проте якщо настрій дорослих різко змінюється (від веселого до сердитого, від уважного до байдужого) без будь-яких причин,
діти починають їх боятися. Важливо пояснити дітям, що відбувається, і поводитися так, аби поведінка була передбачуваною і викликала у дітей довіру.
5. Розмовляйте з дітьми про їхні емоції
Найбільше всебічно діти навчаються на власному досвіді, тому важливо називати їхні власні емоції й описувати їх. Наприклад, коли Катруся сердито відштовхує руку вихователя, він може сказати: «Катрусю, ти сердишся». Тим самим вихователь пов’язує набутий досвід дитини з поняттям гніву, показує дитині, що її емоційний стан зрозумілий, піддається опису. А з тим, що зрозуміло, що піддається опису, легше впоратися. У разі такої поведінки дорослих діти навчаються краще розуміти і свій стан, і стан інших людей.
6. Уважно спостерігайте за дітьми
Значення або зміст будь-якої ситуації можна зрозуміти до кінця, лише розуміючи загальний контекст, у якому ця ситуація наявна. Уважно спостерігайте за дітьми, за виразом їхнього обличчя, за жестами, рухами, звуками чи словами.
Якісь почуття можуть бути загострені, а якісь — помірні. Важливо говорити про них, які б вони не були. Називайте емоції різними словами. Визначте, що почуває дитина, і скажіть це словами, звертаючись до неї: «Ти, здається, стурбований чимось?», «У тебе задоволений вигляд». Описуючи емоції, використовуйте різні слова. Розпочніть зі слів, які описують базові емоції: радісний, сумний, сердитий, зляканий. Потім поступово використовуйте слова, що якомога точно визначали б емоції і почуття: задоволений, розчарований, роздратований, стомлений, схвильований. Після нового слова поясніть його значення пропозицією. Наприклад: «Ти розчарована, Катрусю? Ніяк не можеш склеїти поробку». Навіть коли дитина ще не розуміє цих слів, ви самі звикатимете спостерігати і якомога точно будете описувати цей вияв. У міру дорослішання дитини ваші слова будуть набувати для неї все більшого змісту, і вона буде краще розбиратися у своїх почуттях.
7. Допомагайте дітям розповідати про свої почуття
Розпочніть із простих запитань, які припускають відповіді «так» чи «ні». Наприклад:
«Іринка взяла твого пензлика. Тобі це не сподобалося?» Передайте Іринці відповідь дитини: «Михайликові не сподобалося, що ти взяла його пензлика. Михайлик сердиться». У міру того, як діти набувають практичних умінь, підказуйте їм прості слова, які можна використовувати для самовираження: «Мишко, тобі не сподобалося, що Іринка взяла твого пензлика?» Скажи Іринці:
«Мені не подобається. Я серджуся». Потім переходьте до простіших форм: «Тобі не подобається, що Іринка взяла твого пензлика? Скажи їй, що ти про це думаєш».
8. Допомагайте дітям зауважувати і розуміти почуття інших людей
Для того щоб спілкуватися з іншими людьми, дитина має навчитися розуміти, що вони почувають у різних ситуаціях. Це вміння формується поступово, у міру дорослішання дитини і набуття нею досвіду. Описуйте почуття інших людей. Виділяйте конкретні аспекти поводження, наприклад: «Оленка сміється, вона рада», «Микитка плаче, він стурбований».
Привертайте увагу дітей до подій, які викликають емоції, наприклад: «Софійчина мама сьогодні у нас в класі. Софійка дуже рада!» Визнайте право дітей на емоції, але не допускайте руйнівної поведінки. Спочатку назвіть почуття, випробовувані дитиною: «Я бачу, ти сердишся». Потім скажіть: «Сердитися можна, але битися не можна. Сергійкові буде боляче. Краще скажи йому, що ти думаєш».