Конспект уроку з української літератури М. Вороний. Життя і творчість письменника. Узагальнено — ідеалізований жіночий образ у вірші «Інфанта». «Блакитна панна» – єдність краси природи і мистецтва

Тема: М. Вороний. Життя і творчість письменника. Узагальнено –
ідеалізований жіночий образ у вірші «Інфанта». «Блакитна панна» –
єдність краси природи і мистецтва.

Мета: допомогти учням усвідомити ідейно – художній зміст, красу поезій;
розвивати навички аналізу ліричних творів, уміння висловлювати
власні враження та думки, оцінювати прочитане; поглиблювати
здатність визначати роль художніх засобів у поетичних творах;
виховувати любов до природи, поезії, естетичний смак.

Обладнання: портрет письменника, ілюстрації до поезії « Блакитна панна»,
репродукція картини Д. Веласкеса «Інфанта», словничок –
довідничок «Літературні стилі».

Теорія літератури: модернізм, неоромантизм, символізм.


Її я славлю і хвалю, і кожну їй хвилину
Готов оддать я без жалю!
Мій друже, я красу люблю –
як рідну Україну!

М. Вороний

Перебіг уроку

І. Мотивація навчальної діяльності школярів.
Вступне слово вчителя.
Один із найвидатніших українських літературознавців С. Єфремов писав:
« Поетичні твори Вороного справді часто бездоганні: легкий, чистий, музикальний вірш служить окрасою навіть іноді банальному змістові. Автор– співець ідеалізмів, тих недосяжних високостей, яких прагне душа людська, і разом співець серця, розбитого коханням, у якому він бачить теж один із ідеалів людини; він живе здебільшого мріями і справді може показати, що не журиться тим, коли життя розбиває їх.
Більшість поезій Вороного присвячено коханню, і в розробці мотивів кохання поет справді виявляє тонке розуміння гарного, художній смак і багато щирого безпосереднього почуття...» Ось так високо оцінюють лірику Вороного фахівці.


На сьогоднішньому уроці ми звіримо свої враження від віршів поета із цією оцінкою, а ще спробуємо розібратися, що таке символізм, як він відобразився у творчості М. Вороного.


ІІ. Оголошення теми і мети уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Метод « Броунівський рух»
(учні розповідають про життєвий і творчий шлях М. Вороного, що запамятали з попередніх класів)
«Екран памяті» - презентація «Життєвий шлях М. Вороного» +
музичний супровід
Міні – лекція вчителя з елементами бесіди.


ІV. Основний зміст уроку.

Неперевершений майстер слова, творець поетичних шедеврів, глибокий знавець світової драматургії, мистецтвознавець, М. Вороний донедавна був маловідомий українському читачеві.


Народився майбутній поет 1871 року на Катеринославщині ( тепер Дніпропетровська область). Мати його була з роду відомих українських діячів і передала синові любов до української культури, народних звичаїв, фольклору.
Закінчив початкову школу, вчився в реальному училищі в Харкові та Ростові, звідки його виключили з сьомого класу за звязки з народниками , читання та поширення забороненої літератури. Три роки Вороний перебував під наглядом поліції без права проживання в столиці й університетських містах. Отже, одержати вищу освіту в Росії він не міг.
Тоді визріла думка поїхати в Болгарію, вступити до Софійського університету, щоб бути ближче до « властителя дум» тодішньої молоді – Михайла Драгоманова.

У звязку із чим ми згадували імя М.Драгоманова?
( коли говорили про дядька Лесі Українки)

Обставини завадили, і молодий поет Вороний вирушив до Віденського університету, навчався там деякий час, потім повернувся до Львова, де здобував освіту на філософському факультеті.
Товаришував із Франком, допомагав йому у виданні газет і журналів, навіть став кумом Великого Каменяра.

М. Вороний цікавиться театром, листується з М. Кропивницьким, і з 1897 року він – актор труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва – мандрує Україною та Росією. Нарешті йому набридає невлаштований побут артиста, і він кидає сцену, стає службовцем, працюючи в Єкатеринодарі, Харкові, Одесі... В Києві на зїзді «ГРОМАДЦІВ» Микола Вороний знайомиться з Вірою Миколаївною Вербицькою. Незабаром вони одружуються й оселяються в Чернігові, де письменник працює в одній установі з М.Коцюбинським. Однак шлюб виявляється невдалим. Вороний у відчаї, тим паче, що з дружиною залишився його любимий син Марко.

1910 року поет оселився в Києві, видав перші збірки своїх творів – « Ліричні поезії» та « В сяєві мрій».він працює в театрі М. Садовського, пише рецензії на театральні вистави, статті про театр і драматургію.

1901 року М.Вороний на сторінках «Літературно – наукового вісника» звертається до українських письменників з відкритим листом – своєрідним маніфестом українського модернізму. В ньому поет закликає до «європеїзму», пошуків нових шляхів у поезії, до написання творів, «де було б хоч трошки філософії, де хоч клаптик яснів би того далекого блакитного неба, що від віків манить нас своєю недосяжною красою, своєю незглибинною таємничістю»

1903 року в Одесі М. Вороний видає альманах «З – над хмар і з долин», у якому завязується поетична дискусія між ним та І. Франком про завдання поета й поезії. Франко називає Вороного «ідеалістом непоправним», той відповідає:
Але коли повсякчас битись,
То серце може озлобитись.
І аргументує:
Чи все ж те розумом збагнути,
Що дасться серцеві відчути?
Але не відкидає звязку з дійсністю, з реальними потребами, розуміє необхідність цілісного сприйняття світу:
Моя девіза – йти за віком
І бути цілим чоловіком.
Таким був знаменитий для української літератури початку ХХ ст. Обмін думками, і це в той час, коли не видавалося жодного українського журналу.

Який висновок ми можемо зробити з цих фактів про особистість
М. Вороного?
( Неординарна, новаторська, у пошуках, не боїться дискусії з «метрами»)


Жовтневі та інші події 1917 року вразили митця кровопролиттям, насильством, жорстокістю, і він емігрує за кордон. Живе у Варшаві, але сумує за Батьківщиною, сином.
1926 року він повертається в Україну, однак зазнає переслідувань з боку тоталітарного режиму. Проти нього фабрикують справу й розстрілюють. Точно невідомо коли – називають дати 1938, 1940 і навіть 1942 ( усе було засекреченим). Не пощадили навіть сина Марка – його теж стратили на Соловках.


Пригадайте, який твір М. Вороного ми вивчали раніше?
(Євшан – зілля)
Про що в ньому йдеться?

Микола Вороний, покликаний отим самим «євшан – зіллям», приїхав з-за кордону після вимушеної еміграції на рідну землю з бажанням прислужитися своєму народові, але був розстріляний тодішньою владою, хоч не зробив жодного злочину. Реабілітований «через відсутність складу злочину» аж у 1989 році. Яка гірка іронія долі!
І це в країні, про котру він писав:
І кожну їй хвилину
Готов оддать я без жалю!
Мій друже, я красу люблю –
як рідну Україну.

«Всю діяльність письменника пронизувала одна благородна ідея: включити українську культуру в орбіту світового культурного процесу. Його імя, несправедливо призабуте, а за часів культу особи і застою згадуване неодмінно з вульгарно – соціологічними ярликами.., нарешті остаточно повертається українській літературі»,- пише літературознавець Г. Верес про Миколу Кіндратовича Вороного.

Звертаємось до цитатної доріжки.
«Зразок поета – естета, що найбільше кохається у формі поезії, жрець краси, пурист художнього слова».

Поезія М. Вороного – зразок високої естетики, заклик до формування цілісної особистості, яка відповідає критеріям Краси і Правди, є аристократом духу. І. Франко називав цей стиль символізмом, стверджуючи:
« Символізмом в поезії може бути все, не йдеться про алегорію, про підганяння дійсності до якихось заздалегідь прийнятих ідей. Йдеться лише про те, щоб поет, зображуючи певне явище, умів порушувати при цьому в нашій душі цілі акорди почуттів і уявлень, які б поривали нашу фантазію у якийсь далекий, безмежний простір, відкривали перед нами далекі горизонти думки і мрії, щоб... кожний вірш був неначе тісним віконцем в безкінечність».
Багато знавців доходять думки, що символізм – це не тільки поетична школа, якій притаманна певна сума виражальних засобів, а й світобачення. Традиційно символізм асоціюється з іменами Рембо, Малларме, Верхарна, Рільке, Блока, Бєлого у світовій поезії, а в українській літературі – з іменами М. Вороного, О.Олеся, Г.Чупринки, П. Карманського, В. Пачовського. На відміну від європейського і російського символізму, в українському менше містицизму, більше відгуків на життя, помітне небайдуже ставлення до ідеї національного визволення.

Крім символізму, в поезії М. Вороного можна також знайти відчутні риси неоромантизму і реалізму.
Робота зі словничками - довідниками «Літературні стилі».
Робота з текстами поезій.


Вірш «Інфанта» увійшов до поетичного циклу « Лілеї й рубін» (1907- 1922). У центрі твору – узагальнено – ідеалізований жіночий образ. Мотив захоплення красою жінки – наскрізний .
( презентація вірша М.Вороного «Інфанта»)

Обмін враженнями щодо прочитаного, словникова робота.

Інфанта – дитина, принцеса королівського роду в Іспанії та Португалії
(Демонстрація репродукції картини Дієго Веласкеса «Інфанта»)

Евристична бесіда.

У центрі поезії «Інфанта» - узагальнено – ідеалізований жіночий образ, який є сюжетним стрижнем твору. Згадка про революцію в даному випадку – це данина естетиці доби соціальних перетворень, ускладнена метафора.
Подивіться ще раз на картину. Як ви думаєте, чому в поета виникла асоціація з революцією? (Можливо, через червоний колір).
Знайдіть у творі авторські новотвори, неологізми. Яка їхня роль?
Які образи поезії «Інфанта», на ваш погляд, символічні, які асоціації вони викликають, чому?
Асоціативні звязки з якими творами світової (російської) літератури можна знайти, читаючи цю поезію? (О. Блок «Двенадцать» та ін.)
Коментар учителя:
Вірш «Інфанта» - зразок інтимної лірики поета. У ньому М. Вороний розмірковує над враженням, яке справила на нього старовинна картина під такою ж назвою. Твір починається романтичною пейзажною картиною, у якій багато авторських неологізмів, створених його поетичною уявою
( «проміннострунними», « мрійнотканому», «вогнелунними»). З чуттям «побожної хвали» ліричний герой оспівує, жіночу красу, що, виринувши із глибини століть, залишилася вічною й нетлінною.

А світ продовжує жити, у ньому є завжди « два мечі» - добро та зло, і це слід сприймати як належне . червоний колір полотна нагадав поетові червоні заграви революції.
Образи – символи – Революція, червона заграва, меч – повернення до реалій часу, передчуття біди.
Для символістів, як і для представників інших модерністських стилів, форма вірша, художні засоби набували дуже великого значення: важливо не стільки що сказати, а як сказати. Витончену форму та яскраві тропи має вірш «Блакитна панна» написана 1912 року і відкриває цикл «Гротески».
Провідні мотиви твору – возвеличення краси природи та єдність її з мистецтвом.
Презентація поезії «Блакитна панна».
Самостійна робота в парах за запитаннями.
Тема вірша.
Які засоби використовує автор для створення образу весни?
Визначте вид лірики.
Поясніть значення слів: осанна, арабески, фрески, гротески, блавати.
Доведіть, що твір неоромантичний.
(демонстрація ілюстрацій до поезії)
Коментар учителя:
Поезія «Блакитна панна» - взірець пейзажної лірики. Поет М.Вороний оспівав весну як блакитну панну. Поряд зі звичними, традиційними у фольклорі та в літературі засобами виразності (весна запашна, чарівна, у прозорих шатах, у серпанках) автор використовує біблійну урочисту лексику ( «Осанна!»), метафори («в душі моїй, в сяйві мрій Вються хмелем арабески»), мистецькі терміни (арабески, фрески, гротески). І це надає творові неповторне інтелектуально – мистецьке естетичне забарвлення.
Узагальнення вивченого матеріалу.
Самостійнаробота з підручником (ст. 226 – 228):скласти тези виступу за темою «Особливості поетичного стилю М. Вороного»
Найхарактерніша риса поезій – музикальність.
Звернення до різноманітних віршових розмірів.
Різноманітна строфічна будова (двовірш, терцети, пяти – шестирядковастрофа).
Багатство, краса, чистота мови.
Використання образів – символів.
«Гронування» : скласти гроно «Поезія М. Вороного»
Модерніст – новатор – символізм – неоромантизм – тонкий лірик – співець краси – закоханий поет.
Підсумки уроку
Інтерактивна вправа «Мікрофон».
Продовжіть речення: « Поезія М. Вороного справила на мене...», «Мені сподобався вірш.., тому що...», «Мене вразило...»
Домашнє завдання.
Вивчити напамять поезію М. Вороного «Блакитна панна», опрацювати статтю підручника ст. 225 – 230; індивідуально: підготувати повідомлення про життя і творчість О. Олеся.
15