Наукова робота на тему Функції архаїзмів у збірці Валерія Шевчука У череві апокаліптичного звіра

Функції архаїзмів
у збірці Валерія Шевчука
«У череві апокаліптичного звіра»
НАУКОВА РОБОТА

Виконала :
Максименюк В.І.












Зміст
Вступ
Основна частина
Розділ 1.Архаїзми.Значення та функції..
Розділ 2. Архаїчна лексика у збірці Валерія Шевчука «У череві апокаліптичного звіра»
Висновки..
















Темою моєї наукової роботи є «Функції архаїзмів у збірці Валерія Шевчука «У череві апокаліптичного звіра».
Упродовж останніх десятиріч архаїзми та історизми вивчаються досить інтенсивно, незважаючи на труднощі. Архаїзми та історизми належать до пасивного шару лексики національної мови.
Словник мови містить активний шар лексики, що постійно використовується носіями мови і не має відтінку новизни чи давності, і пасивний, до якого належать застарілі слова й неологізми.
Застарілими словами, або архаїзмами (від гр. archais - давній), називаються слова, які вийшли чи виходять з активного вжитку. Вони поділяються на дві великі групи: історизми і власне архаїзми, або стилістичні архаїзми. Історизми позначають поняття, що зникли у процесі історичного розвитку: смерд, тивун, князь, поміщик, волость, кунтуш, очіпок, мушкет, гаківниця, гетьман, хорунжий, лихвар. Власне архаїзми - це витіснені іншими синонімами назви понять, які продовжують існувати й нині: град (місто), враг (ворог), вої (воїни), страж (сторож) тощо.
Застаріла лексика широко використовується письменниками, істориками, журналістами, у певних випадках звичайними мовцями. Поряд із цим, архаїзми та історизми являють собою також актуальну лінгвістичну проблему, оскільки їх дослідження унаочнює процеси змінності мови, робить можливим визначити часові рамки її еволюції, передбачити подальший розвиток тощо.
Дослідження джерел, семантики й структури архаїзмів та історизмів створили міцну теоретичну базу для вивчення мовностилістичних аспектів функціонування цих шарів лексики у мові художніх творів. У цьому напрямку працювали Л.Г.Авксентьєв, А.С.Аксамитов, М.Ф.Алефіренко, В.Л.Архангельський, Н.Д.Бабич, А.М.Бабкін, Л.А.Булаховський, Ф.П.Медведєв, В.М.Мокієнко, Г.М.Удовиченко, В.Д.Ужченко та ін..
Цінний матеріал, що містить архаїзми зафіксовано у лексичних словниках за редакцією М.М. Онишкевич, С.Панцьо, В.А.Чабаненко, М.М.Корзонюк, А.Т.Сизько, у матеріалах до тлумачних словників та словників фразем А.П.Грищенко, М.Т.Доленко, Н.Д.Бабич, О.С.Юрченко, Л.І.Ройзензон, С.І.Ройзензон, А.О.Івченко, В.С. Калашника.
Отже, об`єктом дослідження в моїй науковій роботі стала архаїчна лексика у збірці Валерія Шевчука «У череві апокаліптичного звіра».
Предмет дослідження - архаїчне значення слів в українській мові, класифікація архаїзмів та функції їх у художньому тексті.
Мета наукової роботи – дослідити архаїчну лексику у збірці Валерія Шевчука «У череві апокаліптичного звіра», класифікувати виявлені архаїзми за поданою нижче класифікацією, з’ясувати стилістичні функції архаїзмів у художніх творах.
Досягнення мети передбачало розв`язати такі завдання:
- визначити співвідношення функціонування архаїчних значень слів у творах Валерія Шевчука;
- окреслити мовностилістичні функції архаїчних значень слів у збірці Валерія Шевчука «У череві апокаліптичного звіра»;
- розвивати вміння визначати у тексті архаїзми та класифікувати їх на окремі групи.
Мета та завдання визначили методи дослідження, які застосовувалися в роботі. Використано загальнонаукові та лінгвістичні методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, описовий метод, статистичні прийоми, системний аналіз.
Джерелом для дослідження архаїчної лексики у роботі послужили твори Валерія Шевчука, зокрема збірка історичних повістей та оповідань «У череві апокаліптичного звіра».
Валерій Шевчук – одна з найяскравіших постатей в інтелектуально-філософській, психологічній прозі української літератури ХХ ст.
Валерій Шевчук належить до авторів із доволі усталеними, добре напрацьованими й відносно передбачуваними у вітчизняному літературному контексті тематикою, проблематикою і поетикою. Його твори насичені різними шарами лексики. У тому числі в процесі нашого дослідження ми виявили велику кількість застарілої лексики – історизмів та архаїзмів. На мою думку,автор вживає архаїзми у своїй збірці для відтворення історичного колориту тієї доби,про яку йдеться у творах,для точнішого розуміння тогочасної суспільної системи та людського побуту.
У роботі досліджений матеріал класифікований за такими рубриками:
1) власне лексичніархаїзми- слова, що застаріли в цілому (чадо, ректи);
2) лексико-фонетичні архаїзми слова, що відрізняються від сучасних варіантів тільки одним або кількома звуками, або місцем наголосу (сей, пашпорт, глас, піїт);
3) лексико-морфологічні архаїзми – застарілі словоформи та граматичні характеристики слова (люде);
4) лексико-словотворчі архаїзми - слова, що відрізняються від сучасних спільнокореневих синонімів словотворчими форматом – суфікс або префікс (податель, возгордитися);
5) лексико-семантичні архаїзми - слова, у яких застарілим є лише окреме значення (броня у значенні зброя).









Розділ1. Архаїзми.Значення та функції
Розуміння проблеми розчахнутого світу висловлює Валерій Шевчук у збірці «У череві апокаліптичного звіра». Важливу композиційну роль відведено системі міфічних, демонологічних,фольклорних,біблійних образів,які набувають символічного значення, семантичного багатоголосся. Серед міфопоетичних образів виділяються образи карликів або дрібнолюдків;дерево життя та дерево пам’яті . Образ кола або сфери як модель світу набуває найрізноманітніших форм:колеса-зміяки; страхітливої сферичної хмари чорного або й білого пилу;гадюки,що кусає свій хвіст; величезного ока-колодязя;як клубка прозорих змій. У творах циклу чимало цитат і ремінісценцій з біблійних текстів- розповідь з апокаліпсису про жнива і збирання винограду та уривки з молитов « Отче наш» та « Богородице Діво,радуйся»,алюзії і цитати з творів Лазаря Барановича («Веселка в небі- втішитись треба»),Григорія Сковороди («Ах ти,нудьго проклятая!», « У горі певну втіху приносять сльози»).
В.Шевчук – відомий знавець української старожитності. Його історичні романи й повісті відображають перш за все етапи формування духовного світу нашого народу в ту чи іншу епоху.
Автор вживає матеріальні архаїзми з метою створення мовного колориту певної історичної епохи. Наприклад, епоха в Україні, коли відбуваються соціально-політичні й релігійні потрясіння.
Архаїзм-1. мовна одиниця,що на даному етапі є застарілою в мові або зовсім вийшла із загального вжитку.(Українська мова.Енциклопедія); 2.у загальному визначенні називають слова,що вийшли з широкого вжитку й перейшли до так званого пасивного запасу лексики національної мови.У більш точному розумінні до архаїзмів належать слова, «що називають такі предмети чи поняття,які самі по собі аж ніяк не застаріли,але для позначення яких тепер користуються іншими словами». Від інших застарілих слів ,зокрема історизмів,архаїзми відрізняються тим,що мають у сучасній мові синоніми (дані з інтернету).
Відповідно до мовного рівня розрізняють:а) лексичні архаїзми(застарілі слова – волока,корх,полуланок),б)фразеологічні архаїзми(во врем’я оно,ситник берднику не товариш),в)фонетичні архаїзми- збереження в певній фонетичній позиції звука,заміною якого в сучасній мові виступає інший (о замість і в ново закритих складах,наприклад,у мові дум :вольний,невольник,безродний; із/іс як варіант інтерфікса з :ізгаснути),г)морфонологічні архаїзми-наприклад, збереження чергувань другої палаталізації у Називному відмінку множини( друзи,птаси),д)словотвірно-афіксальний або суто словотвірні архаїзми,тобто застарілі моделі словотворення,наприклад,непродуктивна тепер модель позначення сина і дочки від найменування батька за допомогою суфікса –енк-(о) та –івн-(а) –(бондаренко і бондарівна),моделі субстантивації відносних прикметників у формі середнього роду для позначення різного роду грошових зборів,мита на зразок подушне,мостове (у сучасній мові їх лишилося небагато:базарне,містове,відкупне),е)морфологічні архаїзми- збереження давніх особливостей формотворення словозміни,відмерлих граматичних категорій,наприклад,нестягнені форми слів прикметникового відмінювання (молодая-ж.р., молодеє-с.р.),короткі форми прикметників у функції означення (фолькл. «дрібен дощик іде»),форми наказового способу 2 особи множини дієслів з нередукованим закінченням – іте («Кайдани порвіте і вражою злою кров’ю Волю окропіте»- у Т.Шевченка), атематичні дієслова,форми перфекта в 2 особі однини («не загинув єси» - в Думі, «прозрів єси»- у Т.Шевченка, форми дієприслівників теперішнього часу без суфікса – чи(ходя,сидя,лежа : «Полюбила козаченька При місяці стоя» - народної пісні),є) синтаксичні архаїзми,наприклад,форма Називного-Знахідного відмінку при назвах осіб («Через рідну неньку,через рідні сестри», «Перечула через люди,Що батенько в гості буде»), уживання зі значенням діяча або знаряддя конструкції «від+ род.в» форма Орудного відмінку ( « дарований від Бога», «Од серпа колосся жнуться»).
Деякі архаїзми зберігаються тільки в стійких словосполученнях ,наприклад, «святая святих», «многая літа»( старі форми середнього роду множини зі старослов’янської мови).
Архаїзми вживаються обмежено ,в певних мовних стилях,зокрема в мові фольклору (найбільше в думах),поезії, або з певними стилістичними настановами. Останнє стосується головним чином архаїзмів книжного походження,насамперед старослов’янізмів ( у новій українській літературі до старослов’янізмів часто звертався Т.Шевченко). Архаїзми використовуються для відтворення мовного колориту минулих епох для мовної характеристики представників православного духівництва (старослов’янізми),для надання мові піднесено-урочистого («Благословенна ти в віках,як сонце наше благовісне,як віщий білокрилий птах» - М.Рильський)або навпаки,жартівливого чи іронічно-сатиричного (умре(форма аориста)).
Застарілі слова- слова,а такої їхні окремі значення та номінативні словосполучення ,що на даному етапі розвитку мови вийшли із загального вжитку. За ступенем застарілості виділяють :1)слова,що вже зовсім не вживаються в мовній практиці,наприклад,такі назви спорідненості,як брату чадо,братанич,братичич,синовець – син брата;сестринець,сестричич –син сестри;2)слова,що в сучасній мові вживаються рідко (належать до пасивного словника) з певними стилістичними настановами і здебільшого зрозумілі мовцям : брань- битва,дука,панотець,паніматка- як шанобливі назви батька і матері. Ряд застарілих слів залишається тільки в стійких словосполученнях : три чисниці до смерті,не йняти віри. Серед застарілих слів виділяють історизми й архаїзми.
Історизми- слова або їх окремі значення ,що вийшли з ужитку разом з позначуваними ними реаліями і не мають у сучасній мові синонімічних замінників.
Архаїзми- це витіснені іншими синонімами назви понять,що існують і в наш час.
Розрізняють такі типи архаїзмів:1) власне лексичні - слова,що застаріли в цілому (чадо,ректи);2)лексико-фонетичні,що відрізняються від сучасних варіантів тільки 1 або кількома звуками,або місцем наголосу(сей,пашпорт,глас,піїт);3) лексико-морфологічні – застарілі словоформи та граматичні характеристики слова ( люде-люди);4) лексико-словотворчі,що відрізняються від сучасних спільнокореневих синонімів словотворчими форматом – суфікс або префікс (податель,возгордетися); 5)лексико-семантичні,у яких застарілим є лише окреме значення (броня у значенні зброя).
( За Енциклопедією української мови)
Підручник«Сучасна українська мова. Фонетика. Фонологія. Орфоепія.Графіка.Орфографія.Лексикологія.Лексикографія за редакцією О.І.Бондар,Ю.О.Карпенко,М.Л. Микитин-Дружинець» подає наступні відомості про архаїзми.Застарілі слова або лексичні архаїзми-це слова ,які вийшли або виходять з активного вжитку.Серед них розрізняють дві групи.
1.Матеріальні архаїзми,або історизми.До цієї групи належать застарілі слова,які вийшли з ужитку внаслідок зникнення реалій,які вони позначали.Наприклад,вудра,зубці,лемішка,путря,соломаха,шпундри,шулик,щерба,варенуха,сирівець,сита(назви страв і напоїв);жупан,запаска,кирея,намітка,очіпок,плахта,свита,сіряк,чемерки (назви одягу);гака,драпак,копистка,коцюба,жорно,рало,рогач,ціп(назви знарядь праці);булава,гаківниця,меч,мугир,мушкет,пірнач,самопал,ятаган (назви зброї);бондар,гутник,кушнір,лакей,лимар,покоївка,стельмах (назви професій);волость,земство,панщина,подушне,ратуша,війт,гетьман,неп, осавула,пристав,урядник,комнезам,кріпак,трудодень,челядь (назви суспільно-політичних утворень,урядових чинів тощо);братчина, пострижини,зливки,вертеп,вечорниці, досвітки,гилка,дук,перестриби, цурка (назви народних звичаїв,традицій,розваг); аршин, верста,гони,гріш,золотник,копа,лікоть,вершок,пуд,сажень, чисниця,шаг, шеляг (назви одиниць виміру).
2.Стилістичні архаїзми.Це застарілі слова,які вийшли з ужитку внаслідок витіснення їх синонімами. Наприклад,аеропорт-літак, акумулювати-панікувати,амбасада-посольство, анальфабет-неграмотний, базаринка-хабар,бровар- пивовар,вагадло-маятник, відпис-відповідь, віче-мітинг, солярня-перукарня, гратулювати- вітати,зело-дуже,імпет-натиск, мамут-мамонт,нотар- нотаріус, потяти-вбити,ралець-подарунок, рамено- плече,ректи-говорити, сочка- лінза, стежа-дозір,тлін-останки, цина- олово, чадо-дитина, щабельна-портупея. Стилістичні архаїзми,найчастіше старослов’янського походження,вживають у текстах з метою створення певного емоційно-експресивного забарвлення,напр..: Німим отверзуться уста(Т.Шевченко);Жона відважна,діва гріховна гряде до нас (П.Тичина).
За ступенем застарілості серед лексичних архаїзмів виокремлюють:
1)застарілі слова,що зовсім не вживаються в мовленні,напр.: вагадло(маятник),імпет(натиск),мугир(гармата типу гаубиці),опанча(верхній одяг халатоподібного типу),потяти(вбити),путря(страва з не подрібненої ячмінної крупи),ралець(подарунок),цина(олово),шаг(дрібна монета).
2)застарілі слова,які зрідка вживаються в сучасному українському мовленні,напр..:амбасада,булава,вечорниці, вікторія, віче,гетьман, культуризм , лакей,пуд,ректи,свита, ціп.
Для лексичної системи сучасної української мови характерні й такі слова,які частково втратили чи втрачають активне функціонування,напр..: альбуцид,атлетизм,дьоготь,ЕОМ,загс,колгосп,комсомол,партзбори,,фортуна. Їх ще не можна назвати архаїзмами.Щодо деяких інших слів відбувається зворотний процес:вони переходять із розряду застарілих до активної лексики,проте ще не досягли широкого вживання,напр..: забій , літовище,однострій,поспіль. Деякі лексичні архаїзми унаслідок суспільно-політичних змін повернулися до активного словника,напр.:акциз,акція, вінчання, гімназія,дивіденд,ліцей,хрестини тощо.
Тематичні групи архаїзмів,значення слів архаїзмів у тлумачному словнику української мови (А.Івченка)
Власне архаїзми поділяють на кілька груп. На основі класифікацій, поданих у сучасних лексикологічних дослідженнях, формулюємо узагальнювальну типологію і проілюструємо прикладами. Найпоширенішою є концептуально - семантична група, що охоплює номінації, пов'язані з людиною, її діяльністю, побутом. Цю групу поділяють на тематичні підгрупи (на означення самої людини, її вікових особливостей, різновидів спорідненості, органів і частин людського тіла та ін.).
При цьому виходимо з корелятивної пари: архаїзм - трансномінатив.
Шар лексики, що виражає родинні стосунки, репрезентовано номенами: отець - батько, матер - мати, муж - чоловік, жена - жінка, чадо - дитина. Лексика на позначення частин і органів людського тіла виражають пари: уста - губи, длань - долоня, перси - груди, чоло - лоб, ланіти - щоки, чрево - черево. У групі лексики на позначення діяльності людини та її органів виявлено синонімічні ряди архаїчної лексики. Найчисельнішим з них є ряд дієслів у значенні „говорити, висловлювати думку”: благовістити, веліти, воспівати, восхвалити, глаголити, гласити, ректи, славословити, стенати. Цей ряд також передбачає відповідні трансномінативи. Тематична група на позначення назв птахів та тварин реперзентована лексичними парами на зразок: зигзиця - зозуля, козлище - цап.Своєрідну групу слів становлять номінації на позначення часових понять. Оскільки темпоральна лексика дуже давня за походженням і переважна більшість цих лексем утворилася ще у спільнослов'янський період.
Архаїчну лексику класифікують за різновидами: власне лексичний, лексико-словотвірний, лексико-морфологічний, лексико-фонетичний, семантичний.
Історизми класифікують за тематичними групами: суспільно-політична лексика, що включає мовні одиниці на позначення соціальної організації суспільства, відносин у ньому: вінценосний, вольний, гетьман, добродій, кесар, краля, лановий, лицар, любомудр, наказний, одукований, патрицій, хан, цар, штампований та ін. До цієї групи можна віднести лексико-семантичну підгрупу слів на позначення відношення „людина - релігія”, репрезентовану такими лексемами: бусурман, лукавий, нехрист, нечестивий, помазаник, творитель, уніат.
Окрему підгрупу становлять слова на позначення національної належності: жид, жидівка, кацап, лях, моголи, русичі, турчин, хохол, черкес та ін.; військова лексика: воєвода, гайдамак, гаківниця, дружина, запорожець, козак, легіон, ратище, соцький. Засвідчено також лексеми на позначення реалій старовинного військового спорядження: збруя, меч, ратище, спис, шолом і кілька назв на означення реалій старого флоту: байдак, галера, чайка;соціально-економічна лексика, що включає слова на позначення осіб, пов'язаних з певним родом занять: бурлака, ватажник, ворожка, гречкосій, знахарка, каламар, карбівничий, книгар, книжник, орандар, орандарка, орарь, піїт, трубадур, характерник, шинкар, шинкарка та ін. Сюди долучаємо підгрупу слів на позначення одиниць виміру та ваги (аршин, верста, віз, відро, ґрунт, миля, міліон, пуд, фунт, упруг), а також ряд лексем на означення старовинних монет, грошових одиниць: гріш, гривня, дукат, злато, злото, золотий, золото, копа, півкопи, таляр, червінець, шаг, шажок, шеляг; лексика на означення реалій соціального та індивідуального побуту, зокрема: назви будівель, споруд: кишло, куща, палата, світлиця, харем, храм, храмина, чертоги; назви громадських закладів: корчма, оранда, шинок; назви службових приміщень: острог, хурдиґа; назви предметів одягу, взуття: жупан, запаска, кирея, свита, сіряк, онуча, плахта; назви страв та напоїв: кав'яр, куліш, мед, оковита, опріснок та ін.
Розглянута застаріла лексика різна за розвитком семантики. Одні лексеми розширили її, інші - звузили. Це засвідчують різні напрямки еволюційних процесів у становленні того чи іншого значення слова. Тому хронологічно маркована лексика має значні потенційні стилістичні можливості, що реалізуються у взаємодії цих лексем із загальновживаними словами на фонемному, лексичному та функціональному рівнях. Архаїзми в художньому тексті перебувають у більш актуальній стилістичній позиції, ніж історизми, оскільки на тлі своїх нейтральних синонімів їхня незвичність, експресивність здаються виразнішими. Можливість використання цієї групи лексики у переносному значенні і в системі тропів підсилює їхній стилістичний потенціал. Архаїзми у художньому творі є засобом створення патетики, а також комічного і сатиричного ефектів.
З погляду походження аналізована лексика різноманітна. Її основу складають власне слов'янські лексеми, частина яких бере початок з епохи спільнослов'янської мовної єдності, частина - старослов'янського походження, частина виникла на спільносхіднослов'янському мовному rрунті ще в епоху Київської Русі, частина ж - пізнішого (власне українського) походження. Серед досліджуваних лексем багато запозичень з російської, польської та тюркських мов, що пояснюємо тісними геополітичними контактами українців із сусідніми народами.
В художніх творах архаїзми можуть використовуватись з метою :1) відтворення історичного колориту тієї доби,про яку йдеться у творі, наприклад: «А паче всього він хоче,- тут сотник обернувся до Зашойського, -він хоче,щоб козацтву реєстровому якнайскоріше таки виплатили державне утримання(І.Ле); 2)мовної характеристики особи,яка говорить,наприклад: «Мир дому і живущим в ньому,- сказав Балабуха,обнявши отця Степана» (І.Нечуй-Левицький); 3)надання мові відтінку урочистості, схвильованої піднесеності над звичайною,побутовою формою вираження,напр.: « Світ вольний,несповитий» (Т.Шевченко), «Що ти за сила єси?»(П.Тичина); 4)створення комічного враження , наприклад: « Турн тяжку боль одоліває, к Енею руки простягає і мову слезную рече» (І. Котляревський).
Незважаючи на це, феномен «архаїзація» є мало дослідженим у сучасному мовознавстві. Не існує, навіть, повного зібрання застарілих слів. А відомості про діахронічно марковану лексику, які пропонують тлумачні словники, є суперечливими .Редактори словників, не маючи змогу проводити об’ємні дослідження, користуються власною інтуїцією та досвідом, які часто є недостатніми.









Розділ 2
Архаїчна лексика у збірці Валерія Шевчука
«У череві апокаліптичного звіра»
Твори Валерія Шевчука стали джерелом для вивчення і дослідження застарілої лексики в моїй роботі. Архаїчна лексика у автора представлена широким колом власне лексичних, лексико-фонетичних, лексико-словотвірних, лексико-семантичних архаїзмів. Класифікацію слів за цим принципом я провела відповідно до вимог Енциклопедичного словника, за яким архаїзми поділяються на:
1) власне лексичні - слова, що застаріли в цілому;
2) лексико-фонетичні – слова, що відрізняються від сучасних варіантів тільки одним або кількома звуками, або місцем наголосу;
3) лексико-морфологічні – застарілі словоформи та граматичні характеристики слова;
4) лексико-словотворчі – слова, що відрізняються від сучасних спільнокореневих синонімів словотворчими форматом – суфікс або префікс;
5) лексико-семантичні – слова, у яких застарілим є лише окреме значення.
Для прикладу наведу уривок із збірки В.Шевчука, який є яскравим відображенням історичної епохи, та насичений різноманітними архаїзмами.
Хіба ж я не жила боговгодно й чесно?
Це мусиш знати сама. Але щось чинила не так, коли люди від тебе відвернулися. Уподібнюватися до інших треба, а не відрізнятися, бо гординя - однин із великих гріхів людських. Хай книжки читає твій муж, а ти знай жіноче діло, тобі належне.
Я жіночого діла в домі не занедбую, отче,- впустила очі Катерина.
Жіноче діло ведеться не тільки в домі, - сказав патер Маркус,- але і в світі. Бо коли ти жона в домі, а до інших жон гординю тримаєш - це також гріх.
Що ж мені робити, отче?
Молись й уповай! Покірлива будь і добра! Ходи в храм щодня, до сусідок своїх підійди, перепроси їх і упокорись.
Архаїзми «муж», «уповай», «боговгодно» можна віднести до власне лексичної групи архаїзмів, «упокорись» - до лексико-словотвірної групи; «жона» - до лексико-фонетичної групи.
А тепер проведемо класифікацію всіх вибраних архаїзмів із дослідженого твору і проведемо відповідність із сучасною лексикою.
1. До власне лексичної групи належать:
- багатознання - багаж знань. Наша церква - це шлях до неземного, вона не чваниться багатознанням, ані земною могутністю, як римська; наша церква - церква смиренна, духовного приниження, балаганного убозтва [20;49];
- біснуватися – злитися. Так воно, зрештою, бувало завжди: витворяв казна-що, біснувався, скаженів під час бенкетів, а потім смиренно приходив до священників [20;10];
- боговгодно – відповідно Божим заповідям. Хіба ж я не жила боговгодно й чесно? [20;28];
- васальний – феодальний. Було послано до міста посланця непокірному Володимирові Ольгердовичу, який усе ще відмовлявся визнати власну васальну залежність од Вітовта, а військо почало неквапно готуватися до приступу[20;3];
- вельми – дуже. Але їдка,чорна рука, а може, й лапа апокаліптичного звіра, зчавила йому серце, і він засміявся саркастично, бо йому вельми захотілося погасити оце натхненне обличчя божевільного ченця, та й не захоплення відчув, а легкий страх [20;14];
- верва - мотузка. Але без тебе я пропаду, бо ми у цьому світі зв’язані однією вервою[20;101];
- вивідчо – пильно. Чернець дивився на нього вивідчо, ніби хотів щось сказати, але не зважувався на відверте слово [20;4];
- відказати – відповісти. Землі, з якої я прийшов, - гордо відказав Скиригайло [20;8];
- військо - армія. Було послано до міста посланця непокірному Володимирові Ольгердовичу, який усе ще відмовлявся визнати власну васальну залежність од Вітовта, а військо почало неквапно готуватися до приступу[20;3];
- возліяння - посиденьки. Отець Григорій запросив до себе в гостину отця Павла, і вони почали звичне возліяння, до якого буди більше ніж охочі,а мали ще й ту слабкість, що коли починали, то зупинитися довго не могли [20;136];
- вуста - губи. Сухі Хомині вуста ледь роз’їхалися в усмішці[20;4];
- город – місто. Чи не хотів би княже,пройтися вулицями города, якого ти став володарем?[ 20;7];
- дрібнолюдки – карлики. Патріарх мав одну маленьку слабкість, у стосунку з людьми вдавався до такої собі гри, наприклад, уявляв собі людей дрібнолюдками[20;48];
- дружина - армія. Листя тієї осені майже зовсім опало,коли Володимир Ольгердович покинув Київ, спорядивши свого майна на тисячу возів і повівши за ними власну бойову дружину [20;6];
- звідати - зрозуміти. Зло, що триває, смерть не вбиває, добре я звідав [ 20;110];
- згага - спрага. Але Скиригайло за банкетним столом не міг багато міркувати - все більшу й більшу відчував згагу, все більше й більше наливався трунком, хоч добре знав, чим це все скінчиться[20;5];
- зізволення - дозвіл. Але Дмирищиха немилосердно заявила, що без презента свого зізволення не дасть [20;133];
- з’явити - показати. З’яви істину, - мовив урочисто патер Йоганес,- щоб я не добивавсь у тебе правди іншими шляхами [20;32];
- калитка - гаманець. Тільки цим можу навчати шанувати себе й любити. А ще тим, - показав на калитку [20;16];
- каправі - малі. Поганяв коней у возі маленький парапет із рідким зарослям на обличчі та каправими оченятами[20;19];
- карновухість - малі вуха. Відразу ж упала в очі Гедеонова карновухість - справді, вуха в єпископа були до смішного малі[20;54];
- картати - дорікати. І це так його схвилювало, що він аж прокинувся й довго сидів у кріслі, очунюючи й отямлюючись, картаючи себе за те, що полінувався дістатися до ліжка, щоб заснути нормально[20;26];
- кіннотники - вершники. Його супроводжував віз під шкірою із катом та секретарем і кілька озброєних кіннотників [20;19];
- катедра - звання. Московський князь Дмитро Іванович не дав Киприянові катедри митрополита всія Русі, але, коли помер вибранець Дмитровський Митяй, Кипріян таки став митрополитом московським [20;9];
- конче – обов’язково, вкрай. Це було вчинено й справді, бо в патера Йоганеса була одна слабкість: після доброї їжі він конче мав передрімнути, притому сонливість накопичувалася на нього лавиною і знагла захоплювала-сидів тоді чи лежав [20;26];
- конюший - Викинь на смітника! - буркнув Скиригайло і важкою ходою рушив у покої, супроводжений покойовим, чашником та конюшим[20;11];
- ліпше - краще. Розкажи мені ліпше те, що посланець твій заповідав: де тут найліпші ловчі місця?[20;17];
- любаска - коханка. Ну, звісно, та диявольниця була Агріпповою любаскою, не інакше, а він нещадно збиткується з його, Шпінглерової, схильності до сентименту давньої дружби [20;23];
- мудрація - мудрість. Всі його підрахунки і мудрації якнайменше в’язалися із цим вечором[20;59];
- марнославство – пихатість, гонористість. Але його марнославство, ба врешті й місія була дуже вже великі, щоб дозволити собі, як побитому псу, забратися геть[20;57];
- мент - секунда. Отож у такий мент бачив патріарх величезний, освітлений сонцем майдан, а на ньому дрібнолюдків, отаких собі карликів[20;53];
- мислі - думки. Коли ж потопаєш у мирському, коли голова забита всілякими мирськими мислями;одне слово, коли товчешся в череві апокаліптичного звіра - чи ж відходиш од світу душею?[20;60];
- муж - чоловік. Хай книжки читає твій муж, а ти знай жіноче діло, тобі належне[20;28];
- невидаль - небачене. Але що за невидаль: пан побавився з хлопками [20;8];
- неґречність - неввічливість. Гаразд, я заїду до нього перед полюванням,- мовив Скиригайло, подумавши, що це може стати початком його каяття: одарить принагідно намісника й попросить вибачити йому неґречності, які допустив, бенкетуючи [20;14];
- опертя - опора. Чи знаєш, що таке втратити опертя у світі? [20;72];
- пащекуха – балакуха, базіка. Очевидно, та пащекуха рознесла про неї якісь брехні, омовила її, розповіла про ті ущипливі, але цілком добродушні кпини щодо сусідок, які Катарина в сімейному колі часом дозволяла[20;27];
- пожиток - користь. Щоб у цій руці, - він показав кулака, великого, порослого на затиллі жорстким волоссям, - тримати край у покорі й мати собі з того пожиток [20;8];
- покої - кімната. Викинь на смітника! - буркнув Скиригайло і важкою ходою рушив у покої, супроводжений покойовим, чашником та конюшим[20;11];
- покойовий – слуга у покоях. Викинь на смітника! - буркнув Скиригайло і важкою ходою рушив у покої, супроводжений покойовим, чашником та конюшим[20;11];
- приключка - пригода. Нічого особливого чи значного,але великі біди починаються з малих приключок [20;133];
- прохачі - жебраки. А якось пробував у її домі полковник Танський, саме той Танський, котрий як оповідають, повівся нестатечно з посланими прохачами милостини від антіохійського патріарха[20;138];
- пувички – ґудзики. І все, що хотіла сказати, виповіла відразу, як опинилася перед патером з кирпатим носиком, пухкими губами й пувичками-очима, адже з дитинства була навчена довіряти духовній особі[20;36];
- пугар – келих, кубок. Хома випив ще кілька пугарів травника й пішов у Святу Софію [20;17];
- смиренно – покірно. Так воно, зрештою, бувало завжди: витворяв казна-що, біснувався, скаженів під час бенкетів, а потім смиренно приходив до священників [20;10];
- тямовитий - розумний. Дионизій завжди був тямковитий, він підвівся й попросив дозволу вийти [20;47];
- трунки - напої. Коли чоловік ужиє хмільних трунків, йому здається, що п’яний не він, а всі люди навколо, - може, так і мені світ здається несповна розуму, бо я й сам такий?[20;93];
- уповати – сподіватися. Молись й уповай[20;28];
- уздріла - побачила. Увіч уздріла, як чорніє його кругле лице з кирпатим носиком, пухкими вустами з павичками очей; з лоба Йоганеса Шпінглера раптом почали пнутися ріжки, а коли опустила очі, уздріла, що ноги патерові обросли щетиною, замість чобіт у нього-ратиці [20;43];
- цуг – спосіб запрягання коней. Однорядки й корзни наші здаються смішними, давай теперечки цуг,кабаток,страдеток і делій[20;48].
- чашник – слуга, що завідував напоями. Викинь на смітника! - буркнув Скиригайло і важкою ходою рушив у покої, супроводжений покойовим, чашником та конюшим[20;11];
- чванитися – виявляти пиху, гордитися. Наша церква - це шлях до неземного, вона не чваниться багато знанням, ані земною могутністю[20;49];
- чинити – робити. В неї було закляте тіло,і вона ледве дибала, в неї була бридка ураза від того, що з нею чинили, але раділа хоч би з того, що могла розправити закляті члени, що в спину не в’їдаються ребра колоди[20;36];
- шинок – заклад, де продавалися спиртні напої. Всі братчики мають ходити повсюдно - по вулицях, шинках, базарах, проходили за стіни домів,де чиниться невшетечне діло,- знати душі всіх мирян, які навідують наші церкви [20;61];
- штоф – скляний посуд, що мав 1/10 відра. Іоанн знову підніс до рота штофа і відпив із нього[20;122].
Власне лексичні архаїзми допомагають автору чітко зобразити побут тієї епохи, яка описана у творах, відтворити історичний колорит певної доби, надати мові художньої виразності образам. Всього в тексті використано 55 власне-лексичних архаїзмів.
2. До лексико-морфологічних відношу слово
-попросіте - попросіть. Попросіте ліпше пана диякона[20;116].
Архаїзм допомагає зробити мовну характеристику особи, яка говорить.
3. До лексико-семантичної групи належать такі слова:
- бубв’яніти – товстіти. Іоанн Московський зник і більше до нас ніколи не приходив, а жінка моя через певний час почала бубв’яніти [20;159];
- відати – знати. Відаю це,- сказав патріарх [20;51];
- задудніли - почулися. І знову задудніли в коридорі кроки,і знову прийшли до неї ті брутальні двоє-служки пітьми, розкували її, знову зґвалтували і, даючи тумаки, погнали сутенером[20;35];
- члени - органи. В неї було закляте тіло, і вона ледве дибала, в неї була бридка ураза від того, що з нею чинили, але раділа хоч би з того, що могла розправити закляті члени, що в спину не в’їдаються ребра колоди[20;36].
В тексті наявні 4 лексико-семантичних архаїзмів.
4. До лексико-фонетичних відносяться слова:
- више - вище. Тим самим ми губимо вплив над тим вишуканим товариством, вишим панством,а це вже небезпечно[20;50];
- дибці - дибом. Коли сам опиняєшся з покійником і здається, що той починає ворушитися, аж волосся починає ставати дибці[20;103];
- діточі - дитячі. Тримати в своїх руках діточі уми - це тримати майбуття[20;62];
- завше - завжди. А зошит був завше з ним[20;21];
- зчаста - часто. Те життя не вкладалося у канони віри, а зчаста й оминали їх [20;45];
- жона – жінка. Бо коли ти жона в домі, а для інших жон гординю тримаєш - це також гріх [20;28];
- музика – музиканти. Отож Скиригайло знову закликав своїх воєвод, і вони знову пили й кричали, співали, знову грали музики, але було цього разу без дівчат[20;10];
- повсюдно – повсюди. Всі братчики мають ходити повсюдно - по вулицях, шинках, базарах, проходили за стіни домів, де чиниться невшетечне діло,- знати душі всіх мирян, які навідують наші церкви [20;61];
- таїни – таємниці. Більше він її не вчив, хоч вона прагла ввійти в таїни риторики й філософії[20;29];
- убачити – побачити. Ще відчувалося його приниження, але для того, щоб убачити те, треба було мозкового напруження[20;56];
- чигають - чекають. Людина,потрапляючи сюди, відчуває,що вона схована від цілого світу,а водночас на неї чигають небезпеки[20;45];
Лексико-фонетичні і лексико-семантичні архаїзми додають твору піднесеності, перенесення до подій минулих століть, описаних у текстах. Всього у досліджуваних творах 11 лексико-фонетичних архаїзмів.
4. Лексико-словотворчі архаїзми. До них відносяться:
- бідаха - бідолаха. Отже, я одружився з жінкою, яка пішла за мене тільки тому, зберегти своє попівське становище і не зубожіти, а інакше при, як я, доля їй, бідасі, не судила[20;126];
- ввіряти - довіряти. Ключі мені поки що не ввіряли[20;107];
- вибранець - обранець. Коли помер вибранець Дмитровий Митяй, Кипріян таки став митрополитом московським[20;9];
- відтіля - звідти. Може в нього там родичі жили чи сам відтіля[20;88];
- доносництво - донос. Отож, коли починався процес доносництва, він знаходив подібний випадок у своєму зшиткові й згідно кивав головою[20;21];
- загучати - зазвучати. Йому знову загучав у вухах Агріппин голос і те несподіване звинувачення в єретицтві[20;26];
- злочиння - злочин. І недаремне, ваша святосте,- цей нечестивець має за душею не одне злочиння [20;55];
- зненависть - ненависть. Він з присвистом удихнув повітря і захлинувся чи від страху,чи від лихого сновидного навадження, чи, може,й від зненависті [20;14];
- їство - їжа. Тут же було розставлено м’ясива й глечики з питним медом, хліби й коржі з маком і всіляке інше їство[20;15];
- м’ясиво - м’ясні страви. Тут же було розставлено м’ясива й глечики з питним медом, хліби й коржі з маком[20;15];
- обідня – церковна відправа. Дзвонили на обідню[20;18];
- підданчо - віддано. Київський князь сам виїхав назустріч Вітовтові з невеличкою свитою, впав на землю перед великим князем і підданчо поклонився[20;3];
- покара - покарання. Буде викритий і понесе покару від пастуха так само смертну, тобто й тому серед овець життя не буде[20;155];
- послух - слухняність. Непокору може виявити найзабитіший раб, володар же в таку мить мусить знайти силу загнати його назад у послух [20;57];
- погріхи - гріх. Пристрасті затемнюють нам розум, і ми, засліплені, чинимо прогріхи [20;55];
- рішенець - рішення. Зрештою замовкли, Карпо не зважувався оповісти старому про свій рішенець, а Іван, відчувши, що небіж щось не договорює, мовчки на нього дивився[20;82];
- упокоритись – скоритись. Ходив у храм щодня, до сусідок своїх підійди, перепроси їх і упокорись.[20;29].
Лексико-словотвірні архаїзми відтворюють історичний колорит тієї доби, про яку йдеться у творі. Автор вживає у своєму тексті 17 архаїзми.
Висновок
Отже,тема наукової роботи «Функції архаїзмів у збірці Валерія Шевчука «У череві апокаліптичного звіра» розкрита,мета досягнута.Основні завдання,такі як :
- визначити співвідношення функціонування архаїчних значень слів у творах Валерія Шевчука;
- окреслити мовностилістичні функції архаїчних значень слів у збірці Валерія Шевчука «У череві апокаліптичного звіра»;
- розвивати вміння визначати у тексті архаїзми та класифікувати їх на окремі групи виконано. Досліджений матеріал покласифіковано за 5 рубриками, і в результаті роботи виявилено таку кількість архаїзмів :
- власне-лексичні- слова,що застаріли в цілому . Їх у тексті налічується 55 архаїзмів. Наприклад, багатознання-багаж знань,верва- мотузка,відказати- відповісти, вуста- губи,город- місто, згага-спрага,калитка- гаманець,зізволення- дозвіл,любаска- коханка,мент- секунда,мислі- думки,муж-чоловік,покої- кімната,пувички- ґудзики,трунки- напої та інші;
- лексико-морфологічні архаїзми-застарілі словоформи та граматичні характеристики слова. У тексті автор використав слово попросіте – попросіть.
- лексико- семантичні – слова.у яких застарілим є лише окреме значення. У тексті нараховується 4 лексико-семантичні архаїзми,такі як :бубв’яніти- товстіти,відати- знати, задудніли- почулися,члени- органи.
- лексико-фонетичні архаїзми – слова,що відрізняються від сучасних варіантів тільки 1 або кількома звуками.Всього в тексті ми виявили 11 архаїзмів цієї групи. Наприклад,више-вище, дибці- дибом,діточі-дитячі,жона- жінка, таїни- таємниці,убачити- побачити та інші.
-лексико-словотворчі- слова,що відрізняються від сучасних спільнокореневих синонімів словотворчим форматом- суфікс або префікс.Всього у тексті налічується 17 лексико-словотворчих архаїзмів.Приклад : бідаха- бідолаха,ввіряти- довіряти, вибранець –обранець, злочиння- злочин,їство- їжа,покара- покарання, послух- слухняність,рішенець – рішення та інші. Загальна кількість архаїзмів у тексті- 78. Дані архаїзми ми перевірені за словниками. Я вважаю,що автор вживає в основному власне-лексичні архаїзми,так як вони найбільш яскраво допомагають відтворити історичний колорит,тієї доби,про яку йдеться у тексі,тобто хронологічні події початку 1395 року по другу половину XIX століття.
Архаїзми в художньому тексті перебувають у більш актуальній стилістичній позиції,ніж історизми,оскільки на тлі своїх нейтральних синонімів їхня незвичність,експресивність здаються виразнішими. Твір автора насичений застарілою лексикою,функції якої полягають у відтворенні історичної епохи, кращому розумінню почуттів, настрою,бажань діючих осіб,надає емоційності та неповторності тексту.













Бібліографія
1.Білецький А.О. про мову і мовознавство - К.: "Артек", 1996 - 223 с.
2.Бондар O.І., Карпенко Ю.О.,М.Л.Микитин-Дружинець Ю.О.Сучасна українська мова. Фонетика. Фонологія. Орфоепія.Графіка. Орфографія. Лексикологія.Лексикографія.- К.: «Академія»,2006.-264-265с.
3. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. – К.: Наукова думка. – 1984. – 255с.
4.Івченко А.О. Тлумачний словник української мови .- Харків: «Фоліо», 2007.- С.298.
5.Кочерган М.П. Мовознавство - К.: Видавничий центр "Академія", 2001 - 412 с.
6. Левицкий В.В., Стернин Й.А. Экспериментальные методы в семасиологии.- Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1989.- 192с.
7.Передрій Г.Р., Смолянінова Г.М..Лексика і Фразеологія української мови –Рецензенти:М.П.Кочерган,О.Ф.Леонтьєва.- К.: «Радянська школа»,1983.-119с.
8. Півторак Г. Коли ж виникла українська мова / Історія української мови (Хрестоматія). К.: Либідь, 1996. С.270-279.
9. Сімович В. Дещо про Шевченкову архаїзовану мову // Сімович В. Українське мовознавство: Розвідки й статті. Т.2. Оттава, 1984;
10.[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
11. СУЛМ. Лексика і фразеологія. К., 1973; СУЛМ. Стилістика. К., 1973.
12. Суржикова К.П. Словник архаїзмів – лексичне дзеркало часу //
Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Дні науки»
«2005».- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005.- Т.41: Теоретичні та
методологічні проблеми дослідження мови.- С.40-41.
13.Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. - К.: Вища школа, 2001.
14.Сучасна українська мова. Підручник/ за ред. Пономарева О.Д. К: «Либідь», 1997, - 400 с.
15.Українська мова.Енциклопедія-Ред.колегая:Русанівський В.М.,Тараненко О.О.,Карпіловська Є.А..- К.: «Українська енциклопедія ім..М.Г. Бажана»,2007.
16. Українська мова: Підручник: Ч.1 / Т.К. Бурлака, В.О. Горпинич, П.С. Дудик та ін.; За ред. П.С. Дудика. - К.: Вища шк., 1993. - 415 с.
17. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].  2-е видання.  Т. 1.  Київ, 1977.  С. 258259.
18.Український правопис.Стеретипне видання :Редактор О.А.Дітель.Інститут мовознавства ім..О.О.Потебні НАН України,2003р.-236с.
19.Цілуйко К. К. Мовознавство в Харківському університеті (1805-1955) // Укр мова в шк. - 1955. - № 6. - С. 31-36.
20.Шевчук В.У череві апокаліптичного звіра-Редактор Тригоренко А.К.- К.: «Український письменник»,1995.-201с.
21.Юрченко О.С., Івченко А.О. Словник стійких народних порівнянь. - Харків: Основа, 1993. - 176 с.











15