Наукова робота у МАН на тему Відображення трагедії Голодомору 1931-1934 років у одноіменній повісті Є.Гуцала

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
ФАКУЛЬТЕТ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ
Секція української літератури
ВІДОБРАЖЕННЯ ТРАГЕДІЇ ГОЛОДОМОРУ 1931-1934 РОКІВ ЗА ОДНОІМЕННОЮ ПОВІСТЮ Є. ГУЦАЛА
Роботу виконала:
Щербина Дарина Володимирівна,
учениця 9-Б класу
ЗОШ I-III ступенів №3
м. Вільногірська
Науковий керівник:
Левковець Ольга
Сергіївна,
учитель української мови та літератури ЗОШ №3
м. Вільногірська
Дніпропетровськ-2017

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………....3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи дослідження відображення трагедії голодомору 1931-1934 років в українській літературі
1.1 Тема голодомору в творчості українських письменників……………6
Висновки до розділу 1………………..…………………………..……….10
РОЗДІЛ 2. Дослідження відображення трагедії 1931-1934 років у повісті Є. Гуцала «Голодомор»
2.1 Повість Є. Гуцала «Голодомор» як відображення трагедії українського народу………………………………………………………………..……..11
2.2 Дослідження психологічного аспекту впливу голодомору на свідомість та духовність людини на прикладі героїв повісті……………………………………………………………...………..13
Висновки до розділу 2………………………………………..……...........17
ВИСНОВКИ……….………………………………………...…..………...18
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..…..……….……………21


ВСТУП
Велика кількість документально-художніх коротких оповідань про голодні часи розсипана в книгах багатьох авторів, які не визначали собі тему Голодомору головною, але оминути її не змогли. Примітною рисою нового часу є з’ява численних документальних публікацій про Голодомор, які ще не встигли стати канвою нових художніх творів. Осмислення найбільшої української трагедії минулого століття триває. Сучасні письменники намагаються не тільки відобразити даленіючий у часі, але незмінно жахітний фактаж тих літ, а й відшукати ключі до нових питань. Ці питання – нові теми вже теперішніх творів про Голодомор. – Про страх і совість, любов і ненависть, відчай і сподівання, пам’ять і безпам’ятство – про все, що вміщує людська душа. Цікавими літературними відкриттями і несподіваним багатством творів на теми голоду, або дотичних до цієї великої теми так чи інакше, позначені 90-ті роки минулого століття та початок нинішнього. У 1990 році з’явилася повість «Голодомор» Є. Гуцала.
Не дивлячись на те, що тема голодомору зараз не є забороненою, досить багато творів даної тематики не є відомими широкому колу читачів. Повість Є.Гуцала «Голодомор» є однією з таких творів. У повісті досить яскраво розкрито страшний вплив на психологічний та емоційний стан людини, що зазнала трагедії голодних років. У центрі уваги жителі маленького українського села, які вимушені виживати, боротися за свої життя та життя своїх дітей. Коли постає питання простого людського виживання, у людей проявляються низинні, іноді страшні тваринні інстинкти. Саме психологічний аспект впливу страшної трагедії, пережитої героями повісті і зумовлює актуальність нашого дослідження.
На нашу думку, повість «Голодомор» є дуже важливою для молодого покоління, адже вона розповідає про страшні картини з Української історії та, нажаль, залишається поза увагою школярів, адже її не включено до вивчення у шкільний курс. Тож усе, сказане вище, зумовило вибір теми нашого наукового дослідження: «ВІДОБРАЖЕННЯ ТРАГЕДІЇ ГОЛОДОМОРУ 1931-1934 РОКІВ ЗА ОДНОІМЕННОЮ ПОВІСТЮ Є. ГУЦАЛА».
Мета дослідження: дослідження психологічного аспекту впливу голодомору на свідомість та духовність людини на прикладі героїв повісті.
Під час виконання роботи необхідно виконати такі завдання:
Здійснити всебічний аналіз науково-методичної та художньої літератури щодо обраної проблеми дослідження.
Визначити, як саме розкрито тему голодомору на Україні у творчості українських поетів та письменників.
Дослідити психологічний аспект впливу голодомору на свідомість та духовність людини на прикладі героїв повісті.
Об’єкт дослідження: повість «Голодомор» Є.Гуцала.
Предмет дослідження: психологічний аспект впливу голодомору на свідомість та духовність людини на прикладі героїв повісті.
Предмет дослідження: дослідження відображення трагедії голодомору та її вплив на фізичний, а особливо – психологічний стан, життя, свідомість та духовність людини на прикладі героїв повісті.
Для розв’язання завдань дослідження використовувався комплекс теоретичних і емпіричних методів:
систематизація й узагальнення критичної авторської, філософської, психолого-педагогічної, науково-методичної літератури;
дослідницький метод;
наочний метод (дослідження документальних фотоматеріалів та ілюстрацій до твору);
метод якісного й кількісного аналізу експериментальної інформації та її узагальнення.
Практична значущість дослідження: висновки та матеріали нашого дослідження можуть зацікавити читачів та шанувальників творчості письменника, також можуть бути використані у практиці роботи вчителів-словесників, студентів, учнів при підготовці до уроку. Наша робота може бути цікавою та корисною усім, кого цікавить нелегке минуле українського народу, а саме сумнозвісний період 1931-1934 років.
Структура наукового дослідження.
Наукова робота складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загального висновку, списку використаних джерел. Зміст дослідження викладено на 17 сторінках основного машинописного тексту (повний обсяг роботи – 22 сторінки).
Список використаних джерел містить 23 найменування.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи дослідження відображення трагедії голодомору 1931-1934 років в українській літературі
1.1. Тема голодомору в творчості українських письменників
Історія втілення теми голодомору 1932 - 1933 років в українській літературі стала часткою загальної української історії, в якій питання історичної правди у радянські часи перебували під пильним оком держави, набували суб'єктивного забарвлення, а тому замість відображення реальних подій створювався міф про радянську дійсність, культуру, яку нині влучно визначено як культуру соцреалізму.
Перед випуском у світ твори радянської доби про село, яке перед війною зазнало мільйонних людських втрат і увійшло у війну спустошене, особливо пильно перевірялися цензурою. Однак творча думка митців поверталася в те минуле долями своїх персонажів. І якщо не можна було писати об'єктивно, то закладалася інформація про певні труднощі, які нині розшифровуються як своєрідно закодоване свідчення правди.
У радянській літературі, намагаючись показати труднощі українських хліборобів у 30-ті роки, письменники звертали увагу на те, що люди недоїдають, голодують, вмирають.
На теренах України література з максимальним відображенням трагедії голодомору 1932 - 1933 років починає з'являтися вже в роки перебудови. Оповідання, повісті, що базувалися на автобіографічних спогадах-враженнях, друкуються насамперед у періодичних виданнях, шокуючи читачів щирою правдою. [22]
Вшановуючи пам'ять померлих та усіх, хто зазнав голодомору, українська література художнім словом підтверджує свідчення очевидців, що зафіксовані в документах, показує, якими були ці жахливі роки. Це як контрольне нагадування про осмислення майбутнього України. [16; 89]
Українська література багата на твори, присвячені трагедії голодомору, не дивлячись на той факт, що багато ця тема була табу, за розкриття страшних картин лихоліття на українській землі. автор міг поплатитися свободою, або навіть життям.
Огляд творів теми голодомору:
Сюжетна лінія поеми Н. Баклай "Лубни" охоплює найважливіші події життя українського народу у Полтавському краї, зокрема на Лубенщині. Авторка передає своє сприйняття історичних подій, трагедії голодомору, Великої Вітчизняної війни та проблем сьогодення. [1;3]
У романі Юрія Бедзика "Гіпсова лялька" розповідається про життя знедолених селян в період голодного 1933 року. [2;3]
Книга Г.Бідняка "Голодомор" - це слово поета про штучно створений комуністичним режимом справжній геноцид, спрямований на знищення української нації. [3;3]
У книзі Кир'яха С. І. «Стежками лихоліття» широко і колоритно відтворено події 30-60-х років минулого століття на Рівненському Поліссі, зокрема на Степанщині, свідком, яких автор був безпосередньо. [6;3]
Збірка Кірімова І. «Біль» містить поему "Хотів би вам переповісти...", яка розкриває тему голоду 1932 - 1933 років. [7]
В поемі "Прокляті роки" Ю. Клен зобразив жахливу реальність голодомору 1933 року, а саме сваволю карально-репресивного апарату, жертвами якого стали понад три четверті українських письменників. [8;3]
У романі Козаченка В. П. «Коні воронії: дума про Матір» правдиво відображено події, що відбувались на Україні, а саме: колективізацію з її позитивними і негативними наслідками, репресії невинних людей, голод і масове вимирання сільського населення. [9; 3]
Повість Мак О. «Каміння під косою» визнано як найкращий твір для молоді з тематики голодомору. [10]
Роман Миколи Мельника «У диких заростях малини» охоплює період від перших років колективізації на Україні - до перших неформальних об'єднань молоді у м. Києві та у м. Львові в 60-х роках. Герої роману проходять через тяжкі тортури - голод, розруху, війни. [11;3]
Книга прози Рабенчука В. С. "Тінь перста вказівного" - про любов і ненависть, трагічні блукання стежками віри і вірувань сучасних українців, про життєві поневіряння жінки, що пройшла через голод 1932 - 1933 років, війну, концтабори. [14;3]
У біографічному романі "Третя рота" Володимира Сосюри відтворено події 20-50-х років минулого століття. Значна частина книги присвячена голодомору 1932-1933 років, свідком якого був автор. [15;3]
Багато інших відомих авторів присвятили однойменні твори темі голодомору: поезії М.Хвильового та П.Тичини. [17]
На еміграції про трагедію голоду в Україні писав Євген Маланюк – про «трупи в житах» у поезії «Року Божого 1933». Пізніше – про землю, що «запалась як труна» та пустку замість країни, над якою «владичить Антихрист...».
Поетичною історією того, як замовчувалася і фальсифікувалася тема голоду в часи «побудови світлого комуністичного майбутнього людства» можна вважати поему Миколи Руденка «Хрест». Написаний у божевільні, де тримали письменника владці 70-х, цей твір змальовує одного з мільйонів «Хомів невіруючих» – твердолобого більшовика Мирона, який не вірить у страхіття голоду, а вважає, що про голод начебто «брешуть» «ворожі голоси», плямуючи райську радянську дійсність. Герой поеми переконується у гіркій правді на власні очі – він бачить мертве село, де знімають фільм про щасливе колгоспне буття... Хвиля прозріння оповиває цю людину, а поет нанизує перлини слів у рядки, і кожна перлина – чорна: про голодне село, божевільне канібальство, потребу каяття та очищення, смерть. Більшовик Мирон гине в катівнях НКВС. Саме там часто опинялися ті, хто заперечував факт Голодомору в свій час. [19]
Літературознавці вважають, що першим із прозаїків звернувся до теми Голодомору Улас Самчук в романі «Марія», хоч відомо, що хронологічно першим твором про голод була новела А. Любченка «Кострига». Тяжку «цілину» цієї тематики освоювали й інші – Тодось Осьмачка, чиї повісті, написані в 50-ті роки минулого століття, перевидаються вже в 21-му; твори І. Качуровського і О. Веретенченка, О. Гай-Головка, В. Чапленка, М. Стельмаха, В. Земляка. Пройшло багато літ, перш ніж один із авторів твору на тему Голодомору отримав найвищу літературну нагороду – імені Тараса Шевченка – В. Захарченко за книгу «Пришлі люди». Не отримав такої нагороди, хоч номінувався двічі, Василь Барка, український письменник-емігрант зі США. Його роман «Жовтий князь» фахівці вважають чи не найкращим і найбагатограннішим із відомих творів про трагедію Голодомору. В. Барка не тільки наповнив роман промовистими фактами, він зобразив і той невидимий, але присутній повсюдно страх, який опанував морених голодом людей, змінював їхні душі, кидав у пекельний вогонь прірви душевної, як у прірву справдешню кидали нелюди конаючих і сконалих від голодних мук. 
Від перших з’яв художнього осмислення Голодомору до недавніх минуло багато літ. Деякі книги з’явилися тільки у «перебудовну відлигу», хоч були написані ще в 60-ті – як книга А. Дімарова «Тридцяті», що чекала виходу в світ 22 роки. Весь масив творів про Голодомор в українській літературі досі не освоєний. Після того, як Україна стала самостійною державою, з’ясувалося, що творів таких існує дуже багато, а сам шерег авторів – нескінченний: В. Підмогильний, О. Кобець, А. Гудима, Ольга Мак [10], К. Ластівка, А. Мельничук, А. Любченко, М. Понеділок, В. Трубай.... О. Гончар, Є. Гуцало, І. Стаднюк, А. Дімаров... Прізвища письменників, котрі писали про голод і назви їх творів можна б озвучувати годинами.... Проте видані й перевидані їхні книги надто мізерними накладами, щоб говорити про загальну їх доступність широкому читачеві.
Давно вже можна було створити цілу «бібліотеку Голодомору» з написаних про трагедію книг. Можливо, колись така книгозбірня з’явиться. 

Висновки до розділу 1
Голодомор 1931-1934 років займає важливу сторінку в історії українського селянства. Про ці події повинні знати і пам'ятати не тільки старше покоління, але і сучасна молодь, щоб зробити висновок і не допустити такої трагедії в майбутньому.
У 30-ті роки і потім в Радянському Союзі замовчували тему голодомору, а у книжках та кіно прикрашали дійсність тих років. І тільки в роки перебудови почала з'являтися література, яка зображувала правду життя українських селян 30-их років ХХ століття. Письменники правдиво описували страшні події тих часів, багато хто з них самі безпосередньо пережили ці події і не в змозі замовчувати правди, викладали все на папір. Але і в наші часи є багато літератури, яка не відома широкому колу читачів.


РОЗДІЛ 2. Дослідження відображення трагедії 1931-1934 років у повісті
Є. Гуцала «Голодомор»
2.1 Повість Є. Гуцала «Голодомор» як відображення трагедії українського народу
Зображення голодомору 1933 року. Багатостраждальна історія нашого народу. Ми не повинні забувати страшних її сторінок. Жахливо навіть через шістдесят п’ять років ступати стежками страшної трагедії, яка сталася на благословенній землі квітучого українського краю. Досі не віриться, щоб тут - у житниці України - раптово зник хліб, люди залишилися без зернини. І це в урожайний 1932 рік. Пухли старі й малі, вимирали роди й села. Смерть чатувала на шляхах, на полі, в хатах. Здавалося, кістлява рука вдень і вночі не випускала своєї кривавої коси.
1933 рік. Найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав тоді на долю однієї з найродючіших і найблагородніших країн.
Повість „Голодомор” (1990) українського письменника Євгена Гуцало (1937-1995) розповідає про ті трагічні сторінки історії українського народу, які в радянські часи приховували навмисно.  Сюжетна проекція трагедії голоду визначила картини 1932-1933 рр. Об'єктивне бачення тогочасної дійсності спонукало письменника відмовитися від однолінійно послідовного нанизування подій. Зображення загальної катастрофічності людського життя будується на руйнівному - заданому “згори” втручанні репресивної машини у долі персонажів. [21] Незважаючи на те, що чимало з них виконують другорядну чи й епізодичну функцію, кожен із них перебуває у ідейно-тематичній залежності з іншими, як і протагоністами.
У пам'яті українських селян назавжди викарбувалися страшні картини голодомору 1933 року, людське життя в ті часи перетворилося на пекло. Досі в селянські сни приходять похмурі тіні померлих, досі болить душа, що звідала нелюдське горе. А в той час, коли вимирало українське село, більшовики заявляли про розквіт соціалістичного будівництва. Саме тоді Сталін проголосив знамените своїм лицемірством гасло: "Жити стало краще, жити стало веселіше!" Під цей бравурний акомпанемент померлих від голодомору закопували у великих могилах, а траплялося й так, що закопувати було вже нікому.
Ми зобов'язані знати правдиву історію своєї землі - саме про таку історію розповідає повість Євгена Гуцала "Голодомор". 


2.2 Дослідження психологічного аспекту впливу голодомору на свідомість та духовність людини на прикладі героїв повісті
У повісті “Голодомор” вона презентується художньою парадигмою викриття антинародної політики тоталітарної системи та морального падіння людини в екстремальній ситуації виживання. Прозаїк створює широку панораму образів знедолених, виснажених голодом селян, врахувавши віковий критерій (літні та люди зрілого віку, молодь, діти), стать (чоловіки, жінки), сімейне становище (одружені, неодружені). Основу сюжетної структури “Голодомору” складають окремі трагічні картини долі — Петра Музики, Гаркуші, тітки Юстини, Карпа Гнилокваса, Марка Груші, Теклі Куйбіди, Галі, малого Юрка. Окремою групою персонажів постає сільська верхівка — голова колгоспу Матвій Шпитальник, голова сільради Кіндрат Яремний та їхні прислужники — активісти Василь Гнойовий і Микола Хащуватий. Герої цих двох груп перебувають у гострому конфлікті між християнською етикою і мораллю та трагічною ситуацією голодомору. Переконлива художня реалізація таких змістових зв’язків, як “людина — влада”, “людина — людина”, висвітлює справжню моральну сутність кожного персонажа та позицію автора. [4;70]
Письменник ставить героїв в екстремальні ситуації й моделює відповідні їхній внутрішній сутності варіанти поведінки. В обстановці всепоглинаючого мору кожен здійснює власний вибір: сільські начальники та активісти прислужують системі і цим забезпечують собі благополуччя (Матвій Шпитальник, Кіндрат Яремний), удаються до мародерства та розбою (Василь Гнойовий, Микола Хащуватий), рядові ж селяни помирають голодною смертю.
Авторська візія того чи іншого персонажа виразно конкретизується в його внутрішньому та зовнішньому портреті. Так, Микола Хащуватий постає “росту дрібного, як то кажуть, наче собака навприсядки. Але лютішого за нього ніде не знайдеш. Якась на ньому рвана, в рубцях і струпаках шкіра, та ще всі ці струпаки й рубці чорні, мовбичоловіка в кузні пекли на розпеченому вугіллі, він повинен був спектися, але чомусь не спікся”. Знакова портретна деталь — “рвана, в рубцях і струпаках шкіра” в органічному поєднанні з кольористичною символікою — “струпаки й рубці чорні” — адекватно розкривають природну сутність героя. Образи такого типу та події, що визначають сюжет повісті, свідчать про трактування митцем голодомору як кари, що її накликали на себе люди неправедним життям і яка здійснюється їхніми власними руками. [4;72]
Уже із самого початку твору автор уводить читача в ситуацію панування в селі зла: у церкві не проводиться служба Божа, вночі таємно забрано батюшку, на місці його хати — пожарище і, як наслідок, пограбування церкви. За законом градації прозаїк доводить цю трагічну ситуацію до жахливої кульмінації: не встановивши справжнього злодія, збожеволілий людський натовп із лютою насолодою вбиває першого, хто потрапляє на очі, — беззахисного хлопчину, і в бійці розтрощує ікону з Божою Матір’ю та Божим Сином, яку той, клянеться, знайшов у бур’яні. Трагізм епізоду посилюється різким контрастом між соціальною і моральною атмосферою в селі, вчинками його мешканців і недільним весняним днем із його світлом, життєствердними запахами й голосами природи та образом землі-рятівниці, яка не відпускає в інший світ забиту дитину. Знищуючи зло, люди чинять ще більше зло — такий екзистенційний смисл цього епізоду. [4;73-73]
Гостро відчуваючи апокаліптичність життя, свій порятунок герої повісті Є.Гуцала пов’язують із Богом, який символізує совість і правду. “Змилуйся над
моїми дітьми, коли маєш Бога в серці” [5;86], — благає милостині в Павла Музики його сусід Гаркуша.
Зайшов Павло Музика до свого сусіда, постукав у шибку, але «хата мовчить» [5;74]. Перше, про що він стурбовано подумав: може, «попухли, чи задубіли всі?» Але трошки згодом двері відчинив Гаркуша, «погасле обличчя» якого було «засноване павутинням зморшок». Павло показує односельцю на левади, куди пішов Юхимко, Гаркушин хлопчик. Але не встигли дорослі, запізнилися, бо назавжди заснула дитина. «Батько хилиться перед Юхимком на коліна, бере на руки, а хлоп’яче тіло в його руках ламається, й голівка з білим чубчиком западає на спину» [5;135]. Жахливі сторінки людського життя змальовує письменник, від них біль стискає груди, на очі навертаються сльози. Ледь не збожеволілий батько із докором звертається до сусіди, що він йому хліба не позичив, бо «не для себе, а для дітей» [5;76]. Але становище у всіх однакове, жахливе, голодне, немічне. «Де ж я візьму хліба, коли ти мій у мене забрав?» [5;76] - питає Павло Музика, щиро жаліючи померлого хлопчика.
Гаркуша настільки ослаб, що навіть не міг віднести дитину до хати, «стоїть на колінах, не в змозі звестися з дитиною, і виє по-вовчому». [5;135]
Далі Гуцало змальовує ватагу дітлахів, які любили завітати до оселі баби Химки, бо добрішої і ласкавішої баби в селі нема. Щось обов’язково вона знайде, щось та вділить, хай варену картоплиноньку чи торішню сушену грушку. Але цього разу нічим не пригостить діточок баба Химка, бо заснула вічним сном, склавши руки на грудях. Мабуть, жаліючи малих, вона віддавала їм останнє, що мала, бо розуміла, що їм треба вижити, треба розповісти своїм нащадкам про жахливі події, свідками яких вони були.
Письменник зображує страшні картини народних страждань, він показує, як перестраждали люди, яку люту наругу стерпіли від своїх катів, в їхній пам’яті назавжди закарбувалися ті, хто збиткувався над їх долею і життям. Ще й досі у сни селян приходять ці похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз’ятрені серця, болить душа, що звідала горе до краю.
І знову гортаємо сторінки повісті Євгена Гуцала, і знову стає моторошно, бо людське життя перетворено на пекло.
Учитель, знайшовши в лісі дитинку-немовля, намагається розшукати його матір. Може, вона відійшла на хвильку й зараз повернеться? Зустрічна жінка перелякано відхрещується від дитини. А може, справжня мати десь оплакує лиху долю свого немовляти, якого змушена була покинути в лісі, щоб не чути його голодного плачу, щоб не бачити піізоньок на сумних очах?
А в той час, коли відбувалися ці страшні події, влада лицемірно заявляла про розквіт соціалістичного будівництва, і Сталін проголошував, що «жить стало лучше, жить стало веселее!» І в майже спустілих українських селах померлих від голоду без трун закопували в спільних могилах... Нерідко траплялося, що не було навіть кому закопувати...
Біль шматує душу, коли читаємо розповідь Євгена Гуцала про пекло, яке влаштував Сталін під блакитним українським небом. Але ми зобов’язані знати історію рідної землі, всю її правду. Відверту правду про голодомор тридцятих несе нам повість Євгена Гуцала - письменника-патріота, що так рано пішов з життя.

Висновки до розділу 2
Євген Гуцало - є одним з багатьох письменників, які розповіли про голодомор, нічого не приховуючи, описуючи кожну подію, неначе це відбувалося у нього на очах. У повісті «Голодомор» автор майстерно описав кожного свого героя, описав як їхню зовнішність, так і душевний стан. Він провів чітку грань між селянами-робітниками, які помирали від голоду, та колгоспними активістами, які, заради власної наживи, готові були забрати останні крихти хліба, прирікаючи на смерть цілі родини, не жаліючи нікого: ні старих, ні малюків. На фоні цих жахливих подій, більшовики проголошували про розквіт соціалістичної держави, про щасливе життя селян. І Сталін проголосив своє гасло: "Жити стало краще, жити стало веселіше!" Всі ці трагічні події старанно приховувалися протягом багатьох років, навіть від власного народу. Вважалося, що в процвітаючій соціалістичній державі не може відбуватися нічого поганого, тим більш спрямованого проти власного народу.


ВИСНОВКИ
Трагічні події 1930-1934 років, що відбувалися на нашій рідній Україні, попри заборону слова та страшні репресії по відношенню до поетів та письменників, що висвітлювали цю болючу та страшну тему, є досить широко розкритою в українській літературі. Особливо глибоко та трагічно говорять про часи лихоліття письменники-емігранти, що не боячись переслідувань з боку тоталітарного режиму могли писати правду… Жахливу правду… У шкільній програмі у різні часи вивчалися твори, присвячені темі голодомору: П.Тичина «Загупало в двері прикладом», В. Барка «Жовтий князь» та У. Самчук «Марія». Якою б психологічно тяжкою ця тема не була, та це – історія нашого народу, моїх прадідів. Саме тому мене зацікавила дана тема і я обрала для дослідження цю повість.
На нашу думку, творчість Євгена Гуцала, а точніше його твір "Голодомор" - є одним з найвидатніших творів, в якому описано кожну деталь, кожен страшний момент того часу. Читаючи цю повість стає моторошно, бо там описується справжнє пекло. Трагічна повість "Голодомор" насичена правдивими подіями 1931-1934 років. Вона змушує замислитися над майбутнім своєї країни. У центрі уваги стоїть питання «За що на простих людей впала ця небесна кара?», проблема «людина – влада», «людина – людина». Перед читачем постають не лише страшні події минулого, а й розкривається жахливий вплив змушеного балансування на межі «життя-смерть» на психіку людини. У центрі уваги жителі маленького українського села, які вимушені виживати, боротися за свої життя та життя своїх дітей. Коли постає питання простого людського виживання, у людей проявляються низинні, іноді страшні тваринні інстинкти. Письменник ставить героїв в екстремальні ситуації й моделює відповідні їхній внутрішній сутності варіанти поведінки. В обстановці всепоглинаючого мору кожен здійснює власний вибір: сільські начальники та активісти прислужують системі і цим забезпечують собі благополуччя (Матвій Шпитальник, Кіндрат Яремний), удаються до мародерства та розбою (Василь Гнойовий, Микола Хащуватий), рядові ж селяни помирають голодною смертю.
Здійснене нами дослідження дозволяє нам зробити такі висновки:
Повість Є. Гуцала «Голодомор» є яскравою ілюстрацією не лише історичних подій, що панували на теренах України в 1930-1934 роках, а й психологічною енциклопедією, що відображає як змінюється людина, її психологічний стан, коли вона опиняється в умовах виживання.
Головні герої, змушені виживати, втрачають людські якості, зберігаючи лише природний інстинкт самозбереження.
Картини життя селян 1930-1934 років є нелюдськими. іноді просто жахливими. Автор вдається до опису останніх хвилин змученої дитини, що мре під кущем, до опису пошматованого тіла жінки, яку розірвали на шмаття голодні пси та ін.
Жахливі картини людської безвихідді та апокаліпсису змінюються описами природи: ясний день, яскраве сонечко, погожа днина, легенький вітерець. Таким чином автор посилює трагізм усього, що відбувається у селі.
Уже із самого початку твору автор уводить читача в ситуацію панування в селі зла: у церкві не проводиться служба Божа, вночі таємно забрано батюшку, на місці його хати — пожарище і, як наслідок, пограбування церкви. Голодомор трактується митцем як кара, що її накликали на себе люди неправедним життям і яка здійснюється їхніми власними руками, адже вони самі знищують один одного у відчайдушній боротьбі за крихту хліба, а іноді просто за примарного винного, якого самі собі обрали…
Євген Гуцало – талановитий письменник, що змушує читача співпереживати кожному. навіть негативному герою. Читаючи твір, ми знаходимося в стані постійного напруження та обурення від споглядання за сюжетом, співпереживаємо та оплакуємо кожну жертву Голодомору.
Розкриття трагедії голодомору 30-років на прикладі українського села та його жителів, відображення фізичних змін та психологічних перевтілень героїв стало серйозним внеском у рідну літературу.
Усе сказане вище надає нам підстави стверджувати, що мета нашого дослідження досягнута, завдання, які висувалися на початку роботи, виконані.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Баклай Н. "Лубни" : іст. поема / Н. Баклай. - Глобине (Полтав. обл.) : Поліграфсервіс, 2004.
Бедзик Ю. Д. "Гіпсова лялька" : роман / Ю. Д. Бедзик. - К. : Дніпро, 1989.
Бідняк Г. "Голодомор": поезії / Г. Бідняк. - Дніпропетровськ : Дніпрокнига, 2007.
Гурбанська А. «Сльози божої матері» Є.Гуцала як метажанр// Слово і Час. - 2007. – №1. – С. 70-74.
Гуцало Є.П. Сльози божої матері: Повісті. – К.: Молодь, 1990. – 264 с.
Кир'ях С. І. Стежками лихоліття : роман-спогад / Степан Кир'ях. - Рівне : Азалія, 2007.
Кірімов І. Біль : вірші / І. Кірімов. - Ужгород : І В А, 2004.
Клен Ю. Прокляті роки // Вибране / Ю. Клен, упоряд., авт. передм. та приміт. Ю. Ковалів. - К. : Дніпро, 1991.
Козаченко В. П. Коні воронії: дума про Матір : [роман] / В. П. Козаченко. - К. : Рад. письменник, 1989.
Мак О. Каміння під косою : повість / Ольга Мак. - 2-ге вид. - К. : "Глобус", 1994.
Мельник М. Є. У диких заростях малини : роман / М. Є. Мельник. - К. : Укр. письменник, 1992.
Осьмачка Т. С. Старший боярин. План до двору : романи / Тодось Степанович Осьмачка. - К. : Укр. письменник, 1998.
Пам'ять, закарбована у слові: Письменники Луганщини про голодомор 1932 - 1933 років / упоряд. Ірина Магрицька. – Луганськ : Промдрук, 2008.
Рабенчук В. С. Тінь перста вказівного, або Дожити б до Івана Купала : худож. проза, публіц. / Рабенчук Володимир Семенович. - Вінниця : ДП "ДКФ", 2006.
Сосюра В. М. Третя рота : роман / В. М. Сосюра, упоряд., авт. післямови, прим. С. Кальченко. - К. : Укр. письменник, 1997.
Таран М. П. Розіп'яте село : свідчення очевидців про нищення селянства Гребінківщини в 30-х та 40-х роках ХХ століття / М. П. Таран, упоряд. і ред. В. П. Іванців. - Біла Церква : Сільський майдан, 1995.
Тичина П. Голод : вірш // Сонячні кларнети : поезії / Павло Тичина. - К.: Дніпро, 1990.
Хвильовий М. Голод : вірш // Твори у двох томах. - Т. 1. / Микола Хвильовий. - К. : Дніпро, 1990.
http://www.ukrlib.com.ua/sochin/printout.php http://litresp.ru/chitat/ru/Г/gucalo-vgen/golodomor http://prosvita-ks.co.ua/kniga-pamyati-golodomor-1932-33-u-chaplinskomu-rayoni/iporoshina-tema-golodomoru-u-tvorchosti http://memorial.4uth.gov.ua/famine-of-1932-33/writers-and-poets-of-famine httpHYPERLINK "http://bibl.com.ua/literatura/29633/index.html?page"://HYPERLINK "http://bibl.com.ua/literatura/29633/index.html?page"biblHYPERLINK "http://bibl.com.ua/literatura/29633/index.html?page".HYPERLINK "http://bibl.com.ua/literatura/29633/index.html?page"comHYPERLINK "http://bibl.com.ua/literatura/29633/index.html?page".HYPERLINK "http://bibl.com.ua/literatura/29633/index.html?page"uaHYPERLINK "http://bibl.com.ua/literatura/29633/index.html?page"/HYPERLINK "http://bibl.com.ua/literatura/29633/index.html?page"literaturaHYPERLINK "http://bibl.com.ua/literatura/29633/index.html?page"/29633/HYPERLINK "http://bibl.com.ua/literatura/29633/index.html?page"indexHYPERLINK "http://bibl.com.ua/literatura/29633/index.html?page".HYPERLINK "http://bibl.com.ua/literatura/29633/index.html?page"htmlHYPERLINK "http://bibl.com.ua/literatura/29633/index.html?page"?HYPERLINK "http://bibl.com.ua/literatura/29633/index.html?page"page