Доповідь на тему Ігрові технології навчання на уроках літератури та в позакласний час

Ігрові технології навчання
на уроках літератури та в позакласний час
Чудовий світ літератури! Як багато дає людині книга! Вона вводить її у світ улюблених героїв, щедрих душею, рішучих у вчинках, робить життя цікавішим, викликає бажання удосконалюватися, бути кращим і змінювати все навколо себе. На уроках літератури вчитель стає для учнів співрозмовником, другом, порадником, провідником у країні прекрасного. Художня література вчить учнів взаєморозумінню, розвиває їхні почуття, мовлення, розумові здібності, духовно збагачує особистість.
Суспільству потрібна читацька особистість. Як її виховати? Яким чином будувати навчання, щоб процес пізнання став цікавим для учнів? Якщо в учнів відсутнє бажання вчитися, то навчання стає болісним і безглуздим. Тільки захоплення навчальним предметом сприяє розвитку здібностей учнів. Тому основним завданням вчителя є пробудити в школярів інтерес до свого предмета.
У перекладі з латинської слово «інтерес» означає «має значення, важливо». Проблема інтересу - це не тільки питання про хороший емоційний стан дітей на уроках; від її рішення залежить, чи будуть надалі здобуті знання мертвим вантажем або стануть активним надбанням школярів. У триєдинному завданні - навчання, розумовий розвиток і виховання особистості - інтерес є сполучною ланкою. Саме завдяки інтересу, як знання, так і процес їх здобуття можуть стати рушійною силою розвитку інтелекту і важливим чинником виховання всебічно розвиненої особистості. Щоб виникав і розвинувся інтерес до навчання, необхідні певні умови:
• Перш за все, це така організація навчання, при якій учень втягується в процес самостійного пошуку і відкриття нових знань, вирішення завдань проблемного характеру.
• Навчальна діяльність, як і будь-яка інша, цікава тоді, коли вона різноманітна.
• Для появи інтересу до навчального предмета необхідно розуміння важливості, доцільності вивчення даного предмета в цілому та окремих його розділів;
• Чим більше новий матеріал пов'язаний із засвоєними раніше знаннями, тим він цікавіший для учнів.
• Навчання повинно бути важким, але посильним.
• Чим частіше перевіряється і оцінюється робота школяра, тим цікавіше йому працювати.
• Яскравість навчального матеріалу, емоційна реакція і зацікавленість самого вчителя з величезною силою впливають на учня, на його ставлення до уроку.
Наведеному комплексу умов можуть відповідати уроки із застосуванням ігрових технологій. «Навчайте граючи, а граючись навчайте»,- так казав відомий український педагог і письменник Василь Сухомлинський.
Ігрові технології у вихованні та навчанні, мабуть, найдавніші. Можливо, саме тому педагогічна гра залишається дуже дієвим методом для розвитку і вдосконалення пізнавальних, розумових і творчих здібностей дітей. Гра відкриває дитині незнайомі межі навчання, допомагає по-новому подивитися на звичний урок, сприяє виникненню у школярів інтересу до навчального предмета, значить, процес навчання стає більш ефективним.
Гра як вид навчальної діяльності в умовах конкретної ситуації спрямована на засвоєння соціального досвіду, в якому формуються й удосконалюються вміння і навички учнівського самоуправління. Гра дозволяє дитині усвідомити себе як особистість. Під час гри учні не лише навчаються самі, а й навчають один одного, мають змогу оцінити людські якості інших учасників, вчаться розв'язувати проблеми, відстоювати інтереси.
Поняття «ігрові педагогічні технології» включає досить велику групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різних педагогічних ігор. На відміну від ігор взагалі, педагогічна гра має істотну ознаку - чітко поставлену мету навчання й відповідні їй педагогічні результати, які можуть бути обґрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю.
Реалізація ігрових прийомів і ситуацій при визначеній формі занять відбувається за такими основними напрямами:
дидактична мета ставиться перед учнями у формі ігрового завдання;
навчальна діяльність підкоряється правилам гри;
навчальний матеріал використовується в якості її засобу;
у навчальну діяльність уводиться елемент змагання, що переводить дидактичне завдання в ігрове;
успішне виконання дидактичного завдання пов'язується з ігровим результатом.
Ігрові технології– це цілісне, динамічне, поліструктурне утворення, що містить інформаційну та організаційну складові з такими структурними елементами, як провідна ідея, основні проблеми, функції, принципи, етапи, форми, методи, прийоми та види навчально-ігрової діяльності учнів.
Використання цих технологій на уроках української літератури та в позакласний час є одним із дієвих засобів літературного розвитку учнів, оскільки при правильному плануванні та чіткій організації гра на уроці літератури спроможна активізувати навчальний процес, створити позитивну емоційну атмосферу, посилити більшість традиційних прийомів навчання. Тісний зв’язок гри з мистецтвом і художньою творчістю, наявність ігрового аспекту в літературі, зокрема прояв ігрового в художніх творах українських письменників, що ввійшли в коло читання учнів, також значною мірою зумовлюють необхідність використання ігрових технологій на уроках країнської літератури та в позакласний час.
Навчально-ігрова діяльність учнів у процесі вивчення української літератури – це спеціально організований вид пізнавально-комунікативної діяльності, де засвоєння учнями змісту літературної освіти під керівництвом учителя опосередковано їхньою ігровою взаємодією.
Літературні ігри – це особливий різновид педагогічних ігор, джерелом яких виступає навчальний матеріал із літератури (тексти художніх творів, теоретико-літературні поняття, відомості з біографії письменників і таке інше). Ігри з літератури спрямовані на виховання інтересу до предмета, формування навичок правильного, виразного читання і розуміння прочитаного, організацію самостійної роботи з додатковою літературою, розвиток творчих здібностей, вони розвивають пам'ять, уяву, фантазію, дотепність і винахідливість учасників, один із дієвих засобів опрацювання літературного твору.
Літературна гра - найбільш доступний для школярів вид діяльності, спосіб переробки отриманих з навколишнього світу вражень. У літературній грі яскраво виявляються особливості мислення й уяви учнів, його емоційність, активність, розвивається потреба в спілкуванні. Цікава гра підвищує розумову активність дитини.
Літературна гра - це творчість і праця. У грі в учнів виробляються звички зосереджуватися, думати самостійно, розвиваються увага, потяг до знань. Захопившись, учні не помічають, що вчаться, орієнтуються у незвичайних ситуаціях, поповнюють запас уявлень, понять, розвивають фантазію. Навіть найпасивніші включаються у гру з великим бажанням.
Цілі гри - один зі складних структурних компонентів. Задаються цілі педагогічні (цілі навчання і виховання, дидактичні та виховні) і ігрові. Ігрові цілі потрібні для створення мотивації до гри, відповідного емоційного фону. Вони, як правило, виконують підпорядковану, службову роль, роль засобу досягнення педагогічних цілей.
Літературна гра виконує навчальну, комунікативну, розвивальну, виховну, психологічну, розважальну функції :
Навчальна функція дозволяє розв’язувати конкретні завдання виховання й навчання, які спрямовані на засвоєння певного програмового матеріалу й правил, яких повинні дотримуватися гравці.
Комунікативна – полягає в розвитку потреби обмінюватися з однолітками знаннями, уміннями в процесі ігор, спілкуватися з ними та встановлювати на цій основі дружні взаємини, виявляти мовну активність. Гра - діяльність комунікативна, хоча за чисто ігровими правилами і конкретна. Вона вводить учня в реальний контекст складних людських відносин. Будь-яке ігрове суспільство - колектив, що виступає стосовно кожного гравця як організація й комунікативний початок, що має безліч комунікативних зв'язків. Якщо гра є формою спілкування людей, то поза контактами взаємодії, взаєморозуміння, взаємовчинків ніякої гри між ними бути не може.
Розвивальна – полягає в розвитку дитини, корекції того, що в ній закладене й виявлене.
Виховна – допомагає виявити індивідуальні особливості дітей, дозволяє усунути небажані прояви в характері учнів.
Психологічна – полягає в розвитку творчих здібностей дітей.
Розважальна– сприяє підвищенню емоційно-позитивного тонусу, розвитку рухової активності; дає дитині несподівані та яскраві враження; створює сприятливий ґрунт для емоційного контакту між дорослим і дитиною.
Ігрові форми навчання на уроках літератури та в позаурочний час сприяють використанню різних способів мотивації.
1. Мотиви спілкування:
- учні, спільно вирішуючи завдання, беручи участь у грі, учаться спілкуватися, ураховувати думку товаришів;
- при рішенні колективних завдань використовуються різні можливості учнів;
- спільні емоційні переживання під час гри сприяють зміцненню міжособистісних відносин.
2. Моральні мотиви:
- у грі кожен учень має виявити себе, свої знання, уміння, свій характер, вольові якості, своє ставлення до діяльності, до людей.
3. Пізнавальні мотиви:
- кожна гра має близький результат (закінчення гри), стимулює учня до досягнення мети (перемоги) й усвідомлення шляху досягнення мети (треба знати більше інших);
- у грі команди чи окремі учні споконвічно рівні (немає відмінників і трієчників, є гравці). Результат залежить від самого гравця, рівня його підготовленості, здатностей, витримки, умінь, характеру;
- знеособлений процес навчання у грі здобуває особистісне значення. Учні приміряють соціальні маски, поринають в специфічну обстановку;
- ситуація успіху створює сприятливе емоційне тло для розвитку пізнавального інтересу. Невдача сприймається не як особиста поразка, а як поразка у грі й стимулює пізнавальну діяльність (реванш);
- змагальність - невід'ємна частина гри - притягальна для дітей;
- у грі завжди є якесь таїнство - неотримана відповідь, що активізує розумову діяльність учня, штовхає на пошук відповіді;
- думка шукає вихід, вона спрямована на рішення пізнавальних завдань.
Використання ігрових технологій на уроках української літератури та в позаурочний час сприяє вирішенню таких важливих проблем загального й літературного розвитку учнів:
стимулює інтерес до уроків української літератури й читання загалом;
створює умови для розвитку загальних навчально-пізнавальних умінь і навичок;
сприяє вдосконаленню вмінь виразного читання й активного слухання;
уможливлює поступове засвоєння особливостей художнього зображення дійсності, усвідомлення умовності в літературному творі;
підвищує рівень сприйняття літературного твору, формує навички практичної роботи з художнім твором з опорою на підтекст, художні деталі та позасюжетні елементи;
впливає на розвиток читацької спостережливості, емоційної й образної пам’яті, відтворюючої уяви, художнього мислення, уміння співпереживати;
розвиває вміння визначати авторську позицію в художньому творі й давати власну оцінку прочитаному;
стимулює потреби до самостійного здобуття знань, веде до змін особистісних рис, формуючи відповідальність, самостійність, активність, вольові та емоційні якості;
формує вміння розв’язувати ігрові завдання, створювати власні літературні ігри й сприяє оволодінню навичками ігрової взаємодії;
виховує культуру спілкування, колективістські якості, організаторські вміння й навички, здатність правильно оцінювати власні вчинки й результати діяльності.
Ігрова модель навчання покликана реалізовувати, крім основної дидактичної мети, ще й комплекс цілей: забезпечення контролю виведення емоцій; надання дитині можливостей самовизначення; сприяння і допомога розвитку творчої уяви; надання можливості вдосконалення навичок праці в соціальному аспекті; надання можливості висловлювати свої думки.
При використанні дидактичних ігор вирішуються і виховні завдання, наприклад, виховання терпіння і терпимості, формування охайності та вміння доводити розпочату справу до кінця; у груповій роботі розвиток уміння працювати спільно, прислухаючись до думки інших учнів, терпимо ставлячись до критики на свою адресу, делікатно відгукуючись про помилки своїх товаришів; розвиток навичок публічних виступів, бажання і вміння досягати поставленої мети. Гра на уроці може стати дуже серйозним заняттям. У цьому випадку за зовнішньою, здавалося, легкістю використання елементів ігрових технологій на уроці стоїть кропітка підготовча робота вчителя.
Структура літературної гри як діяльності передбачає:
Цілепокладання – уміння поставити мету, завдання
Планування – уміння передбачити розвиток подій, процесів, операцій
Реалізацію цілей – уміння реалізувати ігровий задум
Аналіз отриманих результатів - уміння проаналізувати набутий ігровий досвід
Прогнозовані результати- розвиток суб’єктивності школярів, навичок саморегулювання та управління власною навчальною діяльністю.
Ігрові форми відрізняються тим, що процес навчання максимально наближений до практичної діяльності. Погодившись з характером та інтересами своєї ролі, учні повинні приймати практичні рішення. Рішення в багатьох іграх приймаються колективно, що розвиває мислення учнів, комунікативні здібності. У процесі гри виникає певний емоційний настрій, що активізує навчальний процес.
Процес гри дозволяє формувати якості активного учасника ігрового процесу, вчитися знаходити і приймати рішення; розвивати здібності, які можуть бути виявлені в інших умовах і ситуаціях; вчитися змагальності, неординарності поведінки, вмінню адаптуватися в умовах, що змінюються, заданих грою; вчитися вмінню спілкуватися, встановленню контактів; отримувати задоволення від спілкування з партнерами, вчитися створювати особливе емоційне середовище, привабливе для учнів.
У реальній практиці навчання українській літературі всі види ігор можуть виступати і як самостійні, і як взаємодоповнюючі один одного. Використання кожного виду ігор та їх різноманітних поєднань визначається особливостями навчального матеріалу, віком учнів та іншими педагогічними чинниками.
Вимоги до проведення дидактичних ігор:
- Гра - форма діяльності учнів, у якій усвідомлюється навколишній світ, яка відкриває простір для особистої активності і творчості;
- Гра повинна бути побудована на інтересі;
- Обов'язковий елемент змагальності між учасниками гри.
Гра - найактивніша форма людської діяльності.
Гра - це природна для дитини і гуманна форма навчання. Навчаючи за допомогою гри, ми вчимо дітей не так, як нам, дорослим, зручно дати навчальний матеріал, а як дітям зручно і природно його взяти.
Ефективність використання ігрових технологій забезпечується дотриманням таких психолого-педагогічних умов: поетапність, послідовність, систематичність упровадження ігрових прийомів у процес вивчення української літератури; взаємозв'язок навчально-ігрової діяльності з іншими методичними засобами опанування літератури (методами, прийомами та видами навчальної діяльності учнів); активне залучення розумових операцій та творчих здібностей учнів; урахування вікових можливостей навчально-пізнавальної діяльності учнів, індивідуальних особливостей їхнього читацького сприйняття; створення особливої атмосфери невимушеного, піднесеного й відкритого спілкування; використання літературних ігор різних типів.
Ігрова діяльність використовується в наступних випадках: • в якості самостійних технологій для освоєння поняття, теми і навіть розділу навчального предмета; • в якості елементів (іноді дуже істотних) більш загальної технології; • в якості уроку (заняття) або його частини (введення, пояснення, закріплення, вправи, контролю); • в якості технологій позакласної роботи (колективні творчі справи).
У структурі уроку української літератури ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи. Ігрові форми можуть бути використані як елемент уроку, вони легко підбираються за тематичним принципом для кожного розділу шкільного курсу. Ігри можуть стати зручною формою актуалізації знань (на початку уроку або перед початком вивчення нової теми); «розминки», яка необхідна у ході уроку; контролю в кінці навчального заняття. В ігровій формі може пройти і весь урок (вчителі не дотримуються якоїсь певної класифікації і називають свої уроки по-різному: уроки-конференції, аукціони, диспути, подорожі, КВК, іспити і т. ін.). Однак, по суті, все це можна назвати уроком у формі гри.
Результативність методичної системи літературного розвитку учнів у процесі навчально-ігрової діяльності значною мірою залежить від систематичного й послідовного використання літературних ігор на всіх етапах вивчення художнього твору з урахуванням його жанрово-родових особливостей.
Спираючись на практику викладання української літератури, використовуючи як власні спостереження, так і опублікований у фаховій періодиці досвід організації навчально-ігрової діяльності у процесі вивчення літератури, літературні ігри можна класифікувати за:
- метою;
- характером пізнавальної діяльності;
- видом діяльності;
- засобами організації;
- особливостями мовленнєвої діяльності;
- кількістю учасників;
- підготовкою;
- тривалістю;
- засобами керівництва;
- формою проведення.
Відповідно до мети, літературні ігри поділяють на актуалізуючі, формуючі, узагальнюючі, контрольно-корекційні, комбіновані. Такі ігри використовуються на тому чи іншому етапі уроку або на певному етапі вивчення художнього твору. Під час підготовки до сприйняття художнього твору доцільно проводити літературні ігри, які активізують читацький і життєвий досвід учнів, сприяють зацікавленню художнім твором чи особистістю письменника. Ігри, організовані на початку вивчення теми, також стимулюють мотивацію подальшої діяльності учнів, а порушені в них проблеми передбачають подальше розв'язання на наступних уроках.
На етапах сприйняття та аналізу художнього твору переважатимуть формуючі ігри, тобто такі, що сприяють розширенню й поглибленню знань із літератури, спонукають учнів до вдумливого, уважного читання, готують до використання елементів аналізу художнього твору, вчать стисло характеризувати й порівнювати персонажів твору, знаходити в тексті зображальні засоби мови тощо.
Узагальнюючі ігри застосовуються на підсумковому етапі вивчення художнього твору або під час підбиття підсумків уроку. Мета узагальнюючих літературних ігор — перевірити розуміння учнями прочитаного твору й зроблені ними висновки; узагальнити й систематизувати вивчене, а також спонукати школярів самостійно працювати над художнім твором і додатковою літературою. Узагальнюючі ігри доцільні також після вивчення творчості письменника, певної теми або розділу, наприкінці семестру чи навчального року. Відповідно до цього змінюється зміст та обсяг навчального матеріалу.
На підсумковому етапі вивчення художнього твору також проводяться різноманітні ігри з метою контролю, корекції та оцінювання знань учнів. Специфіка предмета "Українська література" та сучасні підходи до оцінювання навчальних досягнень учнів передбачають використання активних засобів контролю, таких як, скажімо, тестування. Більшість тестів із української літератури для учнів можуть бути представлені в ігровій формі, а саме: як літературні вікторини; завдання на встановлення відповідності, послідовності, усунення неточностей; розв'язання головоломок, ребусів, кросвордів тощо.
Комбіновані ігри поєднують у собі кілька цілей. Наприклад, на заключному етапі роботи з художнім твором — виконанні учнями творчих усних та письмових робіт — літературна гра сприятиме узагальненню здобутих на попередніх етапах знань й формуванню вмінь їх практичного застосування.
В основу типології літературних ігор за характером пізнавальної діяльності учнів покладено теорію поетапного формування розумових дій (П. Гальперін, Н. Тализіна), згідно з якою розумовий розвиток (як і засвоєння знань, умінь та навичок) відбувається поетапно: від "матеріальної" (зовнішньої) діяльності до внутрішнього розумового плану. Враховуючи дидактичну мету уроків та етапи вивчення художнього твору, з’ясовано, що всі літературні ігри різняться між собою рівнем вимог до характеру пізнавальної діяльності учнів. Відповідно до цього було виділено такі літературні ігри:
1) репродуктивні; 2) пошукові; 3) творчі.
Репродуктивні ігри передбачають наявність зразка у вирішенні накресленого грою пізнавального завдання й наслідування цьому зразку. Діяльність учнів у репродуктивних іграх спрямована на вдосконалення знань школярів.
Пошукові ігри передбачають елементи шукань на основі знань, набутих учнями. Характерною ознакою таких ігор є ускладнення навчальних завдань, залучення школярів до діяльності, яка передбачає елементи дослідження. У процесі виконання ігрових завдань учні здійснюють логічні операції: виділяють головне у навчальному матеріалі, визначають поняття, застосовують порівняння, доведення, спростування, узагальнення тощо.
Пошукові ігри готують учнів до наступного виду ігор цієї групи — творчих. Творчі літературні ігри передбачають здійснення визначених логічних операцій, прояв творчої активності учнів, уміння узагальнювати й систематизувати набуті знання як у стандартних, так і нестандартних ситуаціях.
Така типологія може використовуватись лише за умови послідовного включення ігрових прийомів до навчального процесу. Це означає, що після напрацювання й закріплення у школярів навичок вирішення навчальних завдань у літературних іграх репродуктивного характеру вчитель може звернутися до пошукових, а потім переходити до творчих ігор. Порушення визначеної послідовності спровокує ускладнення ігрової взаємодії або займе у школярів багато часу під час включення до ігрової ситуації.
Наступна типологія літературних ігор зумовлена особливостями навчальної діяльності учнів. Так,залежно від виду діяльності, що покладена в основу тієї чи іншої літературної гри, ми виокремлюємо читацькі, виконавські, інтелектуальні ігри.
Предметний зміст читацьких ігор становлять знання, вміння та навички, набуті учнями під час вивчення художнього твору. Ці ігри моделюються на основі тексту виучуваного твору і спрямовані на розвиток навичок правильного, виразного, уважного читання й розуміння прочитаного. Читацькі ігри можуть бути лексичні й стилістичні. Перші — це літературно-мовленнєві ігри, джерелом яких є як слова з тексту художнього твору, так і інші. Лексичні ігри сприяють формуванню в учнів цілісного уявлення про художній твір, що складається з окремих слів; розвивають творчі здібності; збагачують словниковий запас; привчають уважно ставитися до художнього слова тощо. Метою стилістичних ігор є дослідження особливостей індивідуального стилю письменника, композиції художнього твору, створення художніх образів тощо.
Виконавські літературні ігри ми поділяємо на рольові та ігри - драматизації. Рольовою літературною грою називається така педагогічна гра, яка відтворює певну ділянку художньої або соціальної дійсності й передбачає рольову поведінку її учасників. Характерною ознакою рольової гри є узагальненість ігрової дії, що збуджує уяву учнів, відкриває можливості для імпровізації, стимулює творчий підхід до вирішення навчальних завдань. Основні структурні елементи рольової гри — сюжет і ролі. Сюжет — це предмет ігрового зображення, послідовність і взаємозв'язок зображуваних подій, їх сукупність, спосіб розкриття теми гри. Сюжет рольових літературних ігор визначається відповідно до змісту навчального матеріалу з літератури (вивчення художнього твору, біографії письменника, теоретико- літературних понять та ін.). Роль — це той образ, в який втілюється учасник рольової гри. Її зміст складає основу рольової гри. Специфіка рольової гри полягає в тому, що діяльність учня наповнюється новим змістом: він займає нову позицію за уявлюваних умов, усі його дії й переживання визначаються роллю, яку він виконує у грі. Саме нова позиція учня (обрати її він може завдяки уявленню себе кимось іншим) і утворює принадність гри та спонукає його подальшу діяльність.
Відповідно до змісту ролі ми поділили рольові літературні ігри на художні та ділові. У перших за учнями закріпляються рольові функції, запозичені з художнього твору, театральної вистави, кінофільму тощо. Скажімо, художніми рольовими іграми на уроках української літератури можуть бути такі види робіт, як читання за ролями, словесне малювання, переказ від імені персонажа твору або зі зміною особи, художня розповідь (розповідь учня літературного героя про себе) та ін.
Ділові ігри — це рольові ігри, що побудовані на програванні професійних ролей. У таких літературних іграх учні з необхідними змінами імітують діяльність представників професій, дотичних до словесного мистецтва: письменників, сценаристів, операторів, режисерів, декораторів, журналістів та ін.
Гру-драматизацію можна вважати різновидом рольової гри, оскільки їх поєднують наявність сюжету й системи ролей. Але, враховуючи істотні ознаки, які розмежовують ці ігри, вважаємо за доцільне виділити їх в окрему групу.
Відмінності рольових ігор та ігор -драматизацій:
- рольова гра розгортається на основі ігрової моделі й має ігровий кодекс, який, однак, не означає жорсткої детермінації дій і поведінки її учасників. Основою ж гри- драматизації є заздалегідь написаний сценарій, який значно обмежує свободу поведінки учасників гри;
- характер ігрових завдань у рольових та іграх-драматизаціях принципово різний. У рольових іграх — це розв'язання певних проблем відтворюваної дійсності, в іграх-драматизаціях на першому плані — ігрове спілкування з метою естетичного впливу на глядачів;
- рольові ігри та ігри-драматизації відрізняються також і мотивацією навчально-ігрової діяльності. Мотив рольової гри лежить у самому процесі вирішення навчально-ігрових завдань, а для учасників гри-драматизації мотивація зумовлена їхнім впливом на глядачів;
- рольова гра охоплює максимальну кількість учасників, тоді як у грі-драматизації більшість із них становлять глядачі. У рольових іграх глядачі відсутні.
Темою гри-драматизації може бути драматичний твір або інсценізація епічного чи ліричного твору. Відповідно до твору, покладеного в основу такої гри, розгортається її сюжет, розподіляються ролі, відбуваються рольові дії, реалізується спілкування між дійовими особами, обговорюється зміст реплік, організується ігрова атмосфера. Драматизація літературного твору може набувати імпровізаційного характеру, коли його зміст творчо інтерпретується учнями, а сюжет і ролі зберігаються повністю. Але найчастіше літературний твір інсценізується дослівно або близько до тексту.
Ігри-драматизації поділяються на інсценізації та театралізації. Під інсценізацією слід розуміти трансформацію тексту літературного твору для його постановки на сцені. За засобами створення розрізняється вербальна й невербальна інсценізації. До невербальних належать інсценізації без словесного тексту, тобто такі, в яких зміст розкривається за допомогою міміки, жестів, виразних рухів. Окрім навичок художньої виразності, які передбачаються в інсценізації, ігри-театралізації вимагають певного ігрового простору, а також деталей костюмів, ігрових атрибутів. Ігри-драматизації удосконалюють техніку читання, сприяють цілісному осягненню засобів словесно-художнього зображення в літературному творі, розвивають уміння характеризувати літературний персонаж у сукупності вербальних і невербальних засобів, збагачують мовну культуру учнів, формують навички колективного спілкування, що ускладнюються естетичними завданнями, тощо.
У загальній класифікації ігрової діяльності інтелектуальні ігри належать до ігор із готовими правилами. Головне в них — пізнавально-розумовий зміст. Мотив в інтелектуальних іграх полягає в їхньому змісті, особливо в інтелектуальних емоціях, ігровому мікрокліматі, який спонукає до появи інтелектуальних почуттів: подиву, сумніву, допитливості, упевненості у своїх силах тощо. Мета інтелектуальних ігор — розумове самоутвердження, тому вони можуть бути як індивідуальними, так і колективними. Результатом таких ігор є задоволення від розумового зусилля, подолання труднощів інтелектуального характеру або невдоволення досягнутим. Отже, особливості мотивації, мети, ігрових дій та результату інтелектуальних ігор дають підставу цілеспрямовано використовувати їх у процесі вивчення української літератури з метою формування в учнів інтересу до предмета, активізації розумової діяльності, виявлення рівня сформованості знань та умінь, використання набутих знань у нестандартних ситуаціях.
Як було зазначено вище, характерною ознакою гри є наявність уявлюваної ситуації, що визначає роль, виконувану учасником гри. В розгорненому вигляді в іграх із готовими правилами (інтелектуальних) цього не спостерігається. Але ґрунтовний аналіз інтелектуальних ігор, що практикуються у процесі вивчення української літератури, привів нас до висновку про існування окремих видів ігор із готовими правилами, в яких можна виділити елементи уявлюваної ситуації. До таких належать інтелектуальні сюжетні завдання, в яких на першому плані елемент розгадування, а водночас зберігаються й елементи уявлюваної ситуації у формі захоплюючого сюжету. На уроках української літератури найчастіше ігри цього виду представлені прийомом какографії — розповіддю, записом із навмисними помилками.
Існує і така група інтелектуальних ігор, у яких відсутні уявлювані ситуації й ролі, а увага акцентується на самооцінці, інтересі до розумових зусиль. До таких інтелектуальних ігор належать криптограми, кросворди, чайнворди, ребуси, вікторини тощо.
Окрему групу інтелектуальних ігор складають ігри, в яких інтелектуальні зусилля підпорядковані змаганню. У них мотив діяльності полягає не в процесуальному, а в результативному аспекті. Тобто мотив діяльності цілком переноситься на її результат. На уроках світової літератури змагальними іграми можуть бути літературні конкурси, вікторини, чемпіонати, турніри, імітації телевізійних передач тощо.
За засобами організації ігри поділяються на комунікативні, предметні, із використанням технічних засобів навчання та комбіновані. Літературні ігри, основою яких є спілкування (учень — учитель; учень — учень; учень — група учнів), називаються комунікативними. До предметних ігор належать такі, в яких використовуються додаткові засоби: дошка, підручники, книги, роздавальний матеріал або інші ігрові атрибути. Ігри з використанням технічних засобів поділяються на телевізійні, аудіотехнічні, комп'ютерні. Якщо у літературних іграх поєднуються кілька засобів їх організації, доцільно говорити про комбіновані літературні ігри.
Ігри на уроках української літератури тісно пов'язані з мовленнєвою діяльністю учнів. Так, за характером цієї діяльності виокремлюють монологічні, діалогічні та комбіновані ігри. Основою монологічної гри є монолог, діалогічної -— діалог, в іграх комбінованих представлені як монологи, так і діалоги.
За кількістю учасників ігри з літератури поділяються на індивідуальні, парні, групові, фронтальні. Індивідуальні ігри передбачають самостійне виконання навчального завдання без взаємодії з іншими школярами з безпосередньою або опосередкованою допомогою вчителя. Ігрова взаємодія у парних іграх відбувається між двома учасниками, найчастіше сусідами по парті. Групові ігри — це ігри, навчальне завдання в яких ставиться для групи школярів. Групові літературні ігри передбачають, що:
- клас поділяється на кілька груп для виконання певних навчальних завдань;
- кожна група отримує конкретне завдання і виконує його разом та під безпосереднім керівництвом учителя або лідера (капітана) групи;
- склад групи формується таким чином, щоб із максимальною ефективністю для учнівського колективу могли реалізуватися можливості кожного члена групи.
Фронтальні ігри передбачають одночасну ігрову взаємодію усіх членів учнівського колективу.
Організація навчально-ігрової діяльності завжди вимагає певної підготовки з боку вчителя-словесника. Він з'ясовує доцільність проведення гри, ретельно обмірковує підготовку до гри та її проведення, прогнозує певні підсумки тощо. З боку учасників підготовка до проведення гри може бути різною: попередня підготовка; підготовка під час гри; ігри-імпровізації (без підготовки). Характер підготовки учнів до впровадження навчально-ігрової діяльності залежить від змісту гри та досвіду учасників у її проведенні.
Літературна гра може бути складовою певного етапу уроку, самостійним етапом, окремим уроком, а також покладена в основу системи уроків літератури.
Так, на уроках української літератури нерідко практикуються епізодичні ігри. Такою грою можна, наприклад, завершити вивчення літературного твору, узагальнити вивчений матеріал, систематизувати знання учнів, підвести їх до розв'язання нових проблем. Створивши таким чином мотив діяльності, епізодична гра надає місце іншим методам та прийомам навчання. Можливі також випадки використання гри на кількох уроках літератури під час вивчення певної теми. Такі літературні ігри називаються тривалими. Академічна гра — це гра, яка відбувається протягом академічної години (сорок п'ять хвилин).
Різняться літературні ігри й засобами керівництва. Якщо гра пропонується учням уперше, вчитель ознайомлює школярів із її правилами, етапами проведення,регламентує кількість учасників, розподіляє ролі, контролює хід гри, підбиває підсумки, оголошує переможців, тобто повністю керує грою. В даному разі йдеться про ігри керовані. Якщо літературна гра вже знайома школярам, то окремі функції — дібрати матеріал для гри, розподілити ролі, бути членами журі тощо — вчитель може передати групі учнів. Така літературна гра частково керована. Якщо вона добре знайома учням і не вимагає втручання вчителя, говоримо про самостійні літературні ігри.
Узагальнивши різноманітні існуючі форми проведення літературних ігор, переконуєшся в необхідності систематизувати останні за особливостями їх проведення. Так, можна виділити загальні, зовнішні та внутрішні форми проведення літературних ігор. До ігор першої групи належать урочні, позакласні та загальношкільні літературні ігри. Залежно від наявності або відсутності ігрового елементу, якого стосується зміст гри, виділяють ігри зовнішньої форми (очні та заочні). Внутрішню форму визначають особливості мовленнєвого викладу літературної гри. Скажімо, ігри з літератури можуть відбуватися і в усній, і в писемній формі.

Літературних ігор існує багато. Це кросворди, ребуси, шаради, чайнворди, криптограми, шифрування, логогрифи, анаграми, літературне лото, доміно, вікторини, конкурси, імпровізації, інсценізації, театралізації, читання в ролях, гра «Оповідач», складання кіносценарію, створення газети, усне малювання, ігри «Вірю – не вірю», «Питання-відповідь», «Закодований предмет», «Ланцюжок асоціацій», «Хто більше?», «Сюжетний хід», ігри «Що?, Де? Коли?», «Щасливий випадок», «Поле див», «Найрозумніший», «Слідство ведуть знавці», брейн-ринг, ток-шоу, прес-конференція, теледиспут, інтерв’ю та багато інших.
До використання навчальної гри необхідно підходити дуже вдумливо і обережно. Ігри доречні й ефективні не на всіх заняттях. Найбільш продуктивні вони на уроках узагальнення отриманих знань, закріплення їх або вироблення практичних умінь і навичок. Саме на цих заняттях навчальні ігри потрапляють на благодатний грунт знань, отриманих учнями під час вивчення теми. Це дає можливості вчителеві для проектування ігрових ситуацій.
Для кожного етапу уроку своя ефективна й ефектна гра, яка однаковою мірою зацікавлює й учнів, й учителів.
Зрозуміло, не можна говорити про те, що тільки ігрова технологія дозволяє досягати результатів, оскільки вона не є відображенням всієї системи роботи. Але, на мій погляд, її використання, безумовно, сприяє активізації пізнавального інтересу до вивчення літератури.
Конфуцій сказав: «Учитель та учень ростуть разом». А ігрові технології дозволяють рости як учням, так і вчителеві.