МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВІДКРИТОГО ВИХОВНОГО ЗАХОДУ « А жінка в світ приходить для любові …»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ
ДОНЕЦЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
ДЕРЖАВНА ПРОФЕСІЙНА
ОСВІТНЯ УСТАНОВА
«ЄНАКІЄВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ТЕХНІКУМ







МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
ВІДКРИТОГО ВИХОВНОГО ЗАХОДУ
« А жінка в світ приходить для любові »











2016

Підготувала викладач кваліфікаційної категорії « спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії», « викладач методист» Гученко Вікторія Олександрівна Державної професійної освітньої установи « Єнакієвський металургійний технікум»




Викладено методику проведення виховного заходу у формі уроку – концерту
для викладачів гуманітарних дисциплін середньої професійної освіти.


Рецензенты :

Арчакова І.В.- викладач російської мови та літератури , спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії
Леонова Е.В. – викладач української мови та літератури, спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії Державної професійної освітньої установи
«Горлівський коледж промислових технологій та економіки»

Розглянуто і затверджено на засіданні циклової комісії гуманітарних дисциплін


(Протокол № _1___ від «_30__»__08___2016 г.
.



Зміст
1.Передмова
2.План план відкритого виховного заходу..
3.Хід заходу.
4.Післямова .
5.Перелік використаної літератури.

6. Додатки




















Передмова

ЖінкаЧарівне , ніжне створіння . Про неї співають пісні, складають вірші. Її боготворять та ненавидять. Її вивчають , але все одно вона завжди залишається загадкою. Природа наділила жінку особливою силою. Ця сила незрима , тонка та лагідна , але водночас велика та стихійна. Жінка є уособленням всього прекрасного , що ми зараз маємо. Майже всі культурні надбання людства були створені через жінку та за участі жінки, бо вона надихає чоловіка на прекрасні благородні та мужні поступки, допомагаючи йому розкритися та розвивати ся самому.
На жаль, на даний момент роль жінки у сучасному суспільстві дещо спотворена . Передумови до цього були створені багатьма поколіннями попередніх століть , коли жінку вважали особою нижчого рівня, без права голосу та без права самореалізації. Її головна роль зводилася до народження дітей та домогосподарства. Такій собі інструмент для появи спадкоємців роду. Якщо жінка намагалася проявити себе в якійсь іншій сфері , то її одразу намагалися поставити на місце : спалюючи живцем , як, наприклад, у Середньовіччя, чи морально , а то й фізично принижуючи. Таким чином, чоловіки намагалися захиститися від незрозумілої природи жінки та підкреслити свій статус «сильної статі».
Протягом ХХІ століття здійснилося багато кардинальних змін у суспільстві взагалі. Змінилася також і роль жінки – вона здобула більше свободи для реалізації себе в творчості , в праці, в науці. Сьогодні , здавалося б, жінка має всі права і свободи , як і чоловік , але ставлення до неї все одно не покращується . Жінка постає в сучасних мас-медіа як вульгарна , поверхнева мисливиця за багатієм. Чи, можливо, що це чоловіки в черговий раз намагаються принизити жінку в своїх очах , щоб виправдатися перед собою за свою недосконалість , так і не змігши розгадати жіночу суть? А відповідь між ти проста : суть жінки – надихати чоловіка , її не треба розгадувати , її не треба боятися , жінку треба просто кохати , бо жінка в світ приходить для любові.


·




Хід заняття
Ведучий
Чоловік стає на коліна тільки в трьох випадках: щоб напитися із джерела , зірвати квітку для коханої і щоб вклонитися жінці-матері.

Ведуча
Жінка – це загадка природи. Одвічно стоять поруч слова : жінка-мати,жінка-сестра,жінка-дружина, розрадниця, кохана, єдина. Жінка – приклад моральності , добра, любові, вірності, терпіння і миротворчості. Це сонце – бо сонячність її душі тримає людство на землі. Це муки жінки дають життя , а безсонні ночі роблять з безпорадних крикунів старанних дівчаток і безстрашних хлопчиків.

Ведучий
Кланяюсь тобі , мати роду людського, ім’я якій – жінка.
Миру і щастя дому твоєму , сім’ї твоїй , роду твоєму.
Миру і щастя землі, по якій ти ідеш –
Жінко!
(Звучить вальс Є.Доги «Мій ласкавий та ніжний звір».
Студенти танцюють вальс)

Ведуча
Воістину, любов до жінки – це невичерпне джерело , як саме життя. Сила кохання облагороджує , робить людину добрішою і кращою , спрямовує на величні діла і героїчні вчинки , а іноді змушує тяжко страждати.

Ведучий
Кажуть, що про любов сказано все , але не всім. У житті обв’ язково кожен «пише» свою неповторну історію кохання.

Дівчина
А жінка в світ приходить для любові :
Любити маму –поки ще мала
Любити ляльку – поки підросла .
А коли вперше вийшла за поріг –
Любити небо і м який моріг,
Дім батьківський і квітки чорноброві,
Бо жінка в світ приходить для любові.
Росте вона , росте її любов,
Ростуть її бажання і надії.
І ось приходять роки молодії .
І по землі вона не йде – несеться ,
Сторожко прислухаючись до серця,
Що в дзвоні міст чи шелесті дібров
Підкаже їй :- Прийшла твоя любов!
Це ж та любов , що перша і остання!
Такої ще ні в кого не було!
До неї підступить не сміє зло!
Вона яркіш , ніж сотня сонць сія!
Вона твоя !Вона лишень твоя!
Тобі її на сотню років стане!
Це ж та любов , що перша і остання.

Дівчина
І відшумів весільний водограй.
Та знову як же світу не раділа,
Коли народжуються в тебе діти!
І ночі всі недоспані – дарма,
Коли воно лепече вперше: - Ма
І ти – свята, і в серці в тебе рай –
Хоч відшумів весільний водограй .
І попливуть літа, літа, літа.
Усіх годуєш, хоч сама голодна.
І часом нерви стримати не годна.
Та будеш захищати , як в бою,
Оту домашню каторгу свою,
Хоч сум торкає очі і уста,
І хоч пливуть літаліта.літа
Але якби все те почати знов ?!
Адже той борщ щоденний – то любов,
Сорочка, чисто випрана, - любов,
І ночі , що не спала ти,- любов,
І квіти, що посіяла ,- любов,
І очі правнуків ясні – любов,
І вся родина – то твоя любов,
Все так було б, якби почати знов
Жіноча доля в світі – це любов.
Галина Годасевич

Ведуча
Жінка – нерозгадана таємниця і ключ до неї потрібно шукати у справжньому покликанні жінки. Згадайте давню легенду.

Юнак
Після того, як до Бога звернувся чоловік і заявив про свою нудьгу, Бог задумався, з чого зробити жінку, якщо весь людський матеріал пішов на чоловіка. Але не бажаючи відмовити у проханні своєму улюбленцю, після короткого роздуму став створювати жінку з кількох яскравих променів сонця , всіх чарівних фарб зорі, задумливого смутку місяця, краси лебедя , грайливості кошеняти , граціозності газелі, ласкавого тепла хутра, притягальної сили магніту.

Він змінив усе разом, а потім додав туди холодного мерехтіння зірок,
в’ їдливості мухи, впертості віслюка, зажерливості акули, ревнивості тигриці, мстивості пантери, кровожерливості п явки, отруйності змії, дурману опію та безпощадності стихії. Цю жінку Бог передав чоловікові , промовивши при цьому :
«Бери її такою, якою вона вийшла, і не намагайся її переробити, зазнавай щастя з нею протягом життя і терпи муки від неї до самої смерті».

Ведучий
Ця легенда – жарт, але в ній і доля істини. Жінка – одвічний боль і одвічна втіха. Вона може перетворити життя і на рай, і на пекло. Від її любові та нелюбові залежить дуже багато.

Дівчина
Все як ти скажеш, так буде навіки .
Сонце не згасне. Любов не мине.
Здрастуй, мій князю. Піднімеш повіки –
З тисячі лиць упізнаєш мене.

Юнак
Про все, про все тобі сказать,
Тобі зізнатися в усьому!
Зірки , мов птаство прошумлять
І змовкнуть за притихлим домом.
І буде жар мого лиця,
І ласка рук –поривна білиця.
Я прагну, прагну до кінця
В найзаповітнішому звіритись,
В любові , в ніжності, в словах
Всю душу виплеснуть безжально
Й лишитись думою в очах,
І таємницею відчайною.
Свого життя пекучу мить
Назвать твоїм коханим іменем!...
Навчи мене, навчи мене!

Звучить пісня із кінофільму «Історія про кохання»
Уривок із книги Еріка Сігало «Історія про кохання»
(Звучить мелодія)
Олівер
Жила собі дівчина-скрипалька. Їй було 25, коли вона померла. Що люди говорять у такому випадку? Вони кажуть, що вона була красива і розумна. Вона любила Моцарта, Баха, «Біттлз» і мене. Всіх цих геніїв і мене вона зібрала в одну когорту. Я запитав її, посміхаючись, як вона поділить нас, і яке моє місце? Вона відповіла : « В алфавітному порядку». Все було зрозуміло: я не був першим ні за ім’ ям , ні за прізвищем. Але я так хотів бути першим. І це мучить мене найбільше.
Я пам’ятаю ми з нетерпінням чекали весну того року. Був теплий вечір і ми вийшли на Данстер хауз. Я пишався нею! Вона зробила жодної помилки.

Олівер
Ти грала чудово!

Джені
Це демонструє те, як ти знаєшся на музиці.

Олівер
Я маю достатньо знань, щоб зрозуміти, що було правильно, а що ні.

Джені
Олівер, я грала непогано. Непогано. Але не більше. Добре?

Олівер
Я прошу тебе не покидати грати.

Джені
Але я і не збираюсь. Я просила Надю Буланже дати мені декілька уроків . Вона відомий викладач музики у Парижі.

Олівер
У Парижі?

Джені
Вона бере декілька студентів з Америки на навчання. Ти знаєш , мені також дали стипендію.

Олівер
Джені, ти поїдеш у Париж?

Джені
Я ж ніколи не була у Парижі.

Олівер
Як це прийшло тобі в голову?

Джені
Не будь дивним, Олівере. Знаєш, у нас різні дороги у житті.

Олівер
Про що ти говориш?


Джені
Розумієш, ти багатий чоловік, а я – соціальний нуль.

Олівер
Хіба ми не любим один одного? Хіба ми не щасливі?

Джені
Олівере, Гарвард – це великий мішок Санта Клауса, куди кладуть різні іграшки на Різдво, але коли свято закінчується , витрушують все і кажуть : «Іди на своє місце – це мрія мого життя!

Олівер
А як щодо нашого одруження? Ти вийдеш за мене заміж?

Джені
Так.

Олівер
Чому?

Джені
Тому.

Олівер
Ми йшли. Мені здавалось, я тоді був найщасливішим чоловіком у світі. Скільки це триватиме. Чи можна любов виміряти годинами дня? На це – немає відповіді. Але я кохатиму її, доки зорі світитимуть на небі. Вона завжди буде поруч.

Юнак
Плаче розгублена скрипка
Здалеку десь, з висоти
І ні початку не видно,
І до кінця не дійти

Дівчина

Хто її струни тривожить знову і знову?

Юнак

Це на печаль не схоже,
Схоже скоріш на любов



Ведуча
« Тайна ся велика єсть» - повторюємо ми часом давню високу формулу про любов , повторюємо часто бездумно, а нерідко й іронічно».
Ведучий
А це таки тайна. І вона справді велика . Ця тайна виразно живе у листах , вона пульсує в них , вона жива.
( На фоні музики «Елегія» муз. Ж.Ф. Раме –Л.Голдовський)

Дівчина
« Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами , як ти , мій бідний , зів’ялий квіте ! Легкі , тонкі пахощі , мов спогади про якусь любу,милу мрію. Мій друже, любий друже, створений для мене, як можна , щоб я жила тепер сама, коли я знаю інше життя?
Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи , се нічого , що між нами не було і спогаду про поцілунки. О, я піду до тебе з найщільніших обіймів , від найсолодших поцілунків!
Тільки з тобою я не сама
Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Все, що мене томить , все , що мучить ти проженеш променем твоїх блискучих очей
Мій друже, мій друже , невже я одинока згину? О візьми мене з собою, і нехай над нами в’януть білі троянди. Візьми мене з собою. Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене нема? О, дорогий мій! Я створю тобі світ , новий світ, нової мрії. Я ж так боюся жити! Візьми , візьми мене з собою , ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимося обоє помалу вдалині . А на тім місці , де ми були ужитті, нехай троянди в’ януть , в’ януть і пахнуть , як твої любі листи, мій друже»
Леся Українка
(Звучить романс на слова Лесі Українки « Когда цветёт никотиана»)

Дівчина

Синій місяць химерною грою
Опромінив узор на вікні,
І ридає рояль за стіною
Про далекі , загублені дні
Грай же, грай ! Я всім серцем з тобою,
Нам життя тільки щастя дає.
І сміється рояль за стіною,
Ніби чує прохання моє,

Ведучий
«Любов стара , як всесвіт,-
Сказав Джордж Байрон.-
Та хто прийшов і хто прийде на світ,
Приходять поновити її заповіт».

Юнак
У піснях , і у сні , й наяву
Моє горе і щастя шалене,
Я люблю в тобі душу живу,
Що з очей твоїх лине до мене ,
Як весну в голубому гаю,
Що завжди моє серце чарує,
Я люблю в тобі мрію мою,
І тебе в моїй мрії люблю я.
Ведучий
Немає нічого прекраснішого одинокості двох. Мудрий і добрий Бог видумав і подарував його як щастя.

Музика
( На сцені – декорація парку-лісу ) Чути голос сопілки . Мавка, потім Лукаш зявляються з-за дерева.

Мавка
Як солодко грає,
Як глибоко крає,
Розтинає білі груди,
Серденько виймає

Лукаш ( перестає грати) Ти, Мавко?

Мавка. Я.

Лукаш. Як ти тремтиш!

Мавка боюся притулятись,
А так не встою

Лукаш. Притулись до мене.
Я дужий – здержу, ще й обороню.

Мавка. ти не чуєш ,
як соловї весільним співом дзвонять?
Лукаш
Я чуюСе вони вже не щебечуть,
не тьохкають, як завжди, а співають
«Цілуй, цілуй, цілуй!»
Я зацілую
тебе на смертьРозгнівалась?


Мавка
Я слухаю тебе, твого кохання.

Лукаш Мавко!
Ти з мене душу виймеш!

Мавка Вийму, вийму!
Візьму собі твою співочу душу,
а серденько словами зачарую .

Лукаш Дай, подивлюсяОй, яка ж хороша!
( Дійові особи виходять . Декорація забирається).

Ведуча
Кохання – це сходи , що ведуть до сенсу життя , до безсмертя . Воно робить людину більшою, чим вона є, піднімає її над самим собою.
Поети , філософи давно сперечаються . Що таке кохання? Та ще нікому не вдалося дати відповідь на це запитання.

Юнак
Поет сказав : любов на вітер схожа –
Така ж мінлива і така ж легка.
А схимник твердив:ні, то кара божа –
Безжальна і важка її рука.
Філософ заперечив синє море –
Ось що таке любові глибина.
Мудрець запевнив : гори переборе
І навіть час здолає лиш вона.
Та з ними не вступаючи в змагання,
Шепнув юнак до милої з пітьми:
Ці люди обговорюють питання,
Яке, проте, вирішуємо ми.
Юнак
Як добре , що у світі є жінки,
Що манять нас своїм єством щомиті.
Ну хто без них були чоловіки? –
Невдахи, нечепури неумиті.
На кого б задивлялися щодня,
У транспорті і вдома , на роботі
І мрій своїх пришпоривши коня,
Всміхались загадково при народі.
Як добре, коли маєм власний дім,
Де нас чекають і обід, і ласка,
Як добре , коли лад і спокій в нім
І кожен день чекаєш, наче казку. ( Сергій Топчій)
Ведуча
Скільки про жінок не говори, але не все скажеш ні віршами, ні прозою, ні балетом, ні оперою, ні оперетою та і хто в цьому сумнівається.
Подумайте самі, що було б , якби одного разу жінки зникли? Ось уявіть собі : по місту ходять неголені чоловіки, голодні, в невипрасуваних сорочках і штанах. Перукарні зачинені, комбінати побутового обслуговування теж , а пологові будинки й говорити нема чого.

Ведучий
В поліклініках і лікарнях немає медсестер, більше половини лікарів немає на роботі . РАКСи порожні , ніхто не одружується і не розлучається . Під годинником стоять постарілі закохані , винятково чоловічої статі. І без перспективи.

Ведуча
На екранах телевізорів немає улюблених ведучих. Танець маленьких лебедів виконують четверо здоровенних чоловіків.

Ведучий
В інституті красоти порожньо . Літаки летять без стюардес , потяги – без провідниць. На перонах майже не ні зустрічаючих , ні проводжаючих.

Ведуча
Зникло багато слів та виразів , наприклад : «жінка», «кохана», і , звичайно, «теща». Зникли серенади , романси, ніхто більше не співає : «Ой, ти , дівчино, з горіха зерня..»

Ведучий
Страшно подумати , скільки віршів не написав би Пушкін, скількох картин би не створив Леонардо да Вінчі, скільки не написав би Чайковський і скільки чоловіків ходили б без ґудзиків!
Недаремно слова жіночого роду звучать ніжніше, приємніше: радість, доля, удача, весна, любов. А слова чоловічого роду? Звіт, ревізор, наказ, наряд. Ну ніякого порівняння.

Ведучий
Мовою жіночої грації і краси сьогодні намагаються достукатись наші студентки.
Виконується танець

Дівчина
І справді – краса таки врятує світ! А ще врятує світ бездонна криниця любові материнського серця.

(Ведучий повільно запалює в підсвічниках три свічки)
Дівчина
Богиня – Берегиняяке поетичне , яке точне і загадкове наймення!Берегиня -це та , що береже оселю, оберігає нас від невірного кроку, від непрошеного лиха і напасті. Це та , що ніколи не вимагає від нас ніяких жертв, а сама задля нас жертвує всім – навіть життям. Це та , що темними ночами колихала тебе , не зімкнувши очей ні на мить, лічила сургучеві зорі, дивлячись у вікно, і тихо співала колисковуІ’мя цій Богині – Мати!
Мама. Вимовляєш це рідне слово до болю слово, і перед тобою постає образ її, єдиної, найріднішої, наймудрішої, найсвятішої. І де знайти ті слова, якими можна було б виразити свою безкінечну любов до матері? Ластівки, журавко, пісне моя, твої руки пахнуть чебрецем, матіолою, серпанковими вечорами.
Твої очі нагадують чисте озерце, в якому така прозорість , глибина: ніжність, що видно всю твою душу і в’ю твою вічність. Мамина мова – мов той кришталь , мов ніжний гомін весняного струмка – чиста , ніжна, зворушлива, загадкова і проста.
Мама В цьому слові і переливчаста пісня жайворонка, і печальне « курли» журавлів, дзвінке дзюркотання весняного струмка і жовті пасма дощів осіннього падолисту.
Мама дала тобі життя , навчила всіх життєвих при мудрощів, навчила розуміти людей і творити добро, шанувати хліб і правду. О мамо, мелодіями молодішаєш

Звучить «Пісня про матір» у виконанні Таїсії Повалій

Дівчина
Споконвіку самою долею покладено на тендітні плечі жінки проповідувати і стверджувати християнські істини, засіяти ниву і колисати дітей, виховувати їх в дусі Господніх заповідей, продовжувати рід і берегти його традиції.

Ведуча.
Мудра, сильна духом і красива , як Антична Богиня, такою є наша сучасна жінка. А поки що незатишно жінкам в неприбраному світі. І поки доля не стане прибраною світлицею, сучасна жінка змушена тримати на собі все найтяжче, дім, дітей, сім’ю і навіть державу.

Дівчина
Нагинається жінка під торбами.
Розривається жінка між чергами.
А кажуть: слід бути гордими.
А кажуть : слід бути чемними.
А жінка рахує гривні,
Як їм вижити , думає жінка,
Вже на хліб грошей не вистачить
Набухає на скроні жилка.
А діти й не голодні,
Але кривлять губи над юшкою.
Чоловік знов прийде сьогодні
Не під «мухою», то під «мушкою».
Йому що!Він на жінку надіється ,
Його йдуть за водою.
Що ж воно з вами , жінко, діється?
Ви ж колись були молодою!


Дівчина
Ви ж були казково прегарною,
Обіцяв на руках носити,
А тепер було б справою марною,
Щоб за хлібом пішов , попросити.
Поможи їй з глибин історії
Хоч ти , матінко берегине,
І тоді на земнім просторі,
Вона не вмре , не загине.

Ведучий
Вклонімося жінці, її материнській «величності».
У беззахисті і силі, яку не здолати, їде
Мадонна у всій своїй урочистості.
Не Божа, а наша – земна і прекрасна мати.

Ведуча
Скільки б тобі не було років – п’ять чи п’ятдесят , - завжди потрібна мати , її ласка, її погляд. І чим більше твоя любов до матері, тим світліше і радісніше життя.

Юнак
Земля дочекалась і рясту,і сонця, і цвіту.
Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла.
Нічого не треба, нічого не хочу від цвіту,
Лишень аби мати на білому світі була.
З-за гір віє вітер, в степах повмирали морози,
Шумлять осокори, весняно зітхають гаї,
А мати рідненька стоїть на високім порозі,
Та й думає мати, як маються діти її,
А діти світами , а діти у веснах та зимах,
Прийдуть та і скажуть:
« Нам двері , матусю, втворіть».
І доти всі діти живуть по світах молодими
Допоки чекають, допоки живі матері.

( Виходять юнак та дві дівчини із запаленими свічками в руках, стають біля образу Божої Матері)
Дівчина
Пречиста Мати –
Просимо ми , вірні,
Сповни наші просьби
Сердечні, покірні .
Дай, щоб ми , невинні, у мирі зростали,
Тебе й твого Сина завжди прославляли.

Юнак
Зволь нам, Мати Божа, Силу й долю дати,
Для рідного краю жити й працювати.
Дівчина
Благослови наш любий рідний дім
І всіх-усіх, що проживають в нім,
І неньку нашу, і садок-розмай,
І нарід рідний наш , і рідний край,
І ті могили , що в полях стоять,
І тих героїв, що в могилах сплять,
Під пишним кровом квітів і трави,
На віки вічні , Боже прослави.
Ведучий
Я хочу побажати всім вам любові, любові, любові. В любові сила людини. Не дивлячись ні на що, наше життя прекрасне.

Ведуча
Щастя вам!Хай входить в ваші домівки затишком, дзвінким дитячим сміхом, музикою, квітами, любов’ю!
А кому ж , як не жінці, нести в наше життя божественний вогонь любові щодня, щомиті , і у вьому!







Післямова
Говорити про жінку завжди складно. Складно через те, що маєш сумнів, а чи можна взагалі збагнути жінку в її все вимірності і чим власне вимірюється жінка красою, добротою, щирістю, а може, пристрастю? Жінкою охоплюється все від найменших дрібниць до найтонших нюансів.
 
Говорити про жінку завжди цікаво. Це як пізнання непізнаного, подорож у невідоме, долання нездоланного, пошук неіснуючого.
 
Цікаво міркувати про жінку в її різнобічності, розуміючи при цьому, що всі міркування не більш, як припущення. Бо як осмислити розумом надприродну силу материнської любові, яка тримає синівську долю в таких міцних обіймах, що, здається, через них не має доторку ніякому злу і кривді? А жінка-кохана?! Це взагалі таїна за сімома печатками в її любові і шаленості, гніві і радості, жертвуванні і вимогливості, категоричності і лояльності і все, як у перший раз, на найвищому напруженні почуттів!
Після того, як до Бога звернувся чоловік і заявив про свою нудьгу, Бог задумався, з чого зробити жінку, якщо весь людський матеріал пішов на чоловіка? Але не бажаючи відмовити в проханні своєму улюбленцю, після короткого роздуму став створювати жінку з кількох яскравих променів сонця, всіх чарівних фарб зорі, задумливого смутку місяця, краси лебедя, грайливості кошеняти, граціозності газелі, яскравого тепла хутра, притягальної сили магніту. Він змішав усе разом, а потім додав туди холодного мерехтіння зірок, в’їдливості мухи, впертості осла, ревнивості тигриці, мстивості пантери, отруйності змії, дурману опіуму та безпощадності стихії. Оформив постать і вдихнув в неї життя. Цю жінку Бог передав чоловікові, примовивши при цьому: «Бери її такою, яка вона вийшла, і не намагайся її переробити, зазнавай щастя з нею протягом життя і терпи муки від неї до самої смерті».
 
Ця легенда жарт, але є в ній доля істини. Жінка від її любові й нелюбові залежить дуже багато. «Усі протилежності сходяться в серці жінки», сказав Вольтер. Це так, але завжди, у різні часи, жінки несли в собі світло ніжності, чистоти, цнотливості кращі жіночі якості для всіх часів і народів.
 
Надана методична розробка допомагає студентам поринути у світ прекрасного, виховує почуття поваги до жінки, розвиває творчі здібності.
Пропонується для викладачів гуманітарних дисциплін вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.
 

Список використаної літератури:

1.Нестандартні уроки з української мови та літератури. Випуск 1\ Упоряд.
К. Ю. Голобородько - Х.: Вид.група «Основа», 2006 .- 304 с. – ( Б-ка журн. «Вивчаємо українську мову та літературу», Вип.1 (26) ).
2. Українська література 11 клас ІІ семестр /О.П. Ващенко, С.М.Головатюк, Л.О.Лузан, Л.В. Манян, В.Г. Сухоненко,/Упоряд.В.Г.Сухоненко , О.М. Чхайло.- Х.: Вид. група « Основа», 2013.- 150. (2)с.- (Серія «Мій конспект»).


Додатки :
Є. Дога «Вальс» із кінофільму « Мій ласкавий і ніжний звір»
Відео фрагмент « Пісня про матір » у виконанні Таїсії Повалій
Відео фрагмент виконання романсу « Когда цветёт никотиана» у виконані Ади Роговцевої